Всесоюзний перепис населення 1937 року засвідчив реальну демографічну кризу в Україні через Голодомор. Зокрема, розсекречені нині архіви засвідчують, що радянська влада не визнавала жодних натяків на створений нею геноцид.

У 2020 році Ukraїner та Музей Голодомору втілили спільний проєкт, де зібрали свідчення з різних куточків України, а також розробили серію пояснювальних матеріалів про сутність цього злочину.

Цими днями, коли Україна поминає жертв Голодомору 1932—1933 років, виходить у світ книга «Пам’ять роду», організатором видання якої є Український інститут національної пам’яті.

Відтепер правда про трагедію спланованого нищення у 1932—1933 роках українців голодомором режимом Сталіна тоталітарного Радянського Союзу доступна 33 мовами — аудіоекскурсію Національним музеєм Голодомору­геноциду можуть почути практично всі.

Генерал Марко Безручко є символом польсько-українського братерства у спільній боротьбі проти комуністичної загрози.

Це останні роки люди вже без страху згадують голодні страшні роки 1932-1933 років в Україні, не очікуючи за те клейма «антирадянський елемент» й ув’язнення.

У 1992 році 27 лютого «Літературна Україна» опублікувала наказ Берії і Жукова «Выслать всех украинцев».

Стежку митрополита Андрея Шептицького, як комплексний об'єкт екологічного та релігійного туризму відкрили у лісопарку на в’їзді до Винників, що під Львовом.

Український інститут національної пам’яті презентував новий просвітницький ролик про спротив українського селянства під час колективізації 1930-х років, що став передумовою здійснення геноциду щодо українців сталінським режимом.

Переможцем визнано екскіз Заслуженого художника України, головного художника журналу «Перець» Олексія Кохана, який є співавтором Малого державного герба України (1992 р.).