Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Теракт засвідчив необхідність опікування безпекою власних провідників.
Вселенський досвід переконливо засвідчує згубність ігнорування безпеки громадянського суспільства і держави.
Особливо в умовах, коли територію твоєї країни топче геноцидний чобіт жорстокого і немилосердного російського ворога. Який прагне при підтримці країн вісі зла та байдужому і лицемірному спостереженні частини демократій Старого і Нового світу, ліквідувати Україну та позбавити її народ національної ідентичності.
Теракт стосовно Андрія Парубія є тому яскравим свідченням. Вже очевидно, що сліди такого злочину ведуть в імперські апартаменти диктатора — терориста путіна.
Сподіватимемося, що ретельне розслідування незабаром викриє замовників, організаторів і виконавців убивства українського патріота.
Висловлюючи щирі співчуття родині та соратникам Андрія, доречно звернути увагу на безпековий аспект резонансного злочину.
Як відомо, законодавство регламентує безпеку вищого військово — політичного керівництва держави на період виконання обов'язків та певний час після звільнення із посади. Лише президент України має довічну охорону. Спікер парламенту отримує таку пільгу лише на рік після завершення каденції. Тому УДО не задовольнило звернення Андрія про особисту охорону через погрози життю. Але з огляду на заслуги позивача перед Батьківщиною, виняток був би проявом гуманізму та унеможливив всілякі підозри в упередженості до нього, як політичного опонента влади.
Однак теракт засвідчив необхідність опікування безпекою власних провідників і партією ЄС.Бо під час правового режиму воєнного стану є реальними загрози їхньому життю. Для такого на легітимній основі варто було б створити охоронну структуру та організувати її координацію із УДО, МВС, СБУ. При необхідності, з національними розвідувальними органами. Адже легковажити, чи шкодувати кошти на власні безпекові гарантії, як правило, призводять до трагічних наслідків.
Зайве наголошувати, що таке стосується й інших парламентських і впливових національно — демократичних партій.
Затребуваним є також корекція законодавства у царині забезпечення безпеки політичних партій та громадян відповідної категорії.
Чинна влада під час війни зобов'язана зміцнювати єдність нації, консолідацію еліти та політикуму. Вдосконалювати спроможності забезпечення перемоги над ворогом сектору безпеки і оборони. Позбутися нарешті шкідливої практики зведення рахунків із опозицією.Бо таким, як бачимо на прикладі ліквідації Андрія, жорстоко користається ворог.
Видатному провіднику за свободу і незалежність України Слава і Вічна пам'ять в аналах вітчизняної історії.
АМІНЬ.
Василь Богдан, експерт з питань безпеки, генерал-лейтенант, публіцист
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>
Найнебезпечніше в такій пам’яті — перетворення історії на політичну зброю. Коли одна сторона говорить лише про власних жертв і не бачить жертв іншої, пам’ять перестає лікувати і починає знову розділяти. >>