«ББО» — абревіатура голоду

Співробітники Харків­ського управління Служби безпеки України знайшли архівні документи місцевого судово–медичного моргу (нині бюро судово–медичної експертизи), які незаперечно доводять факт створення штучного голоду в цьому регіоні. Йдеться про книги записів судово–медичних досліджень, реєстрації трупів, різні статистичні звіти, ділове листування в період із 1929 по 1934 рік. >>

В УЄФА немає плану «Б»

Євро–2012 в Україні таки буде. Принаймні в цьому впевнений Маркіян Лубківський, голова національного організаційного комітету Євро–2012. «Перебуваючи в тісному контакті з УЄФА, я не маю підстав стверджувати, що УЄФА виношує якийсь план «Б», — сказав пан Лубківський учора на прес–конференції у Будинку футболу. На його думку, рішення розмістити міжнародний трансляційний центр у Варшаві, а не в Києві, як планувалося раніше, не свідчить про те, що в УЄФА вирішили обійтись без України, ані про те, що фінал проводитиметься не в Києві. На доказ цього пан Лубківський привів досвід Євро–2000, що проходило у Голландії та Бельгії. Тоді фінал чемпіонату відбувся у Роттердамі, хоча трансляційний центр розмістили в Амстердамі. Таке рішення УЄФА, за словами Лубківського, пояснюється тим, що Польща розташована ближче до країн Центральної Європи, а також є членом Європейського Союзу. >>

Чужа і рідна батьківщина

Наступного тижня до Болехова, що на Івано–Франківщині, прибуде численна єврейська делегація. Як відомо, свого часу євреї становили половину населення цього міста. Сьогодні ж у Болехові немає жодного єврея. Але є чимало місць, які нагадують про їхнє перебування тут. Це і стара синагога, і єврейське кладовище, і місця масових розстрілів євреїв — болехівські «Бабині Яри». Після Голокосту 1941—1943 років їх залишилося усього 48. Когось сховали українські сім’ї, когось таємно переправили до Угорщини. >>

Бізнесмена таки викрали

«Я звертаюся особисто до міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та Президента України Віктора Ющенка з проханням взяти під особистий контроль розслідування зникнення мого чоловіка Олександра Решетнікова. Прошу, щоб цією справою займалися на найвищому рівні», — заявила вчора на прес–конференції Олеся Решетнікова. Як писала «УМ», 11 серпня на вулиці Дністровській президента «Львіввікнопласту» заштовхали у мікроавтобус, і відтоді його ніхто не бачив. >>

Під пресом «Картелю»

У центрі Черкас біля газетного кіоску, розташованого поруч із міськвиконкомом, відбулася акція протесту черкаських газетярів та громадськості проти монополізації обласного ринку торгівлі пресою російським бізнесом. Небайдужі городяни тримали у руках державний прапор і транспарант «Російський картель вирішуватиме, які газети читатимуть черкащани?». Вони обурювалися, що російська фірма викупила всі газетні кіоски в місті. >>

До іншої тюрми

Історія тюремної системи відображає історію народу. За даними науковців, першу в Україні в’язницю побудовано за наказом Петра І рівно 300 років тому — відразу після Полтавської битви. До того на наших землях не було стаціонарних тюрем. В українських літописах і книгах не смакувалися інструменти й різновиди катувань. У Конституції Пилипа Орлика були виписані альтернативні види покарань.

За будівництвом першої катівні наглядав Олександр Меншиков. У Лебедині (нині Сумщина) вирили великі ями, в яких тортурами повільно вбивали прибічників Мазепи. Тюремна система, що трималася в Україні до 1991 року, від кореня мала політичний відтінок. Найбільше в’язнів розмістили в Гамаліївському монастирі. Там і нині виправна колонія. У ній, як не дивно, діє факультатив з українознавства і культурології для в’язнів. Серед іншого, науковці разом з ув’язненими проводять розкопки і досліджують історію страхітливої «петровської» в’язниці. Можливо, аби ще раз переконатися: система покарань в Україні нині має змінитися так само радикально, як і в 1709 році. >>

Вона працює. А Тимошенки відпочивають

Самій Юлії Володимирівні, як відомо, ніколи — «вона працює». Про це ледь не на кожному кілометрів траси «Ялта—Севастополь» нав’язливо нагадують рекламні щити обабіч. Щоправда, на закріплений за Кабміном комплекс «Зоря» на мисі Сарич , більш знаний світу як дача останнього радянського генсека Михайла Горбачова, Прем’єрка все ж інколи при нагоді на день–два навідується, точніше заїжджає чи залітає на своєму чорному вертольотику. Про це «УМ» повідали будівельники «Планети–міст» — київської компанії, що веде тут протизсувні роботи. >>

Павло Жебрівський: Зі шпагату ще ніхто не зробив ривка

Народний депутат України Павло Жебрівський приїхав до Полтави на установчу конференцію своєї партії «Українська платформа». Хоча донедавна його сприймали передусім як одного з активістів і «речників» іншої, набагато відомішої й потужнішої партії. Із «Народного союзу «Наша Україна» вийшов тому, що, за словами Павла Івановича, перестав відчувати можливість впливати на внутріпартійні процеси. Бути ж у «президентській» партії лише спостерігачем і спокійно чекати наступних парламентських виборів Жебрівський не хоче. Тому й заснував «Українську платформу», яка поки що всерйоз змагатиметься тільки за участь в органах місцевої влади.

Жебрівський не висуватиме своєї кандидатури на президентських виборах. У нинішніх умовах лідер «Платформи» — нардеп від «НУНС» — особисто не проголосував би за жодного з кандидатів, які «на слуху». Очолювана ним партія з цього приводу визначатиметься восени, на з’їзді.

Тим цікавіше було власкору «УМ» дізнатися про погляди Павла Жебрівського на таку «надпартійну» проблему, як нова редакція Бюджетного кодексу. Нагадаємо, її лобіює Юлія Тимошенко; за наполяганням глави уряду новий БК схвалила Верховна Рада, але невдовзі заветував Президент. Зараз на місцях БЮТівці розгортають потужну пропагандистську кампанію на підтримку нової редакції Бюджетного кодексу «від Тимошенко», аби здобути додаткову підтримку керівників низового рівня. Жебрівський коментує ситуацію як голова підкомітету з питань видатків Бюджетного комітету ВР. >>

Які перемоги починаються з Тернопілля

У Тернопільській обласній раді розглядають можливість «регіональної» доплати до пенсій ветеранам ОУН–УПА та надання їм пільг на оплату житлово–комунальних послуг. Про це позавчора на прес–конференції в Києві повідомив голова фракції Всеукраїнського об’єднання «Свобода» в облраді Тернопіл­ля Олег Сиротюк. >>

От ми їм вріжемо! Тижнів через два...

«Чорнорубашечний» антиукраїнський виступ російського президента Дмитра Медведєва і досі стукає в серця наших справжніх політиків–патріотів. Можливо, серця їхні розташовані далеко, десь у районі п’ят, а може, звук погано доходить крізь товщі літнього відпочинку, але дехто з українських державників відгукнувся тільки вчора. >>

Один Київ в одні руки

«УМ» уже писала про те, що міська влада надумала перекроювати Генеральний план розвитку Києва, прийнятий не далі, як у 2002 році. Наразі роботу не тільки не завершено, а й фактично не почато. До чималих грошей, виділених на проект, поки що тільки підтягуються потенційні розробники плану. Відомо, що загалом авторами нових креслень стануть 16 проектних та науково–дослідних інститутів. До кінця поточного року вони мають визначитися з найнеймовірнішими прожектами, а відтак почнуться пошуки спонсорів. >>

Плати — не плати, все одно без води

Удруге за це літо мешканцям Києва приходять платіжки з новими цінами на послуги ЖКГ. Нагадаємо, що всі спроби відновити справедливість за допомогою Феміди потерпіли фіаско. З 1 червня цього року у столиці зросли тарифи на житлово–комунальні послуги. Приблизно за місяць розпорядження КМДА щодо здорожчання послуг було оскаржене у Шевченківському суді, одначе згодом міська влада одержала перемогу в суді апеляційному. У підсумку місто залишилося з новими розцінками, платити за якими, як зайвий раз доводить практика, таки не варто. >>

Перший мільярд

Борг, який київська влада має перед акціонерною компанією «Київенерго», доріс до мільярда, та й уже успішно перескочив цю цифру. Тепер за виробництво теплової енергії місто винне 1,239 мільярда гривень. За даними прес–служби «Київенерго», 908 мільйонів із цієї суми становить борг житлово–експлуатаційних організацій та 331 мільйон гривень — заборгованість бюджетних та інших організацій. >>

Трипільці на дотик

Археолог Михайло Відейко за останні три роки видав близько десятка книжок. Маємо досить сумних прикладів, коли автори, опанувавши комп’ютерну функцію «Зберегти, як...», штампують один текст під різними обкладинками. На щастя, до М. Відейка це не має жодного стосунку. І хоч усі його книжки стосуються приблизно одного часово–тематичного шару — вони різні. Це засвідчує природній дар оповідача, котрий про те саме може розповідати щораз по–іншому. Та — однаково захоплююче. Настільки, що Михайла Відейка можна вважати чи не найкращим нині автором науково–популярного жанру. Словом, залучення до співпраці цього автора (у видавництві «Кріон» вийшло уже три Відейкові книжки) — видавнича удача. >>

Махно з вітрянкою

«Любо, братці, любо! З нашим отаманом не приходиться тужить...» — співає під УНІАНом на тачанці у вишиванці відомий український бард Едуард Драч. Таким перформансом із ватагою молодиків у військових строях різних народів, бо ж армія батька Махна була інтернаціональною, кулеметом, пістолями і віршами, переплетеними з піснями, вже не перший рік анонсує свій фестиваль «День Незалежності з Махном» Мистецьке об’єднання «Оstannя барикада» на чолі з нардепом Олесем Донієм. >>

Усі дороги ведуть у пологовий будинок

Напередодні прем’єри ліричної комедії «Ой, мамоньки...», яку покажуть 23 серпня на телеканалі «Інтер», режисер В’ячеслав Криштофович продемонстрував результати своєї роботи за останній рік у Будинку кіно. >>

Урбаністичний і трохи ювілейний

Від початку — а таким слід вважати 99–й, коли Росава зібрала перший врожай музичних нагород на різних імпрезах, вона вже суттєво відрізнялася від співаючого поп–бомонду передусім розвинутою внутрішньою музичною культурою. Її жодним чином не торкнулася тотальна профанація а–ля «Фабрика зірок» або щось подібне... У музику вона увійшла легко і просто : її батько Вадим Янчук диригував оркестром і був трубачем. У 1994–му Олена Янчук — ще не Росава — виграла престижну стипендію і навчалася у канадському коледжі «Лестер персон», де спеціалізувалася на класичному джазовому вокалі. >>

Леді чи джентльмен?

Сучасна королева епатажу, популярна виконавиця танцювальної музики Леді Гага створила чергову сенсацію. І то яку! Такого у звичному до всього світі шоу–бізнесу ще не було: Джоенн Стефані Джерманотта (це справжнє ім’я співачки) заявила, що вона... гермафродит. >>

Рекламні яйця

Організатори концерту легендарної групи «Продіджі» в Мінську вирішили розпіарити цей захід в оригінальний спосіб. Рекламу виступу розмістили на... курячих яйцях. Відтак замість звичного штампу з датою пакування на продукції однієї з білоруських птахофабрик тепер красується напис: 05.10 ст. Динамо The Prodigy (5 жовтня, стадіон «Динамо», «Продіджі»). >>

Запах сварки

Донька легендарного «бітла», дизайнерка Стелла Маккартні і вокаліст групи U2 Боно — дуже добрі друзі. Окрім чудових взаємин, їх єднають спільні благодійні проекти. Але тепер ця багаторічна дружба висить на волосині. А все через дружину Боно, 47–річну Елі Г’юсон. Ні, Елі не приревнувала благовірного до Стелли, бо знає, що для цього немає жодних підстав. Жінку розгнівало інше: вона подала на чоловікову подругу в суд за те, що Маккартні поцупила в неї... слово. >>

Чоловік, який сміється

Є актори, які мають власний характерний і неповторний стиль. Сама поява їх на екрані автоматично викликає усмішку. Жмут рудого кучерявого волосся та бакенбарди — це фірмовий знак одного з найвідоміших французьких коміків П’єра Рішара. Цього видатного актора, режисера та сценариста вважають символом безтурботної та веселої Франції другої половини ХХ століття. Він разом зі своїми славетними колегами Луї де Фюнесом, Жераром Депардьє та Бурвілем, власне, і посприяв поширенню в світі саме такого іміджу Франції. Завтра нестаріючому Рішару виповнюється 75 років. >>

«Ай да Ольгопіль!..»

Здається, кожне село починає поважати себе ще більше, якщо його історію так чи інакше пов’язують із видатними особистостями. І селище Ольгопіль, розташоване на самісінькому півдні Вінниччини, де область межує з Одещиною, — не виняток. Тут у земляки вирішили записати не абикого, а самого Пушкіна. Як–не–як, у 19 поїздках по Україні російський поет устиг погостювати і в Тульчині, звідки поїхав в Одесу, а оскільки дорога до чорноморської столиці пролягала саме через Ольгопіль, то обминути селище він ніяк не міг. Справа залишалась за малим: відшукати документальні сліди поета. Або — вигадати... >>

Чупакабра у господі

У селі Шестеринці Лисянського району Черкаської області темою номер один стала невідома істота, котра за одну ніч заморила в чотирьох господарствах до півсотні кролів. А оскільки кролівництвом селяни тут займаються споконвіку і розводять «хутро» трохи не у кожному дворі, то в людей хоч і не паніка, але на душі досить тривожно. Адже невідомий звір повідривав на кролятниках дошки, забиті цвяхами–«сотками», подушив кроликів і висмоктав із них кров. У деяких господарствах на таке нашестя навіть собаки не зреагували. Сиділи у будці й не пискнули. >>

Карети подано!

Автопарк Тернопільського комунального центру швидкої медичної допомоги поповнився новими «колесами». Як повідомив УНІАНу головний лікар міського центру швидкої допомоги Михайло Джус, на ці два автомобілі «Газель» разом із медобладнанням було витрачено 354 тисячі гривень. 144 тисячі з них виділила медіа–корпорація «RІА», яка близько двох років збирала благодійні кошти на купівлю реанімобіля, ще 210 тисяч гривень доклала місцева влада з міського бюджету. >>

Тут не морять черв’яків, а вирощують

На Черкащині «прописалися» каліфорнійські червоні черв’яки. Ферма з розведення екзотичних родичів нашого дощового черв’яка розташована в районному центрі Городище і є найбільшою в Україні. У приміщеннях ферми чверть мільярда каліфорнійських «трудяг» успішно переробляють перегній на біогумус. «Каліфорнійський черв’як здатний із перегною робити дивовижні речі. Він забирає звідти не тільки токсичні речовини, важкі метали, а й радіоактивні речовини. До того ж збагачує біогумус фосфором, азотом та калієм», — розповідає «Україні молодій» власник цієї ферми Михайло Конкін. >>

Скромний синьо–жовтий волан

Четверо наших співвітчизників змагалися за медалі світової бадмінтонної першості, який завтра завершиться в індійському місті Хайдарабад. Харків’яни Валерій Атра­щенков, Георгій Натаров, Дмит­ро Завадський, Ганна Кобцева та Олена Прус, Лариса Грига з Дніпропетровська та Віталій Кононов виступали як в одиночному, так і парному розрядах, але великих досягнень не показали. >>

По трофеї — до Нової Шотландії

Одразу 23 українські спортсмени поїхали до Канади, аби позмагатися на найбільшому чемпіонаті світу за всю історію Міжнародної федерації каное. Із минулої середи до завтрашнього дня близько тисячі веслувальників та тренерів із 80 країн світу змагатимуться та напучуватимуть своїх підопічних на водних доріжках Нової Шотландії — так історично називається цей регіон північноамериканського континенту, де проходить ця першість. >>

Тайванський лічильник смерті

На Тайвані вже тиждень не припиняється рятувальна акція, в якій, окрім цивільних загонів місцевих «еменесників», задіяні 50 тисяч військовослужбовців та 382 гелікоптери. Рятувальники намагаються дістатися до сіл, на які після проходження тайфуну «Маракот» із гір сповзли лавини мулу. Їм уже вдалося виявити місцезнаходження приблизно семи тисяч людей, котрі втекли від зсувів високо в гори, а тепер не можуть чи бояться спуститися вниз. >>

Демократія в обмін на фінансування

Учора Мінськ відвідав помічник Держсекретаря США у справах Європи та Євразії Філіп Гордон. У білоруській столиці він провів перемовини як із вищою владою, так і з представниками опозиції. Пресу не допустили на «паркет» цих зустрічей, що дало ґрунт для виникнення чуток про чергові таємні торги Заходу з «остан­ньою диктатурою в Європі». >>