«Середина літа — якраз дуже гарно клює карась, короп...», — мрійливо затягує мій чоловік Віктор, і я відразу вловлюю, до чого йдеться: намічається риболовля. Не скажу, що мені це не подобається: ще з дитинства захоплювалася казковою тишею над ще сонним ставком, «перезавантажувалася» там від утоми, відпочивала, мріяла. Чоловік на риболовлю дивиться інакше — для нього це азарт, захоплення, новий приплив адреналіну. Мене він бере туди, бо знає, що це спокійніше, що я неодмінно підготуюся, як слід: приготую наживку, організую перекус і зрештою потім правильно розпоряджуся уловом, якщо нам iз цим пощастить. Як у тому анекдоті, пам’ятаєте?

Киянин Сергій Павленко — рибалка зі стажем. Сімейний відпочинок на Десні — починаючи з ран­ньої весни і закінчуючи пізньою осінню — найкращий вид відпочинку і для нього, і для дружини Світлани, і для доньок Оленки та Ніки. Риболовля навіть допомогла у формування сімейних традицій цієї чудової родини. Друзі сімейства впевнені: на кожен день народження старшої доньки Оленки святковий стіл прикрашатиме фарширована щука, власноруч упіймана і приготовлена главою сімейства, а на кожен день народження молодшої донечки Ніки коронною стравою обов’язково буде сом. Секрети приготування фірмових рибних наїдків від Сергія Павленка такі.

Анатолія Дністрового — кандидата філософських наук, автора численних романів, серед яких «Пацики», «Дроздофіла над томом Канта» і «Тибет на восьмому поверсі», поета, есеїста і критика, — друзі по перу називають рибним гуру. Він уміє правильно визначити місця для рибалки, вловити правильний напрям вітру і приготувати рибку. Навіть його творче псевдо «Дністровий» — справжнє прізвище письменника Астаф’єв — промовляє саме за себе. «Рибальство — це хобі, внутрішній відпочинок і навіть одна з форм еко–віри, — переконаний письменник. — Серйозна риболовля на 3–4 дні — це як військовий похід, це святий ритуал, у якому жінкам нічого робити».