Богдан Соколовський: Із шести головних функцій нашої ГТС п’ять де–факто перебувають під контролем Росії

Енергетичні проблеми в нашій державі давно вже стали предметом політичних дискусій. І тому вузькі місця, скажімо, у газовій сфері, які вимагають прагматичних і чітко виважених професійних рішень, використовуть для політичних гасел. Не стала винятком і нещодавня виборча кампанія, коли кандидат, який став Президентом України, цілком обґрунтовано обіцяв змінити невигідні для нашої держави газові контракти, укладені за домовленостями колишнього Прем’єр–міністра від 19 січня 2009 року. Чи має українська влада достатньо аргументів, які дозволять їй переконати Москву? Якою може виявитися справжня ціна компромісу з «Газпромом»? Які варіанти ще є у запасі офіційного Києва, якщо північний партнер відповість відмовою? Про це та інше «УМ» вирішила запитати в одного з найбільш компетентних співрозмовників.

Богдан Соколовський донедавна займав посаду представника Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки. Позбувшись чиновницького крісла, нині він може дозволити собі відповідати на гострі питання не так дипломатично, як раніше... >>

Володимир В’ятрович: Відкритість архівів — це показник демократії

25 березня 1992 року було створено Службу безпеки України, — спецслужбу нової, незалежної держави. Нове законодавство гарантувало громадянам право на інформацію, на свободу поглядів і віросповідання, на недоторканність приватного життя особи. Здавалося б, у далекому минулому залишилися «чорні воронки», які серед ночі забирали людей «відомо куди», переслідування за «не таку віру», масове пограбування населення, засилля «жучків» і чималий апарат «оперативних працівників» для стеження за всіма більш–менш помітними в суспільстві людьми. Інформація про таку «відповідальну роботу» та її методологія накопичувалася в архіві КГБ, зокрема в його українській філії. З постанням національних держав шматки того масиву документів позалишалися на теренах 15 братніх республік. Не дивно, що в уже демократичних країнах постало питання розсекречення даних про криваві таємниці держави, що розвалилася. Водночас в Україні творився новий архів національної Служби безпеки, покликаний сприяти захистові інтересів громадян держави... Розмову з людиною, яка чи не найкраще обізнана з історією і сьогоденням «секретних» архівів, — колишнім директором Галузевого державного архіву СБУ Володимиром В’ятровичем, пропонуємо читачам «УМ». >>

«Лектор» дав домашнє завдання

«Я не лекції сюди приїхав сюди читати», — сказав Віктор Янукович, виступаючи вчора в кримському парламенті. І все ж, звертаючись із трибуни до місцевих керівників, із металом у голосі попросив, аби вони записували. Бо наступного разу буде їх «питати по повній програмі». Від них же поки вимагається одне — розробити, задіявши громадські слухання і фахівців, і ухвалити на засіданні Верховної Ради Криму програму першочергових антикризових заходів. >>

Юлі «світять» ґрати?

Однією з причин того, що нова урядова команда довго готує бюджет, Президент Янукович назвав необхідність урахувати всі недоліки держкошторису 2009 року, а також надскладну ситуацію в економіці країни. Зокрема глава держави планує не збільшувати податки. На його думку, перевантаження підприємств, майже половина з яких є збитковими, додатковими податками — неприпустимо. Адже мета для цьогорічного бюджету не тільки «нормально прожити цей непростий рік», а й «закласти фундамент зростання на наступні періоди». >>

Твій родич — і мій

У владі Віктора Януковича з’явилися яскраві ознаки непотизму: високі посади у виконавчих структурах обійняли родичі помітних «регіоналів». Так, заступниками міністра з питань надзвичайних ситуацій призначено сина Ганни Герман Миколу Коровіцина та чоловіка депутатки Олени Бондаренко Андрія. Наразі саме МНС, відомство Нестора Шуфрича, найбільше уражене «кумівством». Хоча, можливо, про родинні зв’язки інших кадрів ми надто мало знаємо... >>

Врода проти СНІДу

Сексуальна білявка в обтягуючому костюмі з емблемою Червоного Хреста йде просто на тебе. Простягаючи горнятко для збору коштів для Червоного Хреста, вона промовляє: «От бачите, це зовсім не складно. Хто почне?». До неї підбігає кумедний дядечко Ренар, готовий у будь–який момент замінити вродливицю «на посту». >>

А селяни — проти!

Тернопіль знову дедалі більше потерпає від сміття. Як повідомляла «УМ», уже майже тиждень відходи не вивозять із міста. Термін усіх угод зі сміттєзвалищами як в області, так і за її межами, вичерпався, а укласти нові договори поки що не вдалося. >>

60 хвилин для роздумів

27 березня о 20.30 у 110 країнах та 1883 містах світу на одну годину згасне світло. Щоправда, не всюди, а лише у квартирах та офісах тих, хто небайдужий до екологічної ситуації на планеті. Так пройде акція «Година Землі», під час якої люди, яких турбує проблема глобального потепління, виражатимуть свій протест, а заразом зекономлять мільйони кіловат електроенергії. >>

«Автономний» газ

Позавчора близько четвертої години дня в одній із квартир на першому поверсі дев’ятиповерхового будинку в центрі міста Чортків Тернопільської області пролунав вибух. Ударна хвиля пошкодила двері та вікна у восьми квартирах, ще в багатьох повилітали шибки. Окрім квартири, де, власне, стався вибух, а відтак зайнялася пожежа, серйозно постраждало й помешкання, розташоване над нею. Його 45–річний господар, який саме був удома, одержав 70–відсоткові опіки тіла I та II ступенів і зараз у важкому стані перебуває в реанімації. >>

Бандера онлайн

Отримати об’єктивні та вичерпні відомості про батьківщину Степана Бандери в інтернеті відтепер можна й на сайті села Старий Угринів, де народився і виріс майбутній Провідник ОУН. На сайті «Бандера–Угринів» (bandera.net.ua), який днями відкрився у всесвітній мережі, розміщено контактну інформацію туристично–інформаційного центру «Батьківщина Бандери», громадського осередку «Бандерія», різноманітні відомості про життя та діяльність Угринівської громади й сіл–побратимів. >>

«Константін–2»

Депутат російської Держдуми, «єдинорос» і директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін сподівається, що Чорноморський флот Росії залишиться в Севастополі вічно, Крим стане «полігоном для відпрацювання» федеративності України, з «довгої шухляди» дістануть проект Єдиного економічного простору, а незабаром до нас приїде й мер Москви Юрій Лужков. Усі ці заяви політика–українофоба відрізняються від попередніх лише тим, що зроблені вони не в Москві, а в Києві. Організатори веб–конференції на інтернет–сторінці From.ua, знаючи «симпатії» багатьох українців до постаті Затуліна, попросили «утримуватися від образ, лайки і нецензурних виразів». >>

«Рибна юшка» з крану

Якість водопровідної води в Києві ніколи не витримувала критики — тепер же вона взагалі може впасти нижче «плінтуса». Масовий мор річкової риби, яка почала гнисти й отруювати воду, спричинив критичну ситуацію з водопостачанням. «На превеликий жаль, на Дніпровській та Деснянській водоочисних станціях проектом не передбачена стадія дезодорації води (нейтралізація невластивих запахів). Єдиний спосіб запобігти подальшому погіршенню якості питної води — застосовувати спеціальні коагулянти, флокулянти та сорбенти», — пояснюють у прес–службі «Київводоканалу». А грошей на все це добро просто немає. >>

Ліна, принцеса воїнів

Про Ліну Костенко всім є що сказати. Усім, хто просто читав її вірші та поеми, хто має душу і має совість. Просто ці слова абстрактні, а Ліна Василівна — жива та конкретна, і сьогодні їй виповнюється 80 років.

Перед ювілеєм ми в газеті вигадували різні концепції — зібрати думки поетів про поезію Ліни Василівни, але чи коректно це, чи дозволяє талант промовців говорити про її поезію. Думали також зробити підбірку «Хто боїться Ліну Костенко?». Знаючи її прямоту, бояться всі. І ми побоялися попросити про інтерв’ю. Зрештою, що запитати? Чим зараз живе? Своїми творами, доводить до ідеалу написане, готує до друку роман. «Вона працює, як каторжна, — каже Борис Олійник. — Хтось видає напівфабрикати, сировину, а вона над кожним рядком вмирає». Ліна Василівна «ворочає» такими категоріями: народ, честь, любов, гідність, совість, всесвіт, а ти — з набором газетної цікавості. Я закомплексувала. А люди з ближнього кола Поета, які знають, як Ліна Костенко ставиться до ювілейних віншувань, «датського» обожнювання, теж бояться: сказати щось інтимне, щось відверте — Ліна Василівна може розгніватися. Так і готували цю підбірку.

Для мене Ліна Костенко — насамперед людина, яка в час абсолютних маніпуляцій сама керує своїм життям. Більше таких людей я не знаю. Вона пише вірші, вона їздить у Чорнобиль, вона читає лекції студентам, приходить на презентацію книжки доньки і на вечір пам’яті чоловіка, вона відмовляється брати нагороди і критикує Президента, вона не видає книжки і не дає інтерв’ю. Вона САМА вирішує що (с)приймати і від чого відмовлятися, вона не списує свої вчинки на обставини — вище цієї мужності і чесності із собою немає нічого.

З Днем народження! >>

Її звитяга зветься «Берестечком»

Пригадується, якось, щоб зробити подрузі оригінальний подарунок, списала поезіями Ліни Костенко цілий альбом, щоправда, невеличкий. Як відомо, гарних видань творів Ліни Василівни в Україні вдень зі свічкою не знайти: це або старі видання, або її поодинокі поезії в антологіях. Аж ось нарешті прихильники таланту поетеси мають привід для радощів. Київське видавництво «Либідь» нещодавно випустило з друку історичний роман у віршах «Берестечко». Як уже повелося в «Либіді», твір ілюстрував Сергій Якутович, народний художник України (у 2009 році видавництво випустило «Вечори на хуторі біля Диканьки»Миколи Гоголя, за яке отримало Першу премію на Міжнародному книжковому ярмарку в Москві). Директор «Либіді» Олена Бойко не розкриває секрет, як вдалося вмовити Ліну Василівну перевидати «Берестечко» (адже поетеса не дуже толерує наших видавців). «Казала, що якби знала, що є таке видавництво, як «Либідь», то, може б, так довго не мовчала. Ось так і домовилися», — каже «УМ» Олена Бойко. Сергій Якутович розповів газеті, що робота над книгою була важка і кропітка, проте з поетесою він безпосередньо не спілкувався: «Спілкувався через Оксану (Пахльовську, дочку. — Ред.). Вона передавала малюнки Ліні Василівні, яка висловлювала свої побажання. Діючи відповідно до сентенції «живого класика ілюструвати важко», Сергій Георгійович віддав роботі над «Бере­стечком» майже рік, хоча зазвичай працює над ілюстраціями кілька місяців. У результаті вийшов легкий прозорий малюнок, що гармонійно доповнює потужний текст. >>

«Інтер–хлопець» на державному каналі

З початку тижня найактуальнішою медіаподією стало призначення нового керівництва Національної телерадіокомпанії України. У середу Кабмін біло–блакитних призначив «командиром» дер­жавного каналу Єгора Бенкендорфа — до цього виконавчого продюсера телеканалу «Інтер». Чи варто відтепер очікувати, що державна «перша кнопка» стане першою і за рейтингами? Чи перетвориться на придаток проросійськи налаштованого лідера вітчизняної телеіндустрії? >>

«Фабрикантка» Еріка: Мені не вистачає людей, з якими можна говорити українською

20–річній Насті Кочетовій із Червонограда з дитинства подобалося, що звуть її Еріка, тож коли вона пройшла на третю «Фабрику зірок» на Новому каналі, взяла собі псевдонім Еріка. У неї — сильний вокал, хороша українська мова і телероман зі Стасом Шурінсом. Як ведеться одній із лідерів «Фабрики» на «Суперфіналі» і як вона бачить своє майбутнє в шоу–бізнесі, «УМ» поговорила з Ерікою. >>

Жінка в білому вимагає!

Попри те що на Кубі протестувати проти дій влади — справа ризикована й небезпечна, дехто все ж наважується. Завершується така сміливість зазвичай трагічно: незгодним з режимом Кастро в кращому разі вдається втекти за кордон, у гіршому — їх кидають за ґрати. Минулого місяця один із таких дисидентів помер у тюрмі після тривалого голодування. Трагічна смерть Орландо Сапати Тамайо, якого організація «Амнесті інтернешнл» визнала в’язнем совісті, спричинила хвилю обурення у міжнародній спільноті, яка виступила із закликами до кубинської влади негайно звільнити всіх політв’язнів. >>

Нежовта субмарина

У Петербурзі відтепер можна піднятися на борт не лише знаменитого крейсера «Аврора» і криголама «Красін», а й справжнього підводного човна. Учора на набережній Лейтенанта Шмідта урочисто відкрився перший приватний музей–субмарина, розташований у підводному човні С–189. Подію було приурочено до Дня моряка–підводника, який у Росії відзначають сьогодні. >>

Як умру, то не ховайте

54–річний Асіф Алі Зардарі став першим у світі президентом, який заповів після смерті віддати своє тіло на органи. Так принаймні стверджує пакистанське державне телебачення, яке першим повідомило про те, що глава держави пішов на такий крок. Про делікатну подробицю свого заповіту Зардарі розповів сам — після того як підписав закон, що регулює процедуру пересадки людських органів і тканин у пакистанських клініках. Віддати всього себе без останку людям президент вирішив із поваги до покійної дружини — екс–прем’єр–міністра Пакистану Беназір Бхутто. «Вона жила для інших, і я наважився на це саме в світлі її філософії», — зазначив удівець. >>

У міліції — усе Донбас!

Незважаючи на те, що саме Служба безпеки першою із силових відомств відчула на собі кадрові зміни в керівному складі, «шоку» на Володимирській, 33 це не викликало. Адже на відміну від МВС, нових заступників СБУ призначено не за «регіональною» ознакою («донецькі» тут не мають переваг), до того ж, їхні прізвища добре відомі у спецслужбі — у крісла заступників цивільного голови спецслужби Хорошковського вони прийшли з центрального апарату СБУ. По–іншому склався кадровий пасьянс на Богомольця, 10: новий керманич МВС, вочевидь, взяв приклад із Генпрокуратури, де переважну більшість керівних посад уже давно обіймають вихідці з Донбасу, тим більше що міністр Анатолій Могильов багатьох із них знає ще замолоду. >>

Підручники для «піратів»

Спробуйте поцікавитись у авторів, котрі підписують видавничі угоди: чи впевнені вони, що їхні книжки будуть видані саме тим накладом, що значиться в документах? Ствердну відповідь отримаєте не завжди. Раз по раз власники авторських прав натикаються на випадки, коли до рук потрапляють їхні книжки (з іменем на обкладинці, з «правильними» роком випуску та накладом), але і папером, і якістю та технологією друку вони істотно відрізняються від тих, що вийшли первинним накладом. І довести, що це незаконний додатковий тираж, а тим паче отримати належний гонорар, автори практично не можуть: «піратські» видання не документують, а зароблені гроші крутяться в книготорговельній «тіні». >>

Привіт від нового Марадони

На пальцях однієї руки можна перерахувати захисників, які могли б завадити форварду «Барселони» Ліонелю Мессі демонструвати свої бомбардирські здібності. Не знайшлося такого оборонця й у складі «Штутгарта», який позавчора завітав на «Ноу Камп», аби позмагатися з господарями арени за путівку до чвертьфіналу Ліги чемпіонів. >>

По повній програмі

Провідні майстри малої ракетки України останніми роками радують своєю грою кого завгодно, лише не українського уболівальника. Не від доброго життя нашим спортсменам доводиться заробляти на шматок хліба в закордонних клубах. Але не тільки в грошах справа. Просто для спортсмена рівня національної збірної важко знайти мотивацію, щоб виступати в чемпіонаті України, адже тут конкуренції майже немає. Проте як мінімум раз на рік еліта вітчизняного пінг–понгу злітається на місце проведення командно–особистої першості України. За результатами цього турніру формується національна збірна України та її найближчий резерв. Тому до змагань у сучасному, навіть за європейськими мірками, спорткомлексі «Норд» була прикута увага і тренерів збірних, і функціонерів. Саме за підсумками цього чемпіонату наставник збірної Володимир Геворгізов визначає кандидатів на чемпіонат світу, що незабаром відбудеться в Москві. >>

Орієнтир на Ферджі

«Ніс, як у Гвінет Пелтроу», «сідниці, як у Дженніфер Лопес», «стегна, як у Бейонс» — прийшовши до пластичного хірурга, клієнтки зазвичай як орієнтир для власних змін називають відомі імена. Зібравши докупи всі побажання своїх та чужих пацієнток, пластичні хірурги з Беверлі–Хіллз Річард Флемінг і Тобі Майєр щороку складають рейтинг найпривабливіших, з точки зору жінок, знаменитостей. >>

ПРИКОЛИ

Людина–павук — це вигадки. А людина–лайно — ні. >>