Як урятувати Долинську?

      Є в Кіровоградській області містечко Долинська, що належить до Криворіжжя. Цей населений пункт — фактично «місто-привид», бо є супутником такого фантома, як Криворізький гірничозбагачувальний комбінат окислених руд. КГЗКОР почали будувати ще в 1985 році й ніяк не закінчать досі. А комбінат можна назвати найпроблемнішим і водночас найбільшим в Україні довгобудом.

      Понад двадцять років тому його започаткували як спільний проект чотирьох країн тоді ще спільного соціалістичного табору — СРСР, Румунії, НДР і Чехословаччини. Загальна кошторисна вартість комбінату — 2,4 млрд. доларів, кожна сторона вклала в будівництво свою частку. Але спочатку розпався соцтабір, за ним — Радянський Союз, і КГЗКОР виявився «замороженим». Можете уявити, як після цього жили (і живуть — виживають) мешканці Долинської, позбавленої свого головного «годувальника», який так і не став на ноги. Разом із комбінатом хронічно недофінансовується й містечко.

      Від СРСР спадкоємцем цього об'єкту стала Україна — наша частка в проекті становить 56,4 відсотка. У Румунії — 28, у Словаччини — 15,6 відсотка. На сьогодні у будівництво КГЗКОР вкладено 1,65 млрд. доларів, ступінь готовності — близько 66 відсотків. При цьому досі не визначено, де взяти гроші, яких бракує, як вирішити майнові суперечки з румунами й словаками, та навіть що конкретно добудовувати — що має випускати комбінат? За розрахунками фахівців кількарічної давнини, якщо об'єкт добудувати за існуючою проектною документацією, він буде нерентабельним. Тому лунали пропозиції перепрофілювати КГЗКОР: замість виготовлення окатишів — на переробку титанової руди абощо.

      Загалом, Криворізький ГЗКОР — «махина», що розкинулася на 4 тисячах гектарів (!) — виглядає як класична валіза без ручки: її й нести неможливо, і викинути шкода. Час від часу з'являються чутки про добудову чи приватизацію комбінату. Навіть поголоси — іноді абсолютно безпідставні — подекуди змінюють життя Долинської. Принаймні квартири в мікрорайоні, зведеному за сприяння східноєвропейських соцкраїн, дорожчають відповідно до «приватизаційних» пліток. Інша справа, що, як подейкують, деякі спритники час від часу організовують візити до райцентру «переодягнених» груп нібито «зацікавлених осіб», аби трохи нагріти руки на торгівлі місцевою нерухомістю.

      У дійсності ж сьогодні існують три варіанти вирішення проблеми цього мега-довгобуду. Перший — продаж української частки КГЗКОРу можливим інвесторам. Другий — реалізація всього комбінату. Третій варіант був презентований наприкінці березня — він полягає у створенні українсько-російського спільного підприємства з державною часткою. З такою пропозицією виступили російська компанія «Металоінвест» і українська «Смарт-груп», яку контролює бізнесмен Вадим Новинський.

      На виїзному засіданні Кабінету Міністрів, що відбулося на КГЗКОРі під головуванням Прем'єр-міністра Юрія Єханурова, виконавчий директор «Металоінвесту» Дмитро Тарасов представив спільну зі «Смарт-груп» концепцію та інвестиційну програму із якомога швидшого введення в експлуатацію та подальшої добудови комбінату. Як відзначив Єхануров, уряд розгляне можливі варіанти організації добудування КГЗКОР. Попередньо це планувалося зробити на засіданні 5 квітня, але Мінпромполітики виступило з пропозицією відтермінувати розгляд для детальнішого опрацювання.

      Але попередньо Прем'єр-міністр визнав пропозицію щодо створення українсько-російського СП привабливою — за його словами, пропозиція «Металоінвесту» передбачає вищий рівень вмісту заліза в продукції комбінату, що дозволить скоротити строки окупності проекту.

      Присутній на нараді заступник міністра промислової політики Володимир Грановський додав, що варіант «Металоінвесту» і «Смарт-груп», «можливо, один із найреальніших і найцікавіших, тому що ця схема дозволяє, не чекаючи остаточного рішення переговорного процесу (з Румунією і Словаччиною. — Авт.), уже приступати до добудови». Хоча, звісно, в будь-якому випадку цю пропозицію необхідно обговорити з румунською і словацькою сторонами. «Проект цікавий. Тут усе має бути прозоро», — цитує Грановського агенція «Інтерфакс-Україна».

      За даними Мінпромполітики, зацікавленість в участі у добудові КГЗКОРу висловлювали також відома всім за приватизацією «Криворіжсталі» корпорація Mіttal Steel, російська «Сєвєрсталь» та український «Індустріальний союз Донбасу», два українські ГЗК, Магнітогорський меткомбінат (Росія) та Sіnosteel (Китай). Утім жодна з цих структур офіційно не надала свого варіанта участі в проекті. Що ж до переваг пропозиції створення на базі КГЗКОР українсько-російського СП, то вони — очевидні.

      Контрольний пакет у такому спільному підприємстві належатиме державі. Паралельно буде проведено реструктуризацію боргу (на основі поставок окатишів) Румунії і Словаччини відповідно до здійснених ними капіталовкладень.

      Створення СП дозволить Україні не просто закінчити довгобуд, а й одночасно отримати частку в даному проекті з перспективою її подальшого продажу, а до цього моменту — цілковито впливати на всі рішення, прийняті в рамках СП. Організація спільного підприємства дозволить ліквідувати соціальну напруженість у «місті-привиді» Долинська як за рахунок створення нових робочих місць, так і поповнення бюджетів усіх рівнів.

      Реалізація українсько-російського проекту дозволить Румунії і Словаччині «відбити» нарешті низьколіквідний борг і заодно забезпечити гарантовані поставки окатишів на свої металургійні підприємства впродовж десяти років після запуску КГЗКОРу.

      Відповідно до пропозицій «Металоінвесту» і «Смарт-груп», уведення комбінату в експлуатацію пропонується в два етапи: перший — запуск комплексу окомкування, що працюватиме на українському й російському залізорудному концентраті, і випуск окатишів в обсязі близько 13,5 млн. тонн на рік. Другий етап — уведення комплексу дроблення і збагачення окислених руд.

      Перевага проекту СП — ще й у його практичній наявності. КГЗКОР потрібно реанімувати якнайшвидше. Адже, як висловлювалися експерти на вже згаданій урядовій нараді, якщо підприємство не почне працювати протягом п'яти років, збагачувальна фабрика загине остаточно — вона стоїть уже два десятиліття. При цьому представники «Металоінвесту» відзначають: пропонований проект не припускає розчленування комбінату, що є єдиним цілим, на випуск окатишів і збагачення окислених руд. Крім того, «Металоінвест» уже опрацював технологію збагачення бідних окислених руд. Зокрема, Михайлівський ГЗК, що належить «Металоінвесту», є сьогодні базовим підприємством технологічного дозбагачення окислених руд у Росії.

      «Ми готові прислати команду фахівців, щоб найближчим часом підготувати документ, який поєднає юридичні, технічні і фінансові моменти», — сказав представник «Металоiнвесту», додавши, що одним із важливих моментів є вирішення питання з Фондом держмайна України стосовно часток спільного підприємства.

Віра ЧОРНА.