Погляд на воду зі стриманим оптимізмом

За десять днів до старту Олімпіади «УМ» починає серію матеріалів про медальні перспективи українських спортсменів.

У сьогоднішньому номері — плавання і стрибки у воду. Президент НОК Сергій Бубка не називає «басейн» серед головних надій нашої олімпійської збірної (його перелік — «легка атлетика, боротьба, важка атлетика, гімнастика, стрільба, лук, фехтування, веслування»). Але на попередніх Олімпіадах — до 2004 року включно — водні доріжки були одним з основних місць, де на честь переможців піднімався український прапор. У Пекіні–2008 стався провал. Тим цікавіше буде вболівати за нове покоління наших водників, які прийшли на зміну старій гвардії і встигли добре зарекомендувати себе як на молодіжних змаганнях найвищого рівня, так і на першостях світу та Європи.

Плавання: надія на трьох, яких вирішили «не робити інвалідами»

Після ейфорійного захоплення перемогами Яни Клочкової на Сіднейських та Афінських іграх у наступному олімпійському циклі нас чекало повне розчарування. Адже в Пекіні українські плавці не здобули жодної нагороди. А наступний провал на світовій першості в Римі призвів до кардинальних змін у вітчизняному плавальному господарстві. Разом із керівництвом збірної оновили практично весь склад першої команди. Новий головний тренер Сергій Бондар зробив ставку на молодих, залишивши поряд із ними кількох досвідчених спортсменів. І юні Дарина Зевіна, Андрій Говоров та Сергій Фролов без розкачки почали штампувати медалі на міжнародних турнірах. Щоправда, краще це в них виходило на «короткій» воді.

«В олімпійському стандарті наша молодь усе робить вперше. В 2011–му вони дебютували на чемпіонаті світу в Шанхаї, чемпіонат Європи на «довгій» воді для них також був першим, і на Олімпіаду вони їдуть вперше, — говорить Сергій Бондар у коментарі «УМ». — Що ж до нагород… У Лондоні медалі можуть бути, а можуть і не бути».

Як розповів Сергій Володимирович, за його розрахунками, боротися за медалі буде дуже важко, оскільки головними суперниками наших олімпійських надій будуть плавці, які, окрім піку фізичного, піднялися на пік віковий. «Жінки свій максимум показують у 23—26 років, тоді як Зевіній лише 18. У чоловіків найкращі результати фіксують у 26—29. А нашому Фролову — 19, Говорову — 20 років». — Керманич збірної зауважує, що можна було ризикнути й форсувати підготовку «золотої трійці». Проте в тренерському таборі вирішили не «калічити» дітей і зберегти їх також на майбутні Олімпійські ігри. «Якщо ми хочемо, щоб вони плавали так довго, як Майкл Фелпс, ми не повинні передавати куті меду, робити з них вичавлений лимон. Було багато дискусій щодо їхньої підготовки. Зрештою, зібравши «круглий стіл» за участю Володимира Платонова (ректор Національного університету фізичної культури та спорту. — Авт.), тренерів, досвідчених спортсменів, ми вирішили, що в гонитві за олімпійськими медалями ламати молодь не потрібно. Щоб не зробити з них інвалідів, щоб ця Олімпіада не стала для них останнім стартом, ми скасували для них тренування в горах і пішли за щадним графіком. Попри це, ми постараємося підійти до Ігор на піку форми й виступити достойно», — розповідає Сергій Бондар.

За словами тренера, всі наші лідери налаштовані на максимальний результат, попри попередні невдачі. Зокрема, це стосується Дарини Зевіної, яка після «безмедального» чемпіонату Європи перебувала в психологічній ямі, адже, розраховуючи на нагороди, двічі фінішувала за крок до п’єдесталу. «Не думаю, що невиграш медалей «на Європі» якимось негативним чином вплине на Зевіну. Це тільки має підштовхнути її до нових звершень», — оцінив стан підопічної наставник.

Андрій Говоров на ЧЄ здобув доволі сенсаційну «бронзу» на 50–метрівці кролем і підходить до Олімпіади в піднесеному настрої. Тепер його стали впізнавати ще більше — молодий плавець знявся в телерекламі. Як зізнався головний тренер, це жодним чином не відриває Говорова від основного заняття. «Що поганого, якщо спортсмен рекламує засоби для гоління. Він же не горілку просуває? Зйомки проводилися в Україні, й усе підлаштовували під Андрієвий тренувальний процес», — розповів Сергій Бондар.

Хай там як, але саме на молодь лягає відповідальність за медальний результат України у плаванні. І, як сподівається наставник, хтось із трійці Зевіна (100 і 200 м на спині) — Говоров (50 м в/с) — Фролов (400 і 1500 м в/с) зможе порадувати нас успішним виступом.

Щоправда, Бондар не виключає, що й представник старої гвардії — Валерій Димо (100 м брас) — також зможе «вистрелити» в Лондоні. Адже спортсмен повністю змінив тренувальний процес, перебрався до США, де тренується з канадським спеціалістом. Результатом їхньої роботи стало «срібло» ЧЄ.

Останній етап підготовки до Лондона наші плавці проводять в Україні. Команду розбили на дві групи по шість осіб. Одна готується в Дніпропетровську, друга — в Києві.

Варто відзначити, що вперше за всю історію українського плавання на Олімпіаді змагатиметься наша естафетна жіноча команда 4х200 м вільним стилем. Проте чогось надзвичайного від дівчат очікувати не варто. «Чудом буде їхнє потрапляння до фіналу, — зізнається наставник. — Адже всі без винятку учасниці квартету, окрім естафети, змагатимуться ще й в індивідуальних запливах, які, власне, є пріоритетними для них».

Стрибки у воду: Перестрибнути Пекін

Як і наставник плавців, стримана в медальних прогнозах головний тренер стрибунів у воду Тамара Токмачова. Хоча її підопічні на недавньому ЧЄ з водних видів спорту вчинили справжній фурор, вигравши перше командне місце, очільниця наших «водних акробатів» просить реально дивитися на речі. «Чемпіонат Європи порівнювати з Олімпіадою не можна. Якщо в Старому світі ми разом зі збірними Росії та Німеччини перебуваємо серед лідерів, то на Олімпійських іграх зовсім інші фаворити — команди Китаю, США», — каже пані Токмачова. Але, за її словами, команда України до головних змагань чотириріччя готова, все що планувалося, — виконано. Щоправда, троє з наших спортсменів, імена яких тренер не назвала, мають легкі травми.

Вітчизняні стрибуни у воду із завидною регулярністю сходять на олімпійські п’єдестали. Останній успіх — «бронза» Іллі Кваші та Олексія Пригорова на триметровому трампліні в Пекіні–2008. Після того на чемпіонаті світу 2011 року «засвітився» новий дует: два Олександри — Бондар та Горшковозов (вишка 10 м, синхрон) — тоді здобули єдину для України нагороду.

На Лондон українські стрибуни націлені рішуче, хоча після візиту до Москви — на олімпійську базу підготовки російських спортсменів — наші збірники відчули свою неповноцінність. «Звісно, там ми побачили занепадність нашої команди. Адже на тій базі є централізоване харчування, неймовірний тренажерний зал, чудові умови для відновлення. Працюють наукові групи підтримки, медичне забезпечення. Усе функціонує за новітніми стандартами, як того вимагає сучасний спорт», — зітхає Тамара Токмачова, порівнюючи побачене з реаліями українських спортсменів.

Побачені «дива» не завадили нашій збірній випередити росіян на ЧЄ. «Ми не звикли скаржитися, а завдяки професіоналізму тренерів, таланту спортсменів, ентузіазму та мотивації звикли витискати максимум із того, що є», — резюмувала наставниця.

СИНХРОННЕ ПЛАВАННЯ

Зі стриманим оптимізмом можна дивитися й на перспективи наших синхроністок, які на останніх чемпіонатах Європи — де, за винятком китаянок, збираються найсильніші водні грації світу, — неодмінно посідають «бронзові» місця.

Українське синхронне плавання на Олімпіаді–2012 представлятиме досвідчений дует Дарина Юшко — Ксенія Сидоренко.