Піст тілесний лежить ніби на поверхні, він більш видимий, формально відчутніший. А піст духовний — це піст внутрішній, подвиг серця, піст невидимий для людей, але видимий для Бога. І саме цей, другий, духовний піст — найбільший скарб в очах Господніх. Бо саме завдяки йому відбувається очищення «внутрішньої частини посудини». А без нього піст тілесний — звичайна дієта. Як сказав Господь: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!» (Євангеліє від Матвія).

Коли вранці в неділю 19 листопада я підходила до каплиці київського собору Воскресіння Христового, робітники саме прибирали на згарищі її рештки. Богослужіння того жахливого дня таки відбулось, але вже у вагончику. Відтоді не полишала думка: що ж сталося вночі з 18 на 19 листопада 2005 року? І що сьогодні, майже через п'ять місяців після втрати, відомо про причини?