Кiлька днiв тому міністр аграрної політики України Олександр Баранівський провів селекторну нараду з регіональними представниками щодо початку масових весняних польових робіт. Особливості цьогорічної посівної головний аграрій країни пояснив тим, що розвиток весняних процесів нині відбувається із запізненням на два-три тижні. >>
Не таланить останнім часом мешканцям села Ладижинка Уманського району Черкаської області: мало того, що цим селом пройшов автобан, від будівництва якого в хатах стіни потріскалися, так ще й інша халепа на людські голови — проблеми з газифікацією. З останніми бідами тамтешній народ пару разів навіть автобан перекривав, щоб привернути увагу до своїх бід. >>
Найпоширенішою хворобою з настанням весни вважається авітаміноз. Але, як боротися з ним, знають навіть школярі — треба їсти якомога більше овочів і фруктів. А від їхнього різномаїття на вітчизняних ринках просто розбігаються очі. Не залежно від пори року, на продуктовому ринку з легкістю можна придбати вже традиційні для України банани, мандарини та апельсини, ціни на які протягом місяця коливались у середньому від 6 до 7 гривень за кілограм. Особливо високими цінами навесні вирізняється виноград, його ціна інколи «зашкалює» за 20 гривень за кілограм. А от яблука в порівнянні з виноградом продавались порівняно дешево, на рівні заморських бананів — від 5 гривень за кілограм. >>
В Італії цiєї неділі та в понеділок відбуватимуться загальні парламентські вибори. Боротьба за 630 депутатських мандатів нижньої палати парламенту та за крісла 315 сенаторів ведеться між двома великими коаліційними блоками. Зокрема, між строкатим лівоцентристським об'єднанням «Союз» на чолі з колишнім головою Єврокомісії Романо Проді та коаліцією п'яти правих партій «Дім свободи». Останні об'єдналися навколо рушійної сили цієї коаліції «Вперед, Італіє!» на чолі з діючим прем'єр-міністром Сильвіо Берлусконі. І хоча Берлусконі є дуже яскравою постаттю не лише на італійській політичній сцені, «безбарвний» Проді все ж таки має трохи більші шанси на перемогу. >>
Угорці у цю неділю обиратимуть 386 депутатів до Національних зборів. На відміну від українців, їм визначатися буде легше, оскільки там практично сформувалася двопартійна система. Боротьба ведеться між двома головними суперниками: правою, наразі опозиційною, Громадянською партією «Фідес» на чолі з колишнім прем'єр-міністром Віктором Орбаном та лівоцентристською правлячою коаліцією у складі Соціалістичної партії та Партії вільних демократів на чолі з чинним главою уряду Ференцем Дюршані. >>
Позавчора у Верховну Раду йшли як на свято — з радістю і сльозами на очах. Ті народні обранці, яких народ знову обдарував мандатами, сяяли від щастя на всі кулуари — приховати задоволену усмішку у вусах вдавалося далеко не всім (у когось на обличчі немає рослинності, а хтось навіть і не намагається боротися з емоціями, що так і б'ють через край). Ось дружньо-поблажливо поплескує по плечу менш успішного колегу знаний промисловець, поруч весело підморгує журналістці неймовірно задоволений собою націонал-демократ у вишиванці, парочка «простих» нардепів-«нашоукраїнців» прямує до буфету (по дорозі по-секрету зізнаються, що планують «по сто за перемогу» — свою, особисту, і «ще по сто — з горя» — за справді невеселий результат блоку). Приємно бачити щасливих людей.
Але таких небагато. Є й люді, для яких депутатський мандат — не пуп Всесвіту. Потрапив у наступне скликання — і чудово, бо ще стільки роботи, проектів, розпочатих справ... Словом, «не чіпляйтеся до мене зі своїми дурними запитаннями». Ці сьогодні точно не в центрі уваги — за потреби з ними можна поспілкуватися і на наступній сесії наступного скликання, нікуди не подінуться.
Інша річ — вони. Ті, кого в нашому глобалізованому політикумі тепер називають прикрим словом «лузери»... >>
Ті парламентарії, які після виборів-2006 стануть безробітними, не надто бідуватимуть. Навіть навпаки. Адже позавчора надвечір, в останні хвилини свого останнього сесійного засідання, Верховна Рада IV скликання подолала вето Президента на зміни до закону «Про статус народного депутата України». >>
Після зустрічей Юрія Єханурова, уповноваженого Президентом Ющенком вести коаліційні переговори з політичними силами, що перетнули 3-відсотковий виборчий бар'єр, із лідерами Соцпартії та Партії регіонів, відбулося й побачення Прем'єр-міністра зі своєю попередницею на посаді. За сухою прес-службівською інформацією (наданою прес-секретарем Єханурова Валентином Мондриївським), говорили Юрій Іванович із Юлією Володимирівною про принципи формування коаліції демократичних сил у майбутньому парламенті. Третім, але, очевидно, не зайвим на цьому рандеву був керівник виборчого штабу «Нашої України» Роман Безсмертний. >>
Майже тиждень під стінами кримської Верховної Ради нудьгує молодь. Лише вечорами вона по-справжньому «відривається» на імпровізованій дискотеці тут-таки, на «пташиному базарі», як охрестили наметову акцію опоненти із стану «біло-блакитних», тобто виборчого блоку «За Януковича!». Різнокольорові агітаційні намети (за інформацією міліції, їх близько 180) сюди звезли майже зі всього півострова активісти 16 із 47 партійних блоків, які нині об’єдналися на грунті проведення перерахунку голосів на виборах до парламенту АРК та місцевих рад. >>
Презентація української версії книжки Сандри Рулофс «Перша леді Грузії. Розповідь ідеалістки» викликала неабиякий інтерес у Києві. У залі вченої ради Інституту міжнародних відносин Національного університету імені Тараса Шевченка (місце презентації було обрано символічно — тут навчався Михаїл Саакашвілі) яблуку не було де впасти. Офіційна делегація до того ж була чималенька: окрім першої леді України, Катерини Ющенко, яка написала одну із передмов до книги, та грузинської делегації, на презентацію приїхали дружини відомих політиків — Олена Єханурова, Марина Кінах, Інна Рибачук, а також Віра Ульянченко та Лілія Григорович. >>
Учора засідання уряду проходило в режимі «нон-стоп», і міністрів при цьому підживлювали чаєм. На цьому наполіг Прем'єр Юрій Єхануров, посилаючись на великий обсяг роботи. З-поміж сімдесяти основними визначили фінансові питання. Зокрема, міністр економіки Арсеній Яценюк доповів про ситуацію на грошовому ринку, якою вона була минулого кварталу. Зважаючи на цей чинник, за словами глави уряду, є всі підстави вважати, що «нічого не відбулося», «незважаючи на «кликушество». «Може, перегнули трошки? — артистично, на свій манер поцікавився пан Єхануров. — Затиснули там цих бідних цукровиків чи бензинників?». >>
Відоме своєю боротьбою з «кучмівським режимом» радіо «Континент», яке в результаті стара вдала незаконно закрила, повертається в український радіопростір. Рішення про «друге життя» цiєї радіостанції 30 березня прийняла Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, надавши відповідну ліцензію. У київському ефірі «Континент» можна буде почути на частотах 94,2 МГц. >>
Грузинський бізнесмен єврейського походження Бадрі Патаркацишвілі не виключає продажу видавничого дому «Коммерсантъ», власником якого він є, повідомляє російська інформагенція RusEnergy. За його словами, вартість «Комерсанта» становить 150 млн. доларів США, а продати його Патаркацишвілі готовий за 300—400 млн. доларів. Вже відомий і покупець: викласти кругленьку суму за колишнє майно Бориса Березовського готується «Газпром», повідомляє російська інформагенція. Компанія вже проводить відповідні переговори з власником «Коммерсанта». Генеральний директор видавничого дому «Коммерсантъ» Дем'ян Кудрявцев заявив, що подальшу стратегію розвитку бізнесу буде визначено наприкінці цього року. І додав: «На відміну від попереднього власника, ми розглядаємо газету як бізнес. А будь-який бізнес може бути проданий». >>
Треба мати надзвичайну уяву, аби передати символами горе. Горе не конкретної людини, а цілого народу. Та ще й так, аби задум був зрозумілий не тільки українцям, а й туристам, які відвідуватимуть Київ. Нашим же митцям цієї уяви явно бракує, тому й довелося 30 січня повторно оголошувати конкурс на кращий проект Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні. Нагадаємо, що в 2003 році такий конкурс уже проводився, але громадськість була розчарована його результатами (тоді переміг проект пам'ятника у вигляді хреста, який дуже нагадував високовольтну ЛЕП). >>
Щоправда, поки що це лише експеримент, який запроваджено на базі трьох частин 169-го Навчального центру Сухопутних військ «Десна». Строковикам із військових частин, дислокованих у Десні та Дівичках, що на Чернігівщині, відверто пощастило, адже відтепер їжу їм готуватимуть справжні цивільні кухарі, а обслуговуватимуть за столом... гарненькі офіціантки. I ніяких нарядів по кухні та «стряпні» бойових побратимів. >>
Європейська угода про обмін лікувальними речовинами людського походження набула чинності ще 1 січня 1959 року. Документ, підписаний членами Ради Європи у Парижі, дозволив тим країнам, які мають достатні запаси лікувальних речовин людського походження (тобто крові та її похідних) для задоволення власних потреб, надавати субстанції іншим Сторонам, які мають у них нагальну потребу. >>
Позавчора в Ель-Кувейті, столиці Кувейту, відбулися місцеві вибори. Мешканці столичного району Сальмія мали обрати нового члена міськради. Ця незначна подія місцевого масштабу привернула увагу провідних світових інформагенцій тим, що вперше в історії Кувейту у виборах брали участь жінки. Консервативний ісламський парламент цієї країни після кількох десятків років спротиву в травні минулого року «поступився принципами» і надав жінкам право обирати і бути обраними. >>
Палата представників конгресу США прийняла днями резолюцію на підтримку зусиль із подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Як повідомляє УНІАН, документ, приурочений до 20-х роковин катастрофи, отримав схвалення абсолютної більшості конгресменів. >>
Скільки нині на українських вулицях є бездомних громадян, де вони фактично живуть — точно сказати в державі ніхто не візьметься. Адже наразі в Україні відсутній системний облік і реєстрація місця проживання бомжів. У Міністерстві праці та соціальної політики кажуть: сякий-такий облік обездолених українців проводять лише приймальники-розподільники, які входять у структуру органів внутрішніх справ. Однак держава вирішила-таки порахувати, скільки ж є в Україні бомжів, де вони живуть, чого найбільше потребують і як їм можна допомогти. >>
Глухі малята — це звичайні діти. Вони так само люблять бігати, танцювати, веселитися і пустувати, експериментувати з різними предметами, будувати, ліпити і малювати. Єдине, що їм не під силу — сприймати й розуміти різноманітні звуки, що їх оточують, тому від самого народження у таких дітей виникають проблеми з інтелектуальним розвитком. Без спеціального навчання глухе маля накопичує тільки ту інформацію, яку може отримати на дотик, на нюх, через зорові та смакові рецептори. Воно не розуміє чужого мовлення, не вміє говорити і, відповідно, не може поставити запитання й отримати відповідь на нього. Проблема полягає насамперед у тому, що батьки дізнаються про діагноз маленьких пацієнтів з великим запізненням, коли дітям вже пора б і почати говорити. Дорослі можуть здогадуватись, що з їхнім малюком «щось не так», але без спеціального обстеження навряд чи дізнаються, що дитина глуха чи близька до цього. Батьків збиває з пантелику здатність дитини відчувати звукові вібрації та реагувати на шум. Тим часом діагностувати глухоту можна навіть у немовлят, стверджує головний дитячий оториноларинголог МОЗ України професор Анатолій Косаковський. Треба тільки мати в пологових будинках спеціальну апаратуру й регулярно проводити огляд новонароджених, як це давно робиться в європейських країнах. >>
Є в Кіровоградській області містечко Долинська, що належить до Криворіжжя. Цей населений пункт — фактично «місто-привид», бо є супутником такого фантома, як Криворізький гірничозбагачувальний комбінат окислених руд. КГЗКОР почали будувати ще в 1985 році й ніяк не закінчать досі. А комбінат можна назвати найпроблемнішим і водночас найбільшим в Україні довгобудом. >>
Дарма, що міжнародні рейтингові агентства перевели нашу державу у 2005 році з сьомої групи страхування ризиків у шосту, — вкладати гроші в Україну ще дуже небезпечно. Росія, до речі, розташувалася у цьому рейтингу на дві сходинки вище. Німецький бізнес отримав дуже потужний імпульс, коли промисловий гігант Mittal Steel, прописаний у Німеччинi, приватизував українську «Криворіжсталь». І це — тільки початок. Про перспективи інвестування української економіки — в розмові з третім секретарем посольства України у ФРН Ігорем Дармограєм. >>
Бог любить трійцю — пригадала, очевидно, делегація «Ліона», залишаючи Мілан. Третій рік поспіль лідер французького клубного футболу припиняє боротьбу за Кубок європейських чемпіонів на стадії 1/4 фіналу. Цього разу ліонцям не вистачило лише двох хвилин, щоб утримати результативну гостьову нічию, яка після домашніх 0:0 виводила підопічних Жерара Ульє у півфінал. І хоча, за статистикою, більшим «героєм матчу» виглядає Філіппо Індзагі, який відзначився дублем, насправді команда Карло Анчелотті виграла у впертого опонента завдяки наявності у складі такого різнопланового форварда, як Андрій Шевченко. І це не патріотична риторика, а об'єктивна оцінка всіх трьох голів «россо-нері». >>
Останніми роками матчі національної першості перетворювалися для київського «Сокола» — лідера нашого хокею — на порожню формальність. Навіть у фіналі гідну конкуренцію підопічним Олександра Сеуканда ніхто скласти не міг. Питання було лише в тому, як довго «Барвінок», ХК «Київ» чи «Дніпровські вовки» триматимуть свої ворота у недоторканності. Нині ж у чемпіонаті України відродилася інтрига. Створений лише два роки тому «Беркут» зумів у цьому сезоні зібрати у своїх лавах кращих українських гравців із тих, хто не був залучений під прапори «Сокола». Більшість із них пройшли через «Сокіл», а деякі мають досвід виступів не тільки у чемпіонаті Білорусі, а навіть у збірній України. Імена воротаря Вадима Селіверстова, форвардів Олександра Зіневича, Віктора Гончаренка, Дмитра Марковського, Євгена Млинченка, Костянтина Буценка, Андрія Ніколаєва, Тараса Беги давно на слуху в українських любителів хокею. Та й захисники Савченко, Муханов, Бернацький, Мозговий далеко не новачки. А 41-річний Олег Синьков — той узагалі добре пам'ятає ще чемпіонати СРСР. На чолі команди стоять наставники Равіль Юлдашев і Дмитро Підгурський. >>
Якщо ви фанат (чи фанатка) Сари Джессіки Паркер до такої міри, що готові за річ, яка належала цій голлівудській актрисі, віддати кілька тисяч «умовних одиниць», — хутко купуйте квиток на поїзд до російського Санкт-Петербурга. Це, в принципі, недалеко. Саме в колишню російську столицю привезли вбрання відомих американських акторів. Серед них — сукні, сережки і кулон Сари Джессіки, в яких вона знімалася у фільмі «Секс і місто». >>
Не так давно, розповідаючи про те, що Рассел Кроу прикупив автралійський регбійний клуб, ми надто перехвалили Гладіатора. Мовляв, давно щось цей актор, відомий своїм крутим норовом, нічого не втинав протизаконного. І мов наврочили: Кроу потрапив під слідтво. І за що! Бідолаха ні в кого не пожбурив телефоном і нікому не натовк носа. Рассел всього-навсього... скурив сигаретку-дві. >>
У наш час, щоб поспілкуватися з необхідною людиною, особливо й напружуватися не потрібно. Достатньо лише взяти в руки телефон і набрати номер. А ще можна «достукатися» за допомогою комп'ютеної електронної пошти, «аськи», зрештою, телеграми. Але й це, виявляється, вже набридло. Хочеться чогось душевнішого і старомоднiшого. Наприклад, написати листа. Звісно, це не значить, що треба повертатися у «кам'яний вік» і братися за чорнило та гусяче перо. >>
Піст тілесний лежить ніби на поверхні, він більш видимий, формально відчутніший. А піст духовний — це піст внутрішній, подвиг серця, піст невидимий для людей, але видимий для Бога. І саме цей, другий, духовний піст — найбільший скарб в очах Господніх. Бо саме завдяки йому відбувається очищення «внутрішньої частини посудини». А без нього піст тілесний — звичайна дієта. Як сказав Господь: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!» (Євангеліє від Матвія). >>
Коли вранці в неділю 19 листопада я підходила до каплиці київського собору Воскресіння Христового, робітники саме прибирали на згарищі її рештки. Богослужіння того жахливого дня таки відбулось, але вже у вагончику. Відтоді не полишала думка: що ж сталося вночі з 18 на 19 листопада 2005 року? І що сьогодні, майже через п'ять місяців після втрати, відомо про причини? >>
Ці спроби рецензій спровокував у першу чергу часовий збіг перегляду голлівудського сиквела «Основний інстинкт-2» (бюджет 75 мільйонів доларів) і британської історично-культурологічної драми «Розпусник» (16 мільйонів) і, можливо, збіг місця — мимоволі порівнюєш те, що ти вчора бачив в «Ультрамарині», із побаченим 24 годинами пізніше. А коли копнути глибше, й інші аналогії чудово проводяться — дії обох картин відбуваються в Англії, а головні герої — американська письменниця Кетрін Тревел і поет, сатирик, попередник Маркіза де Сада, королівський фаворит Джон Уїлмор — циніки і розпусники. Якби ця схиблена на сексі гламурна американка із XXI століття зустрілася із холодним красенем ХVII століття, не менш айкюшним і зухвалим, ніж вона сама, — ще б той був психологічний двобій «інженерів людських душ». Але способи, якими навертають глядача до відповідей на сакраментальні запитання, прогнозовано протилежні. От тільки до якої міри прогнозовано? >>
Старість — не радість, а молодість безтурботна й егоїстична. Хто скаже, що це не так, нехай ... перший біжить на виставу «Соло для годинника з передзвоном», прем'єра якої відбулася у Театрі імені Франка минулих вихідних. Розвінчання міфів там не обіцяють, але примусити замислитися над справді важливими речами гіперзаклопотаних сучасників спробують. Хоча сам театр цю постановку декларує, насамперед, як реверанс старшому поколінню «франківців». >>
Добровольці не знали, що їх «вижиматимуть» без ротаційних хвиль мобілізації >>
Знав би Сергій Корольов куди полетять російські ракети >>
Концентрована присутність Героїв у Раді на 5 хвилин >>
Закон про мобілізацію поганий і запізнілий >>
Мобілізація: чотири болючих питання >>
«Руський мір» інспірує в США неомаккартизм >>
Чому Ізраїлю на відміну від України вдається тримати увагу світу >>
Вибори обовʼязково будуть: чи можливо їх провести під час війни? >>
Український досвід Другої світової війни: потрібен сучасний музей >>
«Крокус» — коронація кривавого «карлика» >>
