Після зустрічей Юрія Єханурова, уповноваженого Президентом Ющенком вести коаліційні переговори з політичними силами, що перетнули 3-відсотковий виборчий бар'єр, із лідерами Соцпартії та Партії регіонів, відбулося й побачення Прем'єр-міністра зі своєю попередницею на посаді. За сухою прес-службівською інформацією (наданою прес-секретарем Єханурова Валентином Мондриївським), говорили Юрій Іванович із Юлією Володимирівною про принципи формування коаліції демократичних сил у майбутньому парламенті. Третім, але, очевидно, не зайвим на цьому рандеву був керівник виборчого штабу «Нашої України» Роман Безсмертний.

Майже тиждень під стінами кримської Верховної Ради нудьгує молодь. Лише вечорами вона по-справжньому «відривається» на імпровізованій дискотеці тут-таки, на «пташиному базарі», як охрестили наметову акцію опоненти із стану «біло-блакитних», тобто виборчого блоку «За Януковича!». Різнокольорові агітаційні намети (за інформацією міліції, їх близько 180) сюди звезли майже зі всього півострова активісти 16 із 47 партійних блоків, які нині об’єдналися на грунті проведення перерахунку голосів на виборах до парламенту АРК та місцевих рад.

Ті парламентарії, які після виборів-2006 стануть безробітними, не надто бідуватимуть. Навіть навпаки. Адже позавчора надвечір, в останні хвилини свого останнього сесійного засідання, Верховна Рада IV скликання подолала вето Президента на зміни до закону «Про статус народного депутата України».

Позавчора у Верховну Раду йшли як на свято — з радістю і сльозами на очах. Ті народні обранці, яких народ знову обдарував мандатами, сяяли від щастя на всі кулуари — приховати задоволену усмішку у вусах вдавалося далеко не всім (у когось на обличчі немає рослинності, а хтось навіть і не намагається боротися з емоціями, що так і б'ють через край). Ось дружньо-поблажливо поплескує по плечу менш успішного колегу знаний промисловець, поруч весело підморгує журналістці неймовірно задоволений собою націонал-демократ у вишиванці, парочка «простих» нардепів-«нашоукраїнців» прямує до буфету (по дорозі по-секрету зізнаються, що планують «по сто за перемогу» — свою, особисту, і «ще по сто — з горя» — за справді невеселий результат блоку). Приємно бачити щасливих людей.
Але таких небагато. Є й люді, для яких депутатський мандат — не пуп Всесвіту. Потрапив у наступне скликання — і чудово, бо ще стільки роботи, проектів, розпочатих справ... Словом, «не чіпляйтеся до мене зі своїми дурними запитаннями». Ці сьогодні точно не в центрі уваги — за потреби з ними можна поспілкуватися і на наступній сесії наступного скликання, нікуди не подінуться.
Інша річ — вони. Ті, кого в нашому глобалізованому політикумі тепер називають прикрим словом «лузери»...