Навколо проблеми подолання корупційної гідри в Україні за роки незалежності зламано чимало словесних «списів», натомість украй мало зрубаних голів. Тоді як сама проблема корупції вже є перезрілою для України. Про масштабність цього явища свідчать як численні соцопитування (86% українців вважають корупцію дуже поширеною в нашій державі), так і «корупційні рейтинги» міжнародних організацій (за даними «Трансперенсі Інтернешнл», у 2009 році за рівнем корупції Україна скотилася на 146–те місце з–посеред 180 країн світу й ділить його з Росією, Камеруном, Еквадором, Кенією, Сьєрра–Леоне та Зімбабве). І це при тому, що у 2003 році Україна посідала 102–гу сходинку цього рейтингу.

Боротьбу з корупцією оголосили всі нові країни Східної Європи та Центральної Азії, що постали на руїнах СРСР. Утім у кожної держави тут своя «рецептура», так само як і рівень поступу. За останні роки вражаючого антикорупційного ефекту досягла лише одна з них — Грузія. За даними тієї ж «Трансперенсі Інтернешнл», ця кавказька країна зробила неабиякий стрибок у рейтингу за шість років реформ: піднялася зі 124–го місця на 67–ме, а її рівень корупції відповідає рівню країн Євросоюзу. То чи є прийнятним антикорупційний досвід Грузії для України? З’ясувати це на минулому тижні під час засідання «круглого столу» намагалися українські та грузинські фахівці та експерти. Шкода, що чимало запрошених на захід вітчизняних посадовців із РНБО, Кабміну, ГоловКРУ, відповідних комітетів ВР захід проігнорували.