Вперед у минуле великого німого

У 1895 році у невеличкій залі паризького кафе на бульварі Капуцинів брати Люм’єр показали перший у світі кінофільм. Однохвилинний ролик iз прибуттям потяга на станцію тоді викликав ажіотаж. Серед люду, присутнього на тому легендарному перегляді, був і молодий фокусник Жорж Мельєс. Відтоді знімати кіно стане покликанням Мельєса. З 1896 року француз почне власне кіновиробництво, навіть не підозрюючи, що винайшов професію кінорежисера. Його «Мандрівка на Місяць» 1901 року вважається першим художнім фільмом. Століття потому ім’я Жоржа Мельєса уособлює зародження кінематографа, а його нащадки продовжують справу показів фільмів, не змінюючи традиції живого музичного супроводу та театрального зачитування тексту, аби пояснити, що відбувається на екрані. У рамках «Французької весни» 15 квітня до Києва з концертом завітали правнучка режисера Марі–Еллен Леріссі та праправнук Лоранс Леріссі. Перед концертом Марі–Елен та Лоранс зустрілися з «УМ», аби розказати про легендарного прадіда та сімейну справу. >>

«Золото», що звучить віртуозно

Нинішній ювілейний конкурс розтягнеться на два роки. Учасники віком до 14 років — категорії «Горовиць–дебют» та молодша група — змагатимуться з 17 по 25 квітня, старші — у квітні–травні наступного року (зараз майбутні конкурсанти у цій віковій категорії лише надсилають документи, аби пройти кваліфікацію). >>

Ювілей iз відлунням на всю Україну

Днями у Національній філармонії України в колонній залі імені М. В. Лисенка відбувся святковий концерт до ювілею кафедри фольклору, народнопісенного та хорового мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв.

У концерті, який відбувся за сприяння ректора університету, професора Михайла Поплавського, взяли участь усі творчі колективи кафедри. >>

Приречені хочуть жити

Десятки людей iз мішками на головах та зашморгами на шиях вишикувалися вчора перед Кабміном. Цей живий ланцюг тримає великі літери, з яких складається слово «приречені», а також плакати з написами «Я не хочу помирати», «Я не з Єнакієвого, але теж хочу жити», «Дайте жити — я відпрацюю». Моторошну картинку доповнює монотонний барабанний дріб. Ці приречені й справді можуть померти, адже серед них — хворі на гепатит, туберкульоз та СНІД. Бо їм та загалом 44 тисячам українців, які мають згадані захворювання, влада винесла смертний вирок, не заклавши кошти на життєво необхідне лікування. >>

Бунт з–пiд землi

На багатостраждальній підземці — новий виток напруги. Дніпропетровські метробудівці вже чотири місяці сидять без заробітної плати, яку самі ж називають копійчаною. Наприкінці березня вони навіть страйкували перед будівлею облдержадміністрації — якраз у день народження очільника ОДА Дмитра Колеснікова. Щоправда, людей тоді з’явилося небагато, бо більшість зайняті постійним відкачуванням води на будівництві лінії метро, яка проляже під центром міста. >>

Шедеври з відбитками Христа

Колекція оригінальних живописних плащаниць, виконаних знаними художниками й маловідомими народними майстрами з різних куточків України, відкрилася в Івано–Франківському краєзнавчому музеї. Найстаріша з–поміж 42 представлених робіт датується ХVІІ століттям. >>

Пломбір. Не лизати і не кусати

Дивну естафету встановлення скульптурних пам’ятників харчовим продуктам підхопив учора Житомир — тут відкрили пам’ятник морозиву. Більше того, з ним житомиряни вже потрапили у Книгу рекордів України, бо це, як нескладно здогадатися, єдиний такий пам’ятник у країні. >>

Папа примирить усіх

Майже Соломонове рішення щодо земельної ділянки на площі перед приміщенням колишнього ЖЕО №8 (ріг вулиць Івана Павла ІІ та Миру) ухвалила влада обласного центру Прикарпаття. Довкола цього ласого клаптика землі не затухає тривалий конфлікт між забудовником та мешканцями мікрорайону, котрі протестують проти планів звести тут чергову багатоповерхівку. Аби вгамувати пристрасті непримиренних сторін, депутати міськради вирішили спорудити на спірній території монумент 264–му Папі Римському. >>

На одній нозі від смерті

На Рівненщині кондиціонер врятував літню жінку, яка, нахилившись зачинити кватирку, не втрималася і випала з вікна. Пересічні громадяни, які о 9–й ранку поспішали на роботу через проспект Миру, помітили стареньку, яка, зачепившись ногою за кріплення кондиціонера і звисаючи з вікна між четвертим і п’ятим поверхами, благала про допомогу. «Йду на роботу, раптом чую, хтось кличе на допомогу. Дивлюся — а то пані Марія застрягла на кондиціонері», — розповів пан Анатолiй, сусід бабусі. >>

Прощання з епохою

Британія попрощалася з легендарною «залізною леді», яка очолювала уряд у 1979—1990 роках. Учора в Лондоні поховали Маргарет Тетчер, яка померла 8 квітня на 88–му році життя. Напередодні настоятель собору святого Павла Девіс Айсон заявив, що заупокійна служба за участі двох тисяч запрошених зі 170 країн світу буде «відносно скромною», як того хотіла сама баронеса Тетчер. Але вийшло навпаки. >>

Смерть у каструлі

Федеральне бюро розслідувань США оприлюднило нові подробиці щодо вибухів під час Бостонського марафону. Зокрема, опубліковано фото залишків вибухових пристроїв — шматки темного рюкзака та, ймовірно, каструлі з герметичною кришкою. Як зазначають експерти, скороварки часто використовують для виготовлення саморобних вибухових пристроїв. Дві такі каструлі, начинені вибухівкою, цвяхами й металевими кульками, спричинили смерть трьох і травмування 176 людей. >>

Кінь та Анджеліна без пальто

Фотокартина під назвою Horseplay, на якій гола до пояса акторка Анджеліна Джолі грається з білим конем, піде з молотка на аукціоні Christie’s. Як повідомляє газета «Дейлі мейл», торги відбудуться в Лондоні 15 травня. Очікується, що знімок придбають за 25–35 тисяч фунтів стерлінгів. >>

«Фейсбук» на чотирьох лапах

Уже не перший рік то там, то сям проскакують повідомлення про те, що власники котів, собак та іншої симпатичної живності відкривають для своїх улюбленців сторінки в інтернеті. І ось у Великій Британії створили соціальну мережу спеціально для тварин. >>

ПРИКОЛИ

Я зрозумів усю цінність українських доріг після зими, коли в автобусі навпроти мене сиділа дівчина з 4–м розміром грудей. >>

«Правильні» зміни — на користь українцям

Із попереднього особистого чемпіонату Європи, який у 2011 році приймав Берлін, українські гімнасти привезли лише одну нагороду — Микола Куксенков виборов «бронзу» в багатоборстві. Проте на цьогорічний єврофорум наша збірна вирушила без нього. Колишній лідер «синьо–жовтих» тепер виступає за збірну Росії. Щоправда, через проблеми з документами на нове громадянство російська федерація не змогла заявити Куксенкова на ЧЄ, який учора розпочався в Москві. >>

Наступ із рукотворної арени

Серйозні кадрові пертурбації змусили чоловічу та жіночу збірні України помінятися ролями. Колектив підопічних Михайла Філіми, підсилившись Олександром Долгополовим, у нинішньому році наполегливо стукає в двері елітної когорти Кубка Девіса. Водночас підопічні Ігоря Дерновського після відходу від збірної сестер Бондаренко змушені боротися за збереження прописки в другому дивізіоні Кубка Федерації — неофіційного чемпіонату світу серед жіночих збірних. >>

Естафета безпам’ятства

Минулого понеділка в Полтаві на території меморіалу Солдатської слави відбулися організовані обласною та міською владою велелюдні урочистості з нагоди зустрічі учасників міжнародного громадського проекту «Наша велика Перемога», котрі вісьмома автомобільними екіпажами подорожують країнами колишнього Союзу «в рамках «Естафети пам’яті». Подібних естафет закам’янілий солдат біля Вічного вогню бачив немало. Щоправда, у попередні роки вони заїздили в обласний центр зазвичай напередодні 9 Травня. Не було раніше й такої помпезності з запрошенням найпотужнішого пожежного автокрана для «вознесіння» телеоператора, покликаного зафільмувати для вічності привезену гостями величезну копію Прапора Перемоги з висоти пташиного польоту. Не майоріло ще тут стільки прапорів Партії регіонів. Не зганяли сюди для масовки в робочий день так багато бюджетників, учнів і студентів. Не стежили, здається, з–за кожного куща, міліціонери у формі й у цивільному. Та, певно, й такої наруги не тільки над пам’яттю полеглих у війні, а й над здоровим глуздом біля полтавського солдата–переможця ще не спостерігалося... >>

Три голоси до пенсії

Верховна Рада була близька до того, щоб скасувати пенсійну реформу й повернути колишній вік виходу на пенсію для жінок, але зупинилася за кілька кроків від цього. Вчора в парламенті розглядали в першому читанні три законопроекти, які пропонували зміни до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Проекту поза­фракційного Сергія Міщенка забракло трьох голосів, БЮТівки Людмили Денисової (екс–міністра соціальної політики в уряді Тимошенко) — п’яти, колишнього Голови ВР Володимира Литвина — дев’ятнадцяти. >>

Одарченко з мандатом

«Казус Власенка» не повторився. Окружний адміністративний суд Києва відмовив у задоволенні позову громадянина Сергія Горбатова, який просив зобов’язати Центральну виборчу комісію скасувати рішення про реєстрацію Юрія Одарченка депутатом Верховної Ради VI скликання нібито на підставі сумісництва. На вчорашньому засіданні ОАСК, яке у фракції «Батьківщина» охрестили «судовою атакою», головуюча суддя Любов Маруліна оголосила про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. >>

Дуби і липи Партії регіонів

Найближчої суботи вся наша країна в єдиному пориві: і діти, і дорослі — всі як один вийдуть на ініційований урядом День довкілля. «Цей день згуртовує навколо добрих справ, якими ми власноруч можемо прикрасити нашу землю», — пояснив ідеологічне завдання свята Микола Азаров та пообіцяв — на його посильну допомогу співгромадяни також зможуть розраховувати! «Я особисто буду працювати в Києві», — сказав Прем’єр. >>

Дежа вю, яке не похитнуло парламент

Нещодавно в закучугуреній снігом Україні сталася сенсація — депутатська більшість зненацька схвалила купу законопроектів. Причому не в сесійній залі на Грушевського, 5, а на вулиці Банковій, 6–8 по–діловому «розпиляла» чималі бюджетні кошти. Схоже, можновладці стомилися чекати фінансових поповнень від парламентської машини, яка застопорилася через блокування роботи Верховної Ради опозицією. Тому й діяли майже за анекдотом про ДАІшника, який, зупинивши водія, поставив йому ультиматум: «З вас 100 гривень! — Та я ж нічого не порушив! — А моя сім’я не може чекати, поки ви щось порушите!»

Утім, минуло два тижні, а про це порушення (чи не порушення) Регламенту ВР, яке допомогло декому вирішити великі грошові питання, вже фактично забули. Працюють і далі, ніби нічого не трапилося. >>

Суд сказав «виїзду» «так»,

Вищий адміністративний суд минулого тижня визнав правочинним «виїзне» засідання парламенту. «Колегія суддів дійшла висновку, що проведення 4 квітня 2013 року 10–го пленарного засідання Ради за адресою вул. Банкова, 6–8, за наявності присутніх 244 народних депутатів України, відповідає вимогам законодавства України», — сказано в рішенні ВАСУ. Це, на думку суду, «свідчить про те, що Верховна Рада була правомірна реалізовувати конституційно визначені повноваження, зокрема приймати закони, які можуть бути подані на підпис Голові Верховної Ради і, в разі їх підписання, у подальшому подані на підпис Президенту відповідно до вимог законодавства». >>

Попередити, а не лікувати

Медична статистика приголомшує: 64% смертей в Україні спричиняють серцево–судинні захворювання. Основна причина такої ситуації, на думку лікарів, — брак елементарних знань і культури профілактики недуг. За даними волонтерського руху «Академія здорових сердець», дві третини українців практично нічого не знають про ризики захворювань серця і судин та їх попередження. Відтак iз року в рік серед українців зростає кількість хворих на гіпертонію, стенокардію, інфаркт, почастішали випадки підвищення рівня глюкози і ліпідів у крові, звідси — ожиріння, цукровий діабет. Тому сьогодні лікарі закликають робити акцент не так на лікуванні, як на профілактиці недуг. Разом iз пропагандою здорового способу життя велику роль тут має відігравати якісна діагностика. >>

«Кришталева» мрія

В Україні таких дітей — понад 600. Їх називають «кришталевими»: будь–яка травма чи кровотеча може стати для цих малюків фатальною. Спорт і розваги ровесників для хворих на гемофілію практично недосяжні. У багатьох з них найяскравіший спогад з дитинства — хтось у дворі ганяє з м’ячем, а вони спостерігають за цим із вікна... Але якщо такі дітки вчасно отримають якісне профілактичне лікування, то зможуть рости, відвідувати школу і розважатися так само, як і їхні ровесники. >>

Гомеопатія без міфів

Гомеопатія існує більше 200 років. Наразі цей метод переживає «друге народження». Про його особливості розповідає кандидат медичних наук, президент Асоціації гомеопатів України, засновник і керівник Гомеопатичної клініки і аптеки Попових у Києві Антон Попов. >>

Світити яскраво і довго

Аби ми звернули увагу на нову продукцію, у нас має бути мотивація. Звичні електролампочки переважна більшість споживачів купує десятиліттями. З міркувань, що саме зараз грошей має вистачити на все, це навіть здається дешевше. Але вже близько десятка років ті, хто оснащує оселі новим електроосвітленням, усе впевненіше віддають перевагу енергозберігаючим лампочкам. Дехто це робить навіть з тієї причини, що у люстрах, бра і настільних лампах виробництва Туреччини чи Китаю, коли вкручувати звичайні «лампочки Ілліча», трохи не відразу плавляться і виходять з ладу патрони.

Розібратися у перевагах і недоліках енергозберігаючих лампочок допоможе дослідження цього виду продукції, яке провели спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>

Незадекларовані консерванти

У більшості господинь на кухні є соєвий соус. Приправа не першої необхідності, але вона суттєво урізноманітнює можливості приготування різних салатів, гарнірів, м’яса і риби. І хоча соєвого соусу багато у страви не додаси, знати про те, з чого він складається, варто. Щоправда, інколи про повний склад інгредієнтів можна дізнатися лише після проведення лабораторних досліджень. >>

«Сьогодні єдина постать, яка не роз’єднує націю, — це Шевченко»

Коли дізналася про незвичайне захоплення 32–річного лучанина Руслана Теліпського, перше, що спало на думку: «Невже серед нашої молоді є ще такі?!». Він не просто вивчає Шевченка, а ще й збирає по всьому світу фотографії його монументів, стел, погрудь, меморіальних дощок. Уже десять років подорожує світом і Україною, поповнюючи свою «Монументальну Шевченкіану».

У колекції Теліпського — понад 500 власноруч зроблених світлин із меморіальним зображенням Кобзаря з усіх міст і містечок України та з понад двадцяти країн Європи, Азії та Америки. Мандрівний дослідник–шевченкознавець мріє відвідати всі місця та створити електронний каталог i видати ілюстровану книгу–довідник. Його фотошевченкіана експонувалася у багатьох країнах світу — понад 30 виставок, лише в Канаді їх було 12. Окрім того, він активний громадський діяч, був членом оргкомітету встановлення пам’ятника Шевченку в Оттаві (2011) і нині діючого у Ризі. У 2008–му до 17–ї річниці української Незалежності організував пішу ходу з Луцька до Канева під назвою «Тарасів дороговказ». Тоді Руслан, мандруючи пішки Україною понад місяць, як колись мандрували лірники й кобзарі, пройшов територією дев’ятьох областей України, «намотавши» власними ногами понад тисячу кілометрів. У Теліпського є бажання повторити таку акцію в 2014 році з більшою групою однодумців. >>

Як вижила моя теща Гафiйка,

Не можу не вiдгукнутися на заклик газети розповiсти про жертв Голодомору. Цих iсторiй в Українi мiльйони. Про одну з них i розкажу. >>

Чи є в нас елiта?

«Україну молоду» я читаю з дня її виходу. Багато думок виникає, формуються деякi оцiнки i висновки. А от одна думка i досi муляє і проситься на папiр... Перечитуючи інтерв’ю Анатолія Паламаренка («Україна молода», 14–15 вересня 2012 р.), думається: так, українці не готові до демократії і навіть до почуття національної гідності. Але ж у нас є еліта, яка зобов’язана бути учителем народу. Чого вона не вчить? Не будемо вже говорити про політиків, бо у переважній більшості (підкреслюю: переважній, а не всі) їхня точка зору залежить від точки сидіння, а точка кипіння — від величини капання. Але ж є четверта влада — засоби масової iнформацiї. Це ж їхній обов’язок, щоденно, безупинно нести інформацію в народ. >>

Кожен третiй пас — нi в тин нi у ворота

За київське «Динамо» я вболіваю з 1952 року. Ми ходили на Граматікопуло, Лобановського, Серебренікова, Мунтяна, Бишовця, Блохіна, Турянчика, Сабо. В команді завжди були футболісти, які вирізнялись на тлі радянського футболу своєю особливою манерою гри, відповідальністю перед клубом, глядачами–вболівальниками, високою самовіддачею. >>

Чекаю i сподiваюсь

Мiй брат не повернувся з вiйни. Уклiнно прошу опублiкувати в газетi «Україна молода» фронтову фотографiю мого брата та його бойового товариша. >>