Обличчя «УДАРників» виходять на світло

Однією із загадок виборів–2012 є партія «УДАР» Віталія Кличка. Українці, які гарячково шукають чергову «третю силу» й «нове обличчя» (при тому що Арсеній Яценюк тепер у БЮТ, а Сергій Тігіпко — в «Регіонах»), майже вимушено схиляються на бік імпозантного боксера. Кличко вперше брав участь у виборах ще в 2006 році — як перший номер блоку «Пора–ПРП», але то був не його час. «Дозрів» він лише тепер. За даними Київського міжнародного інституту соціології, рейтинг «УДАРу» — «Українського демократичного альянсу за реформи» — сягає 14%. За такої підтримки за списком цієї партії в парламент пройдуть як мінімум 30—40 осіб. А ще ж у мажоритарних округах належність до цієї «третьої сили» означатиме щасливий квиток. >>

Сергій Бондарчук: Не можна терпіти кремлiвських принижень

Голова Центрального виконавчого комітету партії «Наша Україна», Герой України Сергій Бондарчук вважає, що після дешевих трюків Путіна до та під час робочої зустрічі двох президентів Віктор Янукович мав би остаточно відмовитися від ілюзій щодо «доброї Росії» та почати нарешті діалог із суспільством для того, щоб відстоювати український вектор. >>

Штефан Фюле: Євросоюз не може розв’язати проблеми своїх сусідів замість них самих

Через рік після запуску оновленої європейської політики сусідства єврокомісар із питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле налаштований оптимістично. «ЄС швидко та цілеспрямовано формував основи нової європейської політики сусідства і зараз набагато краще підготовлений до того, щоб розвивати взаємини з кожним з партнерів настільки, наскільки дозволяють їхні очікування, потреби та можливості», — каже пан Фюле в інтерв’ю з нагоди виходу нещодавнього звіту Єврокомісії щодо прогресу в реалізації Європейської політики сусідства. >>

Попкорн подорожчає?

Сполучені Штати Америки потерпають від небаченої посухи — як стверджують синоптики, такої жахливої сухості в країні не було з 1956 року. Уряд надзвичайно стурбований, адже брак опадів за постійно високої температури дедалі більше загрожує врожаю кукурудзи та сої. За даними Національної адміністрації у справах океанів і атмосфери (НОАА), зона посухи, яка досі концентрувалася на центральному заході країни, тепер розширюється на північ і захід. США є найбільшим у світі експортером кукурудзи, тож проблеми із врожаєм цієї культури майже напевне означатимуть її значне подорожчання на світовому ринку. >>

Кулі і діти

Двоє людей загинуло та 19 отримали поранення внаслідок стрілянини, яка сталася позавчора у східній частині канадського міста Торонто. Як повідомляє газета «Нешнл пост» із посиланням на речницю поліції цього міста Венді Драммонд, під час вуличної імпрези, учасниками якої були приблизно 200 осіб, виникла суперечка. >>

Осиротілий «Дим на воді»

У Лондоні позавчора пішов із життя Джон Лорд — легендарний клавішник гурту Deep Purple та творець багатьох всесвітньо відомих композицій. Музикантові був 71 рік. У серпні минулого року Лорд повідомив на своєму сайті фанам у всьо­му світі, що лікується від раку підшлункової залози. Помер музикант у лікарні, в оточенні родини та друзів. >>

ЄС запрошує журналістів і... прокурорів

Єврокомісія затвердила зміни до Угоди про спрощення видачі віз, згідно з якими розширено перелік категорій громадян, для яких діє спрощена процедура. Як повідомляє «Німецька хвиля» з посиланням на прес–службу єврокомісара з питань внутрішніх справ Сесилії Мальмстрем, ідеться, зокрема, про представників громадських організацій, які їздять на тренінги, семінари та конференції, учасників транскордонних програм співпраці між Україною і ЄС та представників релігійних спільнот, яким безплатно видаватимуть багаторазові шенгенські візи терміном на рік. >>

Мовознавство окупантів

18 липня 1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв підписав таємний циркуляр, спрямований не лише проти української мови, а й ширше — проти права українського народу на окремішність. Виконання Валуєвського циркуляру супроводжувалося закриттям недільних шкіл, майже повним припиненням книговидання українською мовою, адміністративним висланням деяких українських діячів. Вирішальну роль у цьому віді­грала резолюція Олександра ІІ: «виконати». Для нас сьогодні цей документ пам’ятний мовознавчими (не гірш за сталінський «Марксизм та питання мовознавства») відкриттями царського міністра внутрішніх справ про те, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, нема і бути не може, і що наріччя їх, вживане простим народом, є тією ж російською мовою, тільки зіпсованою впливом на неї Польщі; що загальноросійська мова також зрозуміла малоросам, як великоросіянам, і навіть більш зрозуміла за так звану українську мову, яка тепер придумується для нього деякими малоросами і особливо поляками». І досі триває ця ситуація — їй я колись присвятив короткого вірша «Українській мові», яким закінчую цей коментар: >>

«Зараз тут буде багато крові»

У суботу в селі Ветли Любашiвського району на Волині — малій батьківщині першого віце–спікера Верховної Ради Адама Мартинюка — невідомі побили активістів громадянського руху «Відсіч» та журналістів місцевого видання «Перець волинський». Як повідомляє «Відсіч», молоді люди приїхали до округу №23, де балотуватиметься Мартинюк, у рамках кампанії «Помста за розкол країни». Вони хотіли поінформувати місцеве населення, чому не можна голосувати за Адама Івановича — «лобіста мовного законопроекту Колесніченка—Ківалова, союзника Партії регіонів». «Завершивши поширення листівок, активісти йшли селом, коли до них під’їхав автомобіль — білий «Фольксваген», з якого вийшли троє чоловіків спортивної статури й одразу почали бити активістів. Ті повідомили про напад журналістів та міліцію. Після цього нападники намагалися забрати в активістів телефони, а один розбили об асфальт. А потім сіли в автомобіль та зникли з місця подій», — повідомляє сайт організації. >>

Криваве урядове відрядження

Жахливе ДТП сталося позавчора на кордоні Рівненської та Житомирської областей. Троє чиновників з Міністерства регіонального розвитку (серед яких — директор Департаменту відомства та помічник міністра Анатолія Близнюка) поверталися з робочої поїздки до Рівного. За попередньою інформацією, водій урядової «Тойоти» врізався у відбійник, машина перекинулася і розчавила двох велосипедистів уже на смузі зустрічного руху. >>

Пастора не згадала

Днями Деснянський райсуд столиці оголосив вирок у справі Ірини Данильченко, засновниці ПП «Грант», яке пов’язують зі скандально відомим «Посольством Божим» пастора Сандея Аделаджі. Пані Данильченко визнано винною у шахрайстві й засуджено до семи з половиною років позбавлення волі. >>

Геройська вершина

Львівські альпіністи з клубу «Екстрем» учора здійснили сходження на безіменну вершину висотою 4125 м у районі Казбегі на кордоні Грузії та Росії. У рамках громадської акції «Герої України на вершинах світу» цю гору вони планують назвати на честь лідера ОУН Степана Бандери. У штурмі вершини взяли участь шість досвідчених альпіністів­українців, iз них п’ятеро львів’ян та один тернополянин. Профінансував акцію тернопільський громадський діяч Михайло Апостол. >>

За ґрати — довічно… і ще на 20 років

У Сполучених Штатах Америки до довічного ув’язнення засудили громадянина України Омеляна Боцвинюка. Як розповів «УМ» директор департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ Олег Волошин, 52­річного Боцвинюка, зокрема звинувачували в торгівлі людьми, рекеті та підробці документів. >>

Уроки Генріха Федоровича

На 82­му році життя завершив свій земний шлях Генріх Федорович Дворко — визначний учений­хімік, відомий правозахисник, самовідданий борець за українську ідею. >>

Атакують єгиптяни?

Згідно з рішенням суду, збанкрутіле підприємство «Mикoлaїв­oблaгpoшляxбyд» з 14 липня передано ЗАТ «Євpoпeйcьке пpaвo». «Однак знайшлися ще невідомі поки люди, які вважають, що можуть вважати це підприємство своїм: вони навіть не представилися, але активно почали захоплення територій «Mикoлaївoблaгpoшляхбуду». Ми можемо тільки припускати, хто зараз намагається встановити контроль над підприємством», — каже «УМ» адвокат об’єднання Максим Коваль. >>

Церкви не горять?

Того дня, як і кожної неділі, у Свято–Покровській церкві села Вирівка Конотопського району проходило богослужіння. Близько другої години дня воно завершилося й миряни спокійно розійшлися. А потім здійнялася гроза. Як тепер роблять висновок фахівці, в церкву влучила блискавка. І хоча періщила сильна злива, вогонь спалахнув так потужно, що дощ не міг його загасити. Невдовзі над храмом уже здіймався дим. >>

Піратка при надії

Одна з найсимпатичніших зіркових пар знову готується до поповнення в сім’ї. Як з’ясувала іспанська телепрограма Espejo Publico, «оскароносне» подружжя Хав’єра Бардема та Пенелопи Крус чекає на другу дитину — Пе вже на третьому місяці вагітності. >>

Сім’ю розбили гастролі

Американська поп–зірка Кеті Перрі та актор Рассел Бренд офіційно розлучилися. Як повідомив сайт ContactMusic, процес із розриву шлюбу завершився минулої суботи. Заяву до суду пара подала ще 8 лютого — після року і двох місяців спільного життя. >>

ПРИКОЛИ

Чоловік і дружина сидять удома. Дзвонить телефон, чоловік бере трубку і, ні слова не сказавши, через півхвилини її кладе. Дружина запитує:

— Хто це був?

— Так, мабуть, якийсь мужик із Гідрометцентру помилився номером. Він запитав: «Люба, горизонт чистий?» >>

Погляд на воду зі стриманим оптимізмом

За десять днів до старту Олімпіади «УМ» починає серію матеріалів про медальні перспективи українських спортсменів.

У сьогоднішньому номері — плавання і стрибки у воду. Президент НОК Сергій Бубка не називає «басейн» серед головних надій нашої олімпійської збірної (його перелік — «легка атлетика, боротьба, важка атлетика, гімнастика, стрільба, лук, фехтування, веслування»). Але на попередніх Олімпіадах — до 2004 року включно — водні доріжки були одним з основних місць, де на честь переможців піднімався український прапор. У Пекіні–2008 стався провал. Тим цікавіше буде вболівати за нове покоління наших водників, які прийшли на зміну старій гвардії і встигли добре зарекомендувати себе як на молодіжних змаганнях найвищого рівня, так і на першостях світу та Європи. >>

Гербом закусили

У Чернівцях вирішили вкотре здивувати народ і спекли величезний торт. Зроблений він був з вафельних коржів та перемащений згущеним молоком. Торт прикрасили гербом міста Чернівців із крему. Величезний кондитерський виріб потягнув на 201 кілограм, а його площа становила більше шести квадратних метрів. Представили кондитерське диво на святкуванні Петрівського ярмарку. Це свято було відновлено в 1998 році, а започатковано ще в 1876 році, коли Чернівці входили до складу Австрійської імперії. >>

Бомба під порогом

П’ятдесятикілограмова бомба під навчальним закладом — ситуація справді надзвичайна. Але саме таку знахідку зробили місцеві будівельники, ремонтуючи ґанок школи в селищі Кириківка Великописарівського району. >>

Сміттєвози без аналогів

Автопарк Кримського республіканського підприємства «Чисте місто» поповнився аж шістнадцятьма одиницями колісної техніки на базі тягачів «Мерседес» для збирання твердих побутових відходів, а також поливання і прибирання вулиць. Директор підприємства Валерій Гуменюк iз гордістю повідомив, що вся техніка — останнього покоління, аналогів якої в Україні у такій кількості ще ніхто не купував. А роторних сміттєвозів ємністю 41 кубометр (наразі таких у Сімферополі тільки два. — Авт.) не мають комунальні служби жодної столиці на теренах СНД. >>

Доказів на «колишніх» вистачає

Народний депутат Григорій Омельченко у своєму депутатському зверненні на ім’я першого заступника Генпрокурора Рената Кузьміна просить нарешті дати правову оцінку діям екс–Президента Леоніда Кучми, які «сприяли екс–Прем’єру Павлу Лазаренку замовити й організувати вбивства народних депутатів Євгена Щербаня і Вадима Гетьмана, вчиненню інших злочинів та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних до їх убивств, і припинення політичних інсинуацій навколо цих справ». >>

Підсунули бабці «ляльку»

Усі свої заощадження 78–річна пенсіонерка з Тростянецького району поміняла на «нові» купюри. Заощаджень було чимало — тридцять три тисячі гривень. Натомість бабуся отримала ретельно нарізані шматки газет, які в колах шахраїв звуться «лялькою». >>

Розлучниця–сільрада

Видно, молоду невістку з перших шлюбних днів так незлюбили батьки її законного чоловіка, що ще не висохло чорнило в офіційних документах про одруження, як вони почали шукати «ліві» шляхи до розлучення. Допомогти їм «у скрутну хвилину» погодилася секретар рідної сільради в Рожнятівському районі, котра взялася так приховати факт реєстрації шлюбу, що й чорт зі свічкою не знайде. >>

Ловись, рибко, велика і маленька!

«Середина літа — якраз дуже гарно клює карась, короп...», — мрійливо затягує мій чоловік Віктор, і я відразу вловлюю, до чого йдеться: намічається риболовля. Не скажу, що мені це не подобається: ще з дитинства захоплювалася казковою тишею над ще сонним ставком, «перезавантажувалася» там від утоми, відпочивала, мріяла. Чоловік на риболовлю дивиться інакше — для нього це азарт, захоплення, новий приплив адреналіну. Мене він бере туди, бо знає, що це спокійніше, що я неодмінно підготуюся, як слід: приготую наживку, організую перекус і зрештою потім правильно розпоряджуся уловом, якщо нам iз цим пощастить. Як у тому анекдоті, пам’ятаєте? >>

Оленці — щука, Ніці — сом

Киянин Сергій Павленко — рибалка зі стажем. Сімейний відпочинок на Десні — починаючи з ран­ньої весни і закінчуючи пізньою осінню — найкращий вид відпочинку і для нього, і для дружини Світлани, і для доньок Оленки та Ніки. Риболовля навіть допомогла у формування сімейних традицій цієї чудової родини. Друзі сімейства впевнені: на кожен день народження старшої доньки Оленки святковий стіл прикрашатиме фарширована щука, власноруч упіймана і приготовлена главою сімейства, а на кожен день народження молодшої донечки Ніки коронною стравою обов’язково буде сом. Секрети приготування фірмових рибних наїдків від Сергія Павленка такі. >>

50 грамів для юшки

Анатолія Дністрового — кандидата філософських наук, автора численних романів, серед яких «Пацики», «Дроздофіла над томом Канта» і «Тибет на восьмому поверсі», поета, есеїста і критика, — друзі по перу називають рибним гуру. Він уміє правильно визначити місця для рибалки, вловити правильний напрям вітру і приготувати рибку. Навіть його творче псевдо «Дністровий» — справжнє прізвище письменника Астаф’єв — промовляє саме за себе. «Рибальство — це хобі, внутрішній відпочинок і навіть одна з форм еко–віри, — переконаний письменник. — Серйозна риболовля на 3–4 дні — це як військовий похід, це святий ритуал, у якому жінкам нічого робити». >>

Де вітамін D?

«Упродовж двох років ми із хвороб не вилазили, — каже мама трирічного Дениска. — Лікували болячку за болячкою, через це навіть дитсадок не змогли відвідувати. Наша дільнична педіатр лише руками розводила: що ж ви, мовляв, хочете, імунітет слабкий… А потім якось потрапили на прийом до літньої лікарки, яка підміняла нашу в період відпустки. Коли вона сказала, що в сина рахіт, я спочатку навіть образилася — здавалося, що мою дитину якоюсь неповноцінною обізвали. А коли таки здали аналізи, то виявилося, що в сина і справді порушений кальцієво–фосфатний обмін. Який це має стосунок до частих хвороб? Не повірите — цілком безпосередній». >>

Галин сон

Найпопулярнішим заходом міжнародного фестивалю «Слов’янський базар», який традиційно проходить у Вітебську, безперечно, є конкурс естрадної пісні. Позавчора ввечері було оголошено переможців цьогорічного, ХХІ, «Базару», серед яких опинилася й конкурсантка від України. Волинська співачка Галина Конах посіла друге місце із 192 балами, поступившись володареві гран–прі Бобанові Мойсовськи з Македонії сімома балами. >>

«Ядерні відходи» — у Швейцарію

Мирослав Слабошпицький продовжує свою програму активного представлення українських короткометражних фільмів на міжнародних кінофорумах. Тепер у його презентаційному резюме з’явиться інформація про участь у конкурсі фестивалю в Локарно (нагадаємо, до цього були «Берлінале», де на «Золотого ведмедя» номінували його роботи «Діагноз» та «Глухота», а також із десяток інших фестивалів). Про це минулої середи офіційно повідомив оргкомітет швейцарського кінофоруму, що триватиме з 1 по 11 серпня: «Ядерні відходи» увійшли до конкурсу короткометражного кіно «Леопард майбутнього» (ця тварина — символ фестивалю) — Pardi di domani. Український фільм змагатиметься з 27 картинами і буде єдиним, відібраним на теренах СНД. Конкурс судитиме британський сценарист і режисер Марк Піплоу, серед найвідоміших сценаріїв якого — «Професія: репортер» Мікеладжело Антоніоні та «Останній імператор» Бернардо Бертолуччі. Як гостей на 65–му ювілейному фестивалі очікують Шарлотту Ремплінг, Алена Делона, Орнеллу Муті, Валерію Бруні Тадескі, Лео Каракса, Еріка Кантону, Кшиштофа Зануссі. Слабошпицький збирається в Локарно 8 серпня. >>

Про що говорять чоловіки

У понеділок парадом на кінофестивалі в Одесі командували режисери–чоловіки. На екрані, поза кадром, у прес–центрі — цього дня вони встигали тішити і дивувати скрізь.

Чоловіче дефіле талантів та ідей розпочали герої картини «Голлівудське сміття» (США), водії сміттєвоза, що обслуговують Голлівуд. Якось на сміттєзвалищі вони знаходять статуетку «Оскара», і ця знахідка не лише вносить суттєві корективи у розмірене життя багаторічних друзів, а й примушує скласти своєрідний тест на чесність, порядність, здатність цінувати те, що маєш, і адекватно сприймати дійсність. «Голлівудське сміття» перегукується з фільмом «Реальність», що відкривав фестиваль. Знову мрії, що беруть гору над реальним життям, і знову людина, яка не здатна опиратися спокусливим міражам, вони поглинають її волю, її честь, її самоідентифікацію. І якщо Лучано з «Реальності» приречено прощається зі своїм єством, то герой «Голлівудського сміття» не здатен приборкати у собі бажання помститися тому, хто виявився успішнішим, кмітливішим за нього: піднятий сміттєвозом раритетний «Порш» у кадрі виглядав ефектно і жалюгідно водночас... Одну з ролей у цій картині зіграв Майкл Медсон. Актор («Убити Білла», «Шалені пси»...) до Одеси приїхав разом із дружиною і не приховував свого задоволення від цієї поїздки. «У нас шість синів, це багато! — визнав Майкл. — Тому в Одесі я маю можливість виспатися і перезарядити батарейки». Один із продюсер «Голлівудського сміття» — Володимир Алєніков, автор дитячого кінохіта доби розвиненого соціалізму «Пригоди Петрова і Васєчкіна». >>

Пруст і трохи нервово

Здавалося б, Донецьк — це місто, якому в останню чергу потрібне сучасне мистецтво. І черга ця ніколи не дійде. Але факт залишається фактом: найбільший в Україні «заповідник» contemporary art знаходиться в промзоні шахтарського міста, де навіть житлових масивів поруч немає, — на вулиці Світлого шляху. На 7 гектарах території заводу ізоляційних матеріалів зі справжнім териконом посередині. Сюди не прийдеш на вернісаж у «лубутенах», нехай вони й на два–три виходи — дивно зберігати у шафі пару з облізлою від гравію шкірою, тому кеди і балетки — святкове взуття і зіркових художників, і важливих гостей. Із 20 квітня до 1 липня цього року в «Ізоляції» побувало близько тисячі людей, кажуть працівники Фонду, — це дуже хороший показник. На відкриття виставок приходять переважно студенти та співробітники +3 — родичі, друзі, знайомі, сім’я, причому співробітники — це і волонтери–гіди, піарники, куратори, і електрики та роботяги, які руцями матеріалізують ідеї художників.

Коли арт–центр тільки відкрився, люди потяглися на облагоро­джену територію культурно відпочити — з пляшкою–закускою, тоді культура виставила фільтраційний бар’єр у вигляді плати за вхід. Але їхати через усе місто в промзону єдиним автобусом, а потім платити гроші — і просунутий донеччанин не готовий. Та й стратегія «підсажування» на contemporary art передбачає режим максимальної лояльності. Зараз вхід на «Ізоляцію» безплатний, а на вернісажі гостей привозять із Києва та з–за кордону. >>

Дресирування снів

Наприкінці минулого року несподівано вийшло друге видання збірки Сергія Жадана «Ефіопія» (Х.: Фоліо). Дивина в тому, що книжка з’явилася бюджетним коштом за програмою «Українська книга», раніше знаною як «Випуск соціально значущих видань». Наповнення бібліотек поезією (як і прозою також) не є пріоритетом цієї держпрограми. Тож одразу виникають запитання: чому з усієї сучасної поезії — саме Жадан? І чи він один здатний представляти у масових книгозбірнях усю нинішню українську літературу? Але хай би як там було, наявність творів С.Жадана у публічних бібліотеках — добре. А ще чиновники несамохіть визнали, що цей письменник таки належить до «соціально значущих». >>