Не дають добро на добро

Шановна редакціє!

До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. Я закінчила третій курс театрального факультету Харківського національного університету мистецтв (ХНУМ) імені Котляревського. Я пишу від імені учасників аматорського театрального колективу «Маска», який  був заснований у грудні 2022 року в м. Балаклія на базі Будинку культури Вікторією Василівною Щербак на волонтерських засадах. Після окупації і дітям, і дорослим необхідно було зняти стрес, хоч трохи відволіктись від пережитого. І саме театр: заняття сценічною мовою, основами акторського мистецтва, а головне – живе спілкування, став для нас арт-терапією, що повернула нас до життя, а мені особисто ще й дала підготовку до вступу в театральний внз.

За цей час під керівництвом Вікторії Василівни, яка є і керівником, і сценаристом, і режисером усіх заходів, ми підготували і показали велику кількість вистав та концертів для дітей і дорослих нашого міста й сусідніх громад. Найбільш запам’ятались перша наша вистава «Ніч перед Різдвом» за повістю Гоголя (2 місце в конкурсі «Молоді таланти Харківщини»), авторська постановка Вікторії Василівни «Перший день війни» (1 місце на всеукраїнському конкурсі «Ліга талантів»), постановка за п’єсою А. Водова «Одного разу на Україні», «Різдво, Різдво» , «Пригоди лівого черевичка», «Казка про сонячну козу» https://youtu.be/_UMAY1sD8D4?si=ilNClknkyG7AA-AC, «Гришаня Миша» Родіонова та інші. Три роки підряд учасники нашого колективу ставали переможцями регіонального конкурсу читців «Велике слово Тараса» і лауреатами різноманітних всеукраїнських конкурсів, захищаючи честь нашої громади.

У 2025 році в колективі з’явилась і група дорослих, ядром якої стали волонтери «Сітки - оберіг» та їхні рідні й друзі. Люди, які після основної роботи, після плетіння сіток, знаходили час збиратись і готувати вистави! Виступи, репетиції приносять радість людям, допомагаючи пережити постійні стреси прифронтового міста. Незважаючи на обстріли, зайнятість і досить поважний вік деяких учасників старшої групи, з успіхом були показані для військових, волонтерів і жителів громади дві великих вистави: «За двома зайцями» за п’єсою М. Старицького та «Свідки телячого розстрілу» Оксани Гриценко. https://youtu.be/VxriVGr3GuM?feature=shared . Про діяльність нашого аматорського колективу писали газети https://suspilne.media/kharkiv/1045721-vcitelka-z-harkivsini-potrapila-v-polon-pid-cas-okupacii-vtekla-z-kativni-a-piznise-zasnuvala-teatr-ii-istoria/?utm_source=copylink&utm_medium=ps , https://radio.nakypilo.ua/podcast/zasnuvala-teatr-pislya-deokupacziyi-istoriya-uchytelky-z-balakliyi-viktoriyi-shherbak/, знімали документальний фільм. Улітку 2025 року за підтримки народного депутата України Олександра Літвінова ми навіть побували на гастролях в місті-побратимі  Вінниці! 

На жаль, у цьому ж році змінилось керівництво культурою міста, а потім і Будинку культури. Заступниці голови військової адміністрації Груньській Т. М. не сподобалось, що без її особистого дозволу нас знімає телебачення, запрошують виступати в сусідні громади. Нова в.о директора Аксьонова Є., яка без вищої освіти була призначена на посаду, влаштувала справжній булінг  Вікторії Василівні, яка у січні 2026 року звернулась зі скаргою до керівництва відділу культури. Після чого її викликала пані Грунська і влаштувала керівнику колективу такий пресинг російською мовою з використанням ненормативної лексики, що жінка на два тижні потрапила на лікарняний і довгий час займалась із психологом. Вікторію Василівну примусили вибачитись перед Аксьоновою Є. і наказали на  кожну свою творчу дію (виставу, інсценізацію, виступ, концерт) питати дозвіл особисто у Грунської. 

Вікторія Василівна, яка пережила рашистський полон, інфаркт і смерть рідної доньки, знайшла в собі сили почати з нами нову виставу за п’єсою Олега Михайлова «Булінг», але виступати нам не давали, і 1 червня 2026 року вона пішла з Будинку культури, де вже на той момент працювала на пів ставки, і домовилась з директором безпечного простору «КУБ», що колектив буде репетирувати там. Нам був призначений час і день, коли ми зможемо туди приходити. Ми навіть встигли провести один концерт для волонтерів і рідних, що дуже не сподобалось пані Грунській. Вона особисто приїхала в «КУБ», кричала і погрожувала звільненням працівникам закладу і заборонила нас туди пускати.

Наразі наш колектив у біді.12 людей, які не виїхали за кордон чи в більш безпечні регіони України, а залишились в рідному місті і навчаються, працюють, волонтерять, бажають займатись театральним мистецтвом під керівництвом Вікторії Щербак, але не мають можливості це робити, тому що пані Грунська вирішила, що «КУБ», який був створений для того, щоб діти і молодь могли збиратися і займатись творчістю у безпечному місці, є її власністю і лише вона і тільки вона може вирішувати, яка саме молодь і які саме діти можуть там збиратись. Чому наш колектив, у складі якого є діти тих, хто зараз служить у лавах ЗСУ, волонтери, діти, які пережили окупацію і полон, не залишать у спокої і не дадуть нам можливість безкоштовно раз на тиждень займатись улюбленою справою під керівництвом людини, якій ми довіряємо, яку любимо і поважаємо? Чим ми гірше тих, хто там збирається з дозволу адміністрації ? Для кого тоді будуються ці безпечні простори в нашому небезпечному місті, якщо , щоб попасти туди, треба кожного разу йти на поклон до заступника голови військової адміністрації? Мені боляче від того, що театр, який створила Вікторія Василівна Щербак, може зникнути, а талановиту  людину, співачку, режисера, педагога, щиру патріотку України, яка постраждала за свої погляди від окупантів, яка вже багато років бере активну участь в культурному житті Балаклійщини, за що була не однократно відмічена грамотами і подяками, знецінюють, ображають і принижують.

Просимо вас вплинути на ситуацію, що склалась. Ми тут усі живемо у час війни, під обстрілами, навіщо ж створювати якісь штучні перепони людям, які безкоштовно роблять щось добре іншим? Сподіваємось, що ваше втручання допоможе нам продовжити займатись улюбленою справою, яка допомагає не втрачати бажання жити, дарує емоції і нам, і нашим глядачам.

 

З повагою, 

Вікторія Захарова та інші члени аматорського театрального 

колективу « Маска».

01.07.26.