Як вижила моя теща Гафiйка,

18.04.2013

Не можу не вiдгукнутися на заклик газети розповiсти про жертв Голодомору. Цих iсторiй в Українi мiльйони. Про одну з них i розкажу.

У селi Плоска Кайтанiвка (сьогоднi с. Плоске) Балтського району Одеської областi жила сiм’я Кудринських: батько, мати, дочки Ірина, якiй у 1933 роцi було близько 11 рокiв, Зiна — 8 рокiв, Гафiйка — 5 рокiв i трирiчний хлопчина.

Навеснi 1933–го, незважаючи на «щасливе» бiльшовицьке життя, коли вся сiм’я опухла вiд голоду, батьки, залишивши Іру на дядька Івана, посадовили трьох молодших на тачку i поїхали шукати щастя по свiту. Зiну вiддали сiм’ї в селi Журовка, прiзвища добрих людей я не знаю, це Ширяївський район. Гафiйку в райцентрi Ширяєве забрав Добровольський Макар Миколайович. У них iз дружиною не було дiтей. Батьки запевняли дiвчат, що через деякий час приїдуть i заберуть їх.

Що сталося з найменшим, iз хлопчиком, нiхто не знає, i це, мабуть, назавжди.

По дорозi назад у Плоске дружина Кудринського померла, вiн повантажив тiло на тачку i повiз додому. Привiз до свого садка, але через насип, зроблений, аби з гори пiд хату не йшла вода, перевезти не змiг i помер бiля своєї хати. Ось така iсторiя.

Про цю трагедiю, а також про зустрiч у 1957 роцi ­трьох сестер, уже дорослих, вони самi були вже матерями, треба знiмати фiльм. Лише сцена, коли старий дядько Іван цiлував ноги таким же старим Макаровi та добродiю з села Журовка, чого варта...

Моя теща — Кудринська Гафiйка, потiм Добровольська Олена Макарiвна, потiм Григор’єва Олена, жила в Ширяєвому, народила двох дiвчаток i вiдiйшла у вiчнiсть рiк тому. Трудiвниця i мучениця.

Вiчна пам’ять усiм замученим, а також тим, хто пережив бiльшовицький терор. Слава навiки людям, якi самi недоїдали, але рятували дiтей вiд смертi.

Данило БАБАК
с. Лiски, Комiнтернiвський район,
Одеська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>