20–річній Насті Кочетовій із Червонограда з дитинства подобалося, що звуть її Еріка, тож коли вона пройшла на третю «Фабрику зірок» на Новому каналі, взяла собі псевдонім Еріка. У неї — сильний вокал, хороша українська мова і телероман зі Стасом Шурінсом. Як ведеться одній із лідерів «Фабрики» на «Суперфіналі» і як вона бачить своє майбутнє в шоу–бізнесі, «УМ» поговорила з Ерікою.
— Еріко, ви відразу погодилися приїхати у Київ, жити тут?
— Звичайно, хто захоче сидіти у Львові, якщо є змога поїхати до Києва?! Тут є можливості, тут є все. Я не знімаю квартиру, я живу в «зірковому будинку» разом зі Стасом (Шурінсом). Проживання і харчування нам оплачують. Звичайно, я сумую за Львовом. Київ мені його не замінить ніколи. Львів — це душа, це мова. Мені не вистачає людей, з якими можна поговорити гарною звичайною українською мовою. Інколи я уже «на автоматі» переходжу на російську.
— Ви взяли участь у третій «Фабриці» і після цього підписали контракт із Новим каналом на трирічне співробітництво. Тепер ваша основна діяльність — концертна?
— Я не маю права розголошувати умови контракту. Там розгорнутий план, може щось змінитися, якщо тебе викупить якийсь продюсер.
— Які враження від «Фабрики. Суперфінал» зсередини? Чим цей проект відрізняється від третьої «Фабрики» для вас?
— Це різні проекти за концепцією. А ми, учасники третьої «Фабрики», почуваємося значно впевненіше, ніж учасники двох перших «Фабрик», бо в нас уже 60 концертів за плечима. Коли ми починали третю «Фабрику», переживали, що на нас дивиться країна. Зараз я не думаю про це. Ми перестали боятися прямих ефірів.
— Була інформація, що на Західній Україні учасників концерту «Фабрики–3» зустрінуть акціями, оскільки пісні у програмі переважно російськомовні. Конфлікти були?
— Ніяких конфліктів не було. У Тернополі яйцями нас ніхто не закидав. Більшість пісень, які виконували учасники концертів, написав Констянтин Меладзе, тож вони російською. «Фабрика зірок–3» була переважно російськомовною, серед учасників говорили українською лише я і Вася Нагірняк. Не міг бути інакшим і концертний тур. Але звучали й пісні українською: як–то «Квітка–душа», яку слухач пам’ятає у виконанні Ніни Матвієнко, ми її співали зі Стасом Шурінсом. Ще одну я написала, Вася свою співав.
— Як ваші рідні, знайомі зі Львова сприймають те, що ви — учасниця практично російськомовних телепроектів?
— Абсолютно нормально. У мене взагалі тато з Росії, з Челябінська, мама — з Карпат. Я люблю гарну російську мову (якою, для прикладу, говорять москвичі).
— Коли починається новий концертний тур Україною? Взагалі, який ваш робочий графік?
— Нам ще не сказали, будуть наступні концерти проходити паралельно з ефірами «Фабрики. Суперфіналу» чи після її закінчення. Зробити постановку номера для телепроекту ми встигаємо за суботу–неділю. Для нас це нормально. У нас є ще корпоративні виступи у Києві, у Харкові й у інших містах, по п’ять–шість на місяць буває.
— Ви мріяли про телекар’єру?
— Я хотіла себе бачити в шоу–бізнесі з дитинства. Від Вітні Хьюстон і Мерайї Кері я фанатіла. Уже у п’ять років я українськими буквами писала англійські тексти їхніх пісень і співала. Мені казали: «Ти божевільна». А я була впевнена, що мій талант визнають. Мені ніхто нічого не радив. Я самотужки наслідувала американську школу вокалу, а не «совдепівську». Тому маю гнучкий вокал, яким у нас володіє небагато співаків.
— Плануєте здобувати музичну освіту?
— Я закінчила музичну школу по класу флейти, на побутовому рівні граю на фортеп’яно. Я би дуже хотіла професійно зайнятися вокалом. Хотіла б учитися в Музичному училищі Глієра, де нещодавно відкрили джазове відділення. Певний період у Львові я працювала з оркестром. Це фантастичне відчуття, коли за тобою багато музикантів. Чокнутися від щастя можна! Наразі немає часу. Якби можна було мати гнучкий графік занять — я б спробувала.
Настя Кочетова
Народилася 13 квітня 1989 року. Працювала офіціанткою, офіс–менеджером, потім викладачем вокалу. Заочно вчиться на 4–му курсі факультету іноземних мов (англійська мова і література) Львівського національного університету імені Івана Франка. Безуспішно проходила кастинг першої «Фабрики». Стала однією з фіналісток проекту «Американський шанс». На третю «Фабрику» пішла підтримати свою ученицю і спробувала пересвідчитися, чи змінилося щось у проведенні таких проектів. «Змінилося — я тут», — каже Еріка, яка зараз живе в «зірковому будинку» учасників проекту «Фабрика. Суперфінал».
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
