Музика (не)розуміння

Музика (не)розуміння

«Враження повної ошелешеності публіки… Але я помітив, що на 20—30–й хвилині починається розуміння», — поет і письменник Юрій Андрухович розповідає, як їхню творчість сприймали у п’яти містах України, де проходив тур на підтримку однойменного альбому. Його оцінка квітневих гастролей тверезо–критична: майже ніколи не набиралося повних залів, а найменше публіки було в Одесі. Але всюди концерти завершувалися довгим прощанням. «Тобто сподобалося», — резюмує Андрухович. Така характеристика слухацької реакції напередодні п’ятничного завершального концерту, що проходив у Києві, вельми заінтригувала. Хоча група підтримки Андруховича й «просунутість» київської публіки не викликала запитань, проте все ж момент занепокоєння був: чи економічна криза не спричиниться до того, що Будинок офіцерів, який, наскільки пригадується, такого інтернаціонального — з вкрапленнями українського — андеґраунду ще не бачив, буде напівпорожнім?.. >>

Слоника замучили...

Першою сумну новину вчора зранку поширила Ініціативна група порятунку Київського зоопарку, що складається з колишніх співробітників звіринця. Утім кияни до останнього не вірили, що столиця втратила свого незграбного улюбленця — 40–річного слона Боя. Сумніви на спеціально скликаній прес–конференції розвіяло керівництво зоопарку. «Він раптово впав на очах у наших співробітників, — розповів головний ветеринар Андрій Марунчин. — Гостра інтоксикація, серцево–легенева недостатність, асфіксія... Бой помер о 10:47, за дві хвилини». >>

«Діснейленд» по–київськи

В Україні незабаром може з’явитися свій «Діснейленд». Упродовж найближчих двох–трьох місяців іноземні компанії розроблять свої проекти і концепцію майбутнього парку атракціонів, після чого варіанти обіцяють показати киянам і обрати кращий. Відтак, уже до кінця цього року буде визначено інвесторів майбутнього парку (вартість якого може сягнути мільярда доларів!) і вже на початку 2011–го розпочнеться грандіозне будівництво. >>

Комбат — не «батяня»

До восьми років позбавлення волі засудив Апеляційний військовий суд ВМС України колишнього командира батареї 28–ї окремої механізованої бригади 6–го армійського корпусу Сухопутних військ Віктора Карпова. Внаслідок його злочинних дій 15 листопада минулого року загинув солдат–строковик Антон Морозов, що служив разом з братом–однолітком Олексієм за 20 кілометрів від Одеси. Карпова також позбавлять військового звання, а Міноборони має виплатити по 100 тисяч гривень батькові й братові загиблого — Олександру та Олексію Морозовим. >>

Незагоєна рана планети

Майже чверть століття минуло відтоді, як світ облетіла страшна звістка про аварію на Чорнобильській АЕС, що стала найбільшою техногенною катастрофою в історії людства. Учора в Україні відбулося понад 300 жалобних заходів, присвячених 24–й річниці Чорнобильської трагедії. До меморіалів героям, які поклали свої життя, ліквідовуючи наслідки тієї страшної катастрофи, прийшли тисячі українців — рідні, близькі, друзі, колеги і просто небайдужі громадяни, які розуміють ціну їхньому подвигу. Одне прикро: влада, яка і в 1986 році не надто переймалася долею власного народу, приховуючи сам факт вибуху на ЧАЕС, і сьогодні відмежувалася від людей рамками офіціозу. >>

Злочинців — на сповідь

Місяць тому в розкладі занять зі службової підготовки в міліції міста Горлівка, що на Донеччині, з’явився новий предмет. Поряд із основними нормативними документами, етичним кодексом міліціонера, бойовою та фізичною підготовкою тощо, один раз на тиждень правоохоронці вивчатимуть... Закон Божий. «Метою наших зустрічей зі священиком є заповнення прогалин у духовних знаннях. Коли 1917 року церкву відділили від держави, ми багато втратили, адже до революції в церковно–парафіяльних школах навчали основам віри. І навіщо зараз нам шукати щось нове, якщо існує церква?» — розповідає ініціатор ідеї, начальник Горлівського міського управління МВС Вадим Кондаков. І додає, що співробітництво церкви й правоохоронних органів відбувається на добровільних засадах. >>

Український «пушкар»

У неділю в центрі міста, на вулиці Коперника, 5, освятили пам’ятну дошку легендарному генерал–хорунжому армії Української Народної Республіки Роману Дашкевичу. Саме в цьому будинку в міжвоєнний час Роман Дашкевич очолював спортивне товариство «Луг». Що найцікавіше, фінансування таблиці Романа Дашкевича, соратника Євгена Коновальця, взяв на себе депутат–«регіонал» Петро Писарчук. >>

Дорога пішла в небо

На Миколаївщині страшна аварія обірвала життя одразу вісьмох молодих людей (у тому числі однієї дівчини) віком від 20 до 24 років. Як дізналася «УМ» із власних джерел, усі загиблі — мешканці села Нечаяне. За інформацією прес–центру Миколаївського облуправління Державтоінспекції, ДТП спричинив п’яний водій «Мерседеса Е–320» — 38–річний Петро Коновалов, який також загинув. Чоловік «набив» у свою машину компанію з дев’яти пасажирів, хоча за нормою належить — не більше п’яти осіб. >>

«Колода» повертається

Нова влада продовжує відновлювати радянську стилістику, яку в народі називають «совком». Ті, хто застав ще радянські підручники, пам’ятають малюнки «всесоюзних суботників», де Ленін із колодою на плечі. Ініціатор «масових прибирань» минулої суботи, Президент Віктор Янукович, цей винахід присвоїв собі: «Чесно скажу, що я його придумав, цей день. Коли зібрав перший раз «губернаторів», то розповів, що проїхав багато міст. Стільки бруду, скільки я бачив там, я ніколи не бачив раніше». Отже, як це часто траплялося за часів президентства Леоніда Кучми, минулої суботи вище керівництво вийшло садити деревця перед теле– і фотокамерами, а масовість і всеукраїнськість суботника забезпечували ті, кого можна було «мобілізувати» наказовим чином: держслужбовці та працівники держустанов, як, наприклад, учителі. >>

А по–грузинськи не пробували?

Навколо проблеми подолання корупційної гідри в Україні за роки незалежності зламано чимало словесних «списів», натомість украй мало зрубаних голів. Тоді як сама проблема корупції вже є перезрілою для України. Про масштабність цього явища свідчать як численні соцопитування (86% українців вважають корупцію дуже поширеною в нашій державі), так і «корупційні рейтинги» міжнародних організацій (за даними «Трансперенсі Інтернешнл», у 2009 році за рівнем корупції Україна скотилася на 146–те місце з–посеред 180 країн світу й ділить його з Росією, Камеруном, Еквадором, Кенією, Сьєрра–Леоне та Зімбабве). І це при тому, що у 2003 році Україна посідала 102–гу сходинку цього рейтингу.

Боротьбу з корупцією оголосили всі нові країни Східної Європи та Центральної Азії, що постали на руїнах СРСР. Утім у кожної держави тут своя «рецептура», так само як і рівень поступу. За останні роки вражаючого антикорупційного ефекту досягла лише одна з них — Грузія. За даними тієї ж «Трансперенсі Інтернешнл», ця кавказька країна зробила неабиякий стрибок у рейтингу за шість років реформ: піднялася зі 124–го місця на 67–ме, а її рівень корупції відповідає рівню країн Євросоюзу. То чи є прийнятним антикорупційний досвід Грузії для України? З’ясувати це на минулому тижні під час засідання «круглого столу» намагалися українські та грузинські фахівці та експерти. Шкода, що чимало запрошених на захід вітчизняних посадовців із РНБО, Кабміну, ГоловКРУ, відповідних комітетів ВР захід проігнорували. >>

ЗРАДОфікація

Не виключено, що сьогодні у стінах парламенту буде багато бійок. Напередодні пленарного засідання, на якому розглядатимуть ратифікацію угод щодо флоту й газу, опонуючі сторони заявили, що задля досягнення своїх цілей вони готові піти навкулачки. Сесійну залу ще з суботи утримують під контролем депутати від Партії регіонів: вони «застовпили» президію, аби не допустити блокування з боку опозиції. Вчора на погоджувальній раді лунала лайка, звинувачення у зраді, у шарпанині рвалися мікрофонні дроти. Опозиція готується привести під стіни ВР велелюдну маніфестацію. Утім події останніх днів свідчать: на жаль, опоненти Януковича –подріблені, і через це слабші. А «Регіони» й вулицю беруться контролювати. >>

Час отямитися

«Іти під Верховну Раду? І робити піар тій клятій (нецензурно) з косою?! Та ти жартуєш!» — відреагувала одна моя знайома на запитання, чи не забула вона, що у вівторок під парламентом протестуватимуть проти «здачі» української території російському Чорноморському флоту. >>

Ялові патріоти

Націонал–патріоти з посвідченнями депутатів Івано–Франківської обласної ради, на відміну від своїх львівських та тернопільських колег, не спромоглися хоча б словом захистити неньку Україну. Кілька спроб упродовж 24–26 квітня провести позачергове засідання облради, на якому передбачалося розглянути питання щодо недопустимості продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії в Криму, щораз завершувалося ганебним фіналом — відсутністю кворуму. І це при тому, що абсолютна більшість в облраді належить так званим демократичним фракціям — «НУНС», БЮТ та УНП (108 місць із 120). >>

Хто з них більший «псих»?

Спостерігаючи за українськими політиками, як за павуками в банці, вітчизняні психологи стурбовано відзначають: час уже вводити «в обіг» таку дисципліну, як «політична психіатрія». Діагноз у фахівців для всіх народних обранців готовий. Соціальний психолог Олег Покальчук переконує: якщо розглядати, скажімо, двох найпопулярніших політиків України, то в них один спільний «симптом» — маніакально–депресивний психоз. «Тільки в Юлії Володимирівни — маніакальний, а у Віктора Федоровича — депресивний», — посміюється Олег Покальчук. >>

Борисовичі, на перший–другий розрахуйся!

Розвиток подій вразив своїм динамізмом. Минулої середи харківський «помаранчевий» лідер Арсен Аваков вступив до лав ВО «Батьківщина», а вже в четвер з’явилося повідомлення про те, що лідерка БЮТ Юлія Тимошенко призначила його виконуючим обов’язки голови обласної організації «біло–сердешних». Відповідно, народний депутат, БЮТівець із п’ятирічним стажем Олександр Фельдман автоматично перейшов у ранг керівника міської організації, теж із приставкою «в.о.». Мовляв, остаточно з ротацією кадрів визначатиметься партійний з’їзд «Батьківщини». Свій крок Юлія Тимошенко пояснила бажанням зміцнити новими кадрами регіональний осередок блоку. Причому із глибоким переконанням, що потенціал пана Фельдмана може максимально розкритися саме на посту керівника міськкому. >>

«А я з Києва!»

87–річна черкащанка Валентина Титова — одна з тих переможців, хто 9 травня 1945 року поставив свій автограф на стіні Рейхстагу в Берліні. Записуватися добровольцем на фронт вона пішла в перші дні Великої Вітчизняної. Спочатку не взяли, бо дівчині не виповнилося й сімнадцяти років. Але наступного дня Валя відстояла чергу і не моргнувши оком заявила, що їй є вісімнадцять. Так вона стала санінструктором і пройшла важкими дорогами війни аж до Німеччини. Серед її фронтових нагород — два ордени Червоної Зірки, «За мужність», Вітчизняної війни I ступеня. >>

«Труси» на хвилі

Днями в Москві компетентне журі на чолі з відомим російським композитором Ігорем Крутим із 125 претендентів із різних країн відбирало артистів, які візьмуть участь у Міжнародному конкурсі молодих виконавців популярної музики «Нова хвиля — 2010». Восьмий рік він проходитиме у курортному латвійському містечку Юрмала з 27 липня по 1 серпня. На пісенний кастинг «Нової хвилі–2010» від України їздили дует Stereo (Еріка і Стас Шурінс), Goya, Майк Бейс, Оксана Комар, Кирило Туриченко, Ірина Крістініна, Женя Мільковський, гурт «Антитіла», а також Іван Березовський, Тетяна Ширко та жіноча естрадна формація «Пающіє труси». Троє останніх ввійшли до фіналу конкурсу. До речі, лише Україну і Росію представлятимуть по три учасники. Решта країн, а це Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Болгарія, Бразилія, Ізраїль, Китай, Казахстан, Фінляндія, Естонія і Латвія, відправлять у Юрмалу по одному учаснику. >>

Грузинсько–галицька суміш

...Може, в попередньому житті я була грузинкою? — думаю про себе, просто–таки упиваючись співом сестер Ґорґішелі. Втім, аби втішатися тим співом, не обов’язково бути одного роду–племені з виконавицями. >>

«СОНМО» як видих емоцій

Останній альбом Сестер Тельнюк «Сонмо» є водночас несподіваним і прогнозованим. Це сучасний, актуальний саунд та відображення програмного мислення, коли альбом є не просто набором нових треків, а передусім він — тематично цілісний твір, і саме це споріднює нову роботу з попереднім диском «Жовта кульбаба» та всіма іншими за останнє двадцятиліття. Надзвичайно важливим є органіка почуттів, образів та ідей сестер Тельнюк, адже вони створюють вичерпно–довершені емоційно–інтелектуальні артефакти. Артистів із подібним системним мисленням на нашій сцені майже не видно, тому їхні роботи мають особливе значення у системі культурних координат нації, яку, на превеликий жаль, вітчизняний медіапростір щоденно гвалтує дешевою попсою. Особливий сенс подібні роботи мають для розуміння розвитку сучасної музичної культури безвідносно до ганебних реалій так званого шоу–бізнесу. >>

«Шустра» Лів

Прийнято вважати, що розумні дівчата у моделі не йдуть, та й узагалі за рівнем інтелекту пересічна манекенниця ненабагато випередила сибірський валянок. Але трапляються й винятки з правил. Один із них — Лів Бері. 25–річна британська краля донедавна презентувала себе як фотомодель і телеведуча. Але від певного часу дівчина почала займатися покером, стала в цій картярській грі справжнім професіоналом і ось має — озолотилася завдяки мізкам, а не красивому тілу. >>

«Сто тисяч» на новий лад

«Везе ж деяким!» — кажемо ми заздрісно, коли дізнаємося про багатотисячні лотерейні джекпоти. Але, виявляється, мало тримати в руках білет миттєвої лотереї з виграшною комбінацією. Треба ще примудритися не викинути це щастя у смітник. >>

ПРИКОЛИ

Задимлена Європа нарешті зітхнула полегшено: різко скоротився наплив російських туристів. >>

Мільярди на Луї Віттона

Минулого тижня уряд Миколи Азарова розповсюдив документ, який мав би стати головною сенсацією — аудит, проведений за підсумками роботи Юлії Тимошенко. Увагу від документа відвернули тільки значно цікавіші для громадськості газові домовленості. Утім викладені навіть попередні висновки про діяльність команди Юлії Володимирівни також заслуговують на пильну увагу. Адже його лейтмотив — розбалансування державних фінансів і навмисне скидання цьогорічного бюджету у «фінансову яму». >>

Лось на водопої,

«Абідна, дасадна, ну ладна...» — скандують київські вболівальники, коли програє національна команда. Минулого тижня збірна українських дер­жавних чиновників знову зганьбилася у домашньому, харківському, матчі з росіянами. Нині, коли розсіявся густий туман переможних реляцій, це стало очевидно. >>

Переможний прецедент

Угорські праві, які впродовж останніх восьми років були в опозиції, тріумфально приходять до влади. У другому турі парламентських виборів, який відбувся минулої неділі, правоцентристська партія ФІДЕС у блоці з Християнсько–демократичною народною партією остаточно закріпила свою перемогу. Загалом опозиціонери на чолі з колишнім прем’єр–міністром Угорщини Віктором Орбаном здобули 263 із 386 депутатських мандатів — на п’ять більше, ніж потрібно для того, щоб мати в парламенті конституційну більшість. Така переконлива перемога позбавляє ФІДЕС потреби шукати партнерів для створення коаліції і дає можливість самостійно проводити в парламенті та уряді будь–які рішення. У посткомуністичній історії Угорщини це — прецедент. >>

Безальтернативна шестирічка

У неділю виборчі дільниці працювали і в Австрії — там обирали президента. Впевнену перемогу здобув чинний глава держави, соціал–демократ Хайнц Фішер — за нього віддали голоси 78,9 відсотка тих, хто взяв участь у голосуванні. >>

Талановитий злий молодик

Алан Сіллітоу відомий перш за все завдяки двом дебютним романам — «Суботня ніч і ранок неділі» (Saturday Night and Sunday Morning) та «Самотність бігуна на довгій дистанції» (The Loneliness of the Long Distance Runner). Романіст належав до літературної групи «злих молодиків», що утворилася у 1950–х роках і активно критикувала соціальний устрій післявоєнної Великої Британії. Фактично, вони писали самі про себе — освічених молодих людей, які вийшли з робітничого середовища. Одним із таких вихідців був і Алан Сіллітоу. >>

Темний бік нафти

Трагедія на американській нафтовидобувній платформі в Мексиканській затоці, де тиждень тому внаслідок вибуху зникли безвісти (і, швидше за все, загинули) 11 нафтовиків, не минула безслідно й для екології. Після того, як минулого четверга напівзруйнована платформа затонула, пошуки людей припинили. А на поверхні Мексиканської затоки тепер розповзається величезна нафтова пляма. >>

Вирок приреченим

Українські хокеїсти не спромоглися на маленький подвиг і на четвертий рік залишилися в другій лізі світового хокею. Звісно, винні в цьому передусім самі гравці, але, що вдієш, кращих у нас просто немає. Утім розділити із ними відповідальність за невдачу мають і керівники національної федерації, і головний тренер–білорус. >>

Тягар, який стрибати заважає

Українська збірна батутистів без медалей залишила чемпіонат Європи, що закінчився в болгарській Варні. Наш фаворит — олімпійський чемпіон Афін–2004 Юрій Нікітін із Миколаєва, вигравши кваліфікацію, у фінальних змаганнях посів скромне шосте місце. Із таким самим результатом завершила кваліфікацію у командних змаганнях українська чоловіча четвірка, і цього виявилося замало, аби потрапити до вирішального раунду. >>

Локальна загроза

Четвертий від кінця тур для української прем’єр–ліги став рекордним за рівнем глядацької уваги в цьому сезоні: загалом 120 569 уболівальників завітали на спортивні арени. Рекордсменом став харківський стадіон «Металіст», де продали 31 543 квитки. Але не ця подія стала головною в звітному турі. А те, що другої поразки в сезоні зазнав чемпіон — київське «Динамо», і ця невдача може мати вирішальне значення в боротьбі «біло–синіх» за «золото». За іронією долі, очки в динамівців відібрав знову представник Західного регіону: раніше підопічних Газзаєва обіграло «Закарпаття», тепер же — «Карпати». >>

Столітній Дід

...Маслова в Києві чекали. Після виграшу динамівцями в 1961 році першого в історії «золота» чемпіонату СРСР у команді почалася тренерська «чехарда». Автор історичного тріумфу В’ячеслав Соловйов пішов на підвищення в московський ЦСКА, а його наступники, Терентьєв і Зубрицький, біля керма українського флагмана більше року не протрималися — не змогли потішити високе керівництво УРСР в особі голови Радміну республіки Володимира Щербицького стабільними переможними результатами. І ось нарешті українським високопосадовцям удалося вмовити на переїзд до Києва з Москви 54–річного на той час Віктора Маслова — тренера–чемпіона, який у 1960–му виграв першість СРСР із рідним «Торпедо», перервавши чемпіонську гегемонію московських клубів «Динамо», ЦСКА і «Спартака».

Трансфер виявився виграшним для України — саме з москвичем Масловим, простакуватим компанійським чоловіком із твердим характером та звичайними людськими слабкостями, кияни здобули п’ять трофеїв за сім сезонів, приєднавшись до когорти грандів радянського футболу. Сьогодні виповнюється 100 років із дня народження людини–легенди. >>

Замість виграшу — Надія

Виборовши минулого року право виступати в І Світовій групі неофіційного командного чемпіонату світу, українські дівчата надовго серед еліти не затрималися. Спершу у чвертьфіналі наші поступилися володаркам Кубка федерації — італійкам, а тепер у «плей–оф» — збірній Австралії, і знову в домашній зустрічі. >>