Молодь не зупинити

Живопис, графіка, скульптура, фотографія, відео, кіно, інсталяція, анімація, плакат, театр, література, музика... Жодних обмежень у часі і просторі. Експозиції змінюються кожні чотири дні. Брак виставкових приміщень подолано за допомогою андеґраундних підвальних кімнат. Сорок мистецьких проектів із Харкова, Києва, Одеси, Львова, Херсона, Дніпропетровська, а також Росії, Польщі, США, Білорусі. Цьогорічна бієнале Non Stop Media перевершила всі сподівання організаторів (Харківська міська художня галерея імені С. Васильківського), молодих учасників і чисельних відвідувачів. А головне — виробила у них звичку — ні дня без сучасного мистецтва! >>

Закипіли в шоколаді

Перед Театром Франка простелено червону доріжку, у фойє тихо грає оркестр, дами у вечірніх сукнях і чоловіки з метеликами походжають туди–сюди. Всі в очікуванні церемонії нагородження всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». Пізно ввечері 5 червня кияни могли побачити, як по Хрещатику йшли короновані чарівники пера, тримаючи в одній руці важкі статуетки золотої руки з пером, а в іншій — букети червоних троянд. >>

Гойя–2

У двох виставкових залах Музею східного і західного мистецтв у четвер презентували виставку Франсіско Гойї. В експозицію ввійшли дві серії — «Капріччос» (східна зала) і «Лихоліття війни» (західна). Їх було придбано навесні 1941 року в радянського портретиста, професора і на короткий час ректора Художнього інституту Михайла Шаронова. У 1946 році, зважаючи на соціальну критику, було презентовано лише частину робіт із нагоди 100–річчя художника. Гравюри були заховані у фонді музею до наступної виставки у 1997 році. Тоді теж виставляли не всі гравюри. І лише в 2006 році, коли було відкрито зали східного мистецтва, почали планувати цілу виставку гравюр Гойї. «Ми не хотіли знову різати. Гойя за життя пронумерував гравюри. Це як сторінки роману. Роботи треба дивитися всі разом. Ми хотіли, щоб це було два окремі зали, щоб люди мали можливість зробити перерву між ознайомленням двох серій і подумати про побачене», — каже «УМ» упорядник виставки Олена Шостак. До цієї події музей готувався два роки. Олена Дмитрівна за той час написала невелику книгу про життя Гойї і тогочасну Іспанію. Її можна придбати у музеї. >>

«Пишіть у мирі!»

Учора о пів на дев’яту ранку в луцькому кафедральному соборі Святої Трійці (УПЦ КП) зібралися близько півсотні журналістів, аби помолитися за своїх колег, які загинули «на посту» та за здоров’я всіх, хто працює у ЗМІ. Таку традицію 6 червня на День журналіста започаткував у 2005 році єпископ Луцький і Волинський Михаїл, а ідею подали співробітники єпархіальної газети. «З того часу кожного року 6 червня ми запрошуємо луцьких журналістів, працівників преси, телебачення, радіо, інтернет–видань та членів їхніх родин, аби разом пом’янути загиблих та померлих колег, а також — помолитися за здоров’я живих», — розповідає «УМ» отець Віталій Собко, прес–секретар Волинської єпархії УПЦ КП. Таке відзначення Дня журналіста — традиція саме Волинської єпархії, адже команди з Києва проводити молебні в усіх храмах не було. >>

М’яч–убивця

У місті — важкі дні. Люди сумують за двома учнями молодших класів, які у четвер ввечері втопилися у річці. Діти не купалися: близько 17–ї години вони разом з однокласниками гралися в м’яча на березі Тясмина. Як повідомила «УМ» старший інспектор Центру пропаганди обласної міліції Віта Кириченко, в якийсь момент м’яч полетів у воду. Діставати його з річки взялися двоє хлопців — 10–річний Олег та 9–річний Денис. >>

Аромат Амура для фонтана кохання

Гідротехнічна споруда — фонтан — зазвичай викидає зі свого «черева» просту воду. Кримчани підійшли до справи облаштування «водяного салюту» оргигінально. Замість звичайної води «Фонтан кохання» викидає назовні літри фірмового парфуму. З такої нагоди французький парфумер Крістоф Лакорен створив новий аромат під назвою «Кримська надія». Фонтан — фігура прекрасної, зрозуміло, оголеної русалки на морських хвилях. Щоправда, парфуми «не фонтанують» (у прямому значенні цього слова). З єдиного отвору струменить цівочка екстракту. За певну суму кожен бажаючий має можливість наповнити флакон і забрати з собою частину «надії». >>

Трамадол поза законом

— Про це повідомили на спільному брифінгу 6 червня міністри МОЗ Князевич і МВС Луценко. Відтепер обіг препарату суворо контролюватимуть. Причиною прийняття рішень урядом стало стрімке збільшення неконтрольованого виробництва, продажу і вживання препарату. >>

Подвійний удар

За три місяці 40–річний одинак Володимир Мельниченко зґвалтував чотирьох дівчат–підлітків. Ще двом потенційним жертвам удалося втекти. У центрі Чернігова він вистежував маленьких і худеньких дівчаток, завжди парами. Заморочував голову, годинами водив по темних провулках і прохідних дворах. Зрештою приводив до шкільного двору чи до подвір’я дитсадка й змушував займатися з ним оральним сексом. Дві останні жертви були зґвалтовані на сходинках шкільного підвалу. >>

Пряма демократія. Швейцарський стиль

Швейцарія відома у світі багатим досвідом застосування так званої прямої демократії. Що це означає у щоденному житті швейцарців? Перш за все їм доводиться ходити на виборчі дільниці значно частіше, ніж громадянам інших країн. Швейцарці голосують не лише на виборах політиків чи партій, а й з питань державного і регіонального значення, які визначають їхнє життя. Кожен громадянин має право подавати на розгляд парламенту власний законопроект чи виносити на всенародний референдум певне питання, якщо збере на їх підтримку 100 тис. підписів. >>

Екс–посол Швейцарії у ЄС Бенедикт фон Чарнер: Навіть окремі документи, укладені з ЄС, проходять випробування референдумом

Останній із референдумів відбувся у Швейцарії 1 червня. Щоб більше прояснити унікальні механізми народовладдя, кореспондент «УМ» попросив прокоментувати результати цього референдуму відомого дипломата, екс–посла Швейцарії в ЄС Бенедикта фон Чарнера. >>

Шкурне питання

Українці нарешті дочекалися пляжного сезону та з усіх сил кинулися «напрацьовувати» шоколадну засмагу. І в цьому немає нічого поганого, якщо людина знає прості правила безпечного пляжування. Але ж деякі «самогубці» можуть пролежати на піску від світання до смеркання! А потім людина дивується: чому це вона підсмажилася, наче на сковороді, ще й шкіра облазить, як на гадюці... Про те, як засмагнути і не «згоріти», як не підчепити на пляжі якусь шкірну заразу й навіщо обливатися підкисленою водою, «Україна молода» дізнавалася у головного лікаря Черкаського обласного шкіро–венерологічного диспансеру Костянтина Осауленка. >>

Купуйте, зроблено «на зоні»

У виправних колоніях країни у праці задіяно близько 30% засуджених. І це при тому, що за останні кілька років кількість засуджених в Україні зменшилася приблизно на 25% (нині в СІЗО та «на зоні» перебуває 149 тисяч осіб). Щоправда, ці дані загальні, адже в кожній установі свій відсоток працюючих щодо тих, для кого праця — це не «по понятіях». До того ж не можуть бути охоплені працею арештанти СІЗО — в них інші турботи — перебіг слідства та вирок суду. За словами голови Держдепартаменту з питань виконання покарань Василя Кощинця, в кримінально–виконавчій системі «є установи різних напрямів», десь працює лише 20% засуджених, а десь — навіть 70%. Остання цифра є реальністю для Черкаської виправної колонії №62, яка є зразковою в плані виробництва, у чому нещодавно мав змогу переконатися журналіст «УМ». >>

«Нянь» «під кайфом»

У оповіданні Аркадія Аверченка «Нянька» грабіжник опиняється в досить кумедній для себе ситуації: потрапивши до чужого помешкання, застає там малу дівчинку, яка наївно пропонує пограти... «в розбійників». Напхавши «трофеями» кишені, лобур на прохання малолітньої зв’язує їй руки, зачиняє у ванні і припиняє гру, хутко накивавши п’ятами. А ось в реальному житті мешканець Донецька, заставши у квартирі 12–річну дівчинку, вже диктував їй свої умови гри. Повертаючись додому після уроків, школярка з Пролетарського району, мабуть, не звернула увагу на незнайомця. І дарма — щойно вона відчинила двері квартири, грабіжник увірвався за нею слідом... >>

Корсари полів

Конфліктна ситуація, про яку піде мова, могла б залишитися тільки фактом відносин між кількома сільськогосподарськими формуваннями та їхніми засновниками і не заслуговувала б на увагу в загальноукраїнській газеті, якби не два принципові «але».
По–перше, вона безпосередньо стосується темпів розвитку в Україні такої галузі, як кукурудзівництво, тим паче що у цієї культури є всі підстави невдовзі претендувати на роль одного з пріоритетів аграрної сфери. Як свідчить закордонний досвід реалізації біопаливних програм, саме кукурудза — оскільки її врожайність одна з найвищих — виходить там на перші місця як сировина для виготовлення біоетанолу. В нашій країні, після спаду інтересу до качанистої і різкого скорочення посівів, зараз намітився швидкий прогрес. Нинішнього року площі під цією культурою зросли майже на тридцять відсотків у порівнянні з 2007–м. По–друге, події, що сталися на Вінниччині, яскраво віддзеркалюють ті типові схеми, за якими відбувається перерозподіл власності в аграрній сфері цілої держави, причому їхні автори та виконавці надто не переймаються, наскільки законними є такі дії.
Лист до редакції від І. М. Семенцова, керівника підприємства «Земун Поле плюс», розташованого в Києво–Святошинському районі, до якого додавався цілий пакет документів на підтвердження правдивості описаного, примусив виїхати у відрядження на місце розгортання подій і зустрітися з людьми. >>

Кульгава коаліція

Учора по демократичній коаліції було завдано серйозного удару. Двоє народних депутатів — Юрій Бут із «Нашої України — Народної самооборони» та Ігор Рибаков із Блоку Юлії Тимошенко — написали заяви про вихід із більшості та скерували їх до апарату Верховної Ради. Оголошуючи ці заяви, Арсеній Яценюк сказав, що в коаліції відбулася «певна зрада». «Не хотів би давати оцінок. Я єдине, що хочу сказати, — нехай ці люди спам’ятаються», — відзначив спікер. Одразу після цього оголошення заяв Голова ВР закрив засідання. «Розбір польотів» та пошуки відповіді на питання, як жити далі, продовжилися в кабінетах. >>

І знову чуже свято

Лише одного разу за роки незалежності України наші вболівальники відчули себе повноцінними учасниками великого футбольного свята — два роки тому під час чемпіонату світу в Німеччині. На XIII континентальній першості, яка відкривається сьогодні, ми знову виступаємо в ролі сторонніх спостерігачів. Однак інтерес до головної події року в «спорті номер один» серед наших любителів футболу очікується великий. Надто ж з урахуванням того, що наступне Євро має відбутися в Україні й Польщі. Тож нашим чиновникам належить на власні очі побачити, як організували свято футболу альпійські держави, і перейняти їхній позитивний досвід. Чемпіонат–2008 приймають по чотири міста з кожного боку: Базель, Женева, Берн, Цюріх (у Швейцарії) та Відень, Клагенфурт, Зальцбург, Інсбрук (в Австрії). >>

Вогонь, сонячна батареє!

За п’ятизірковою класифікацією оцінюють не лише готелі, а й стадіони. Арена «Ернст Хаппель» у Відні, де відбудеться фінал Євро–2008, є єдиним австрійським п’ятизірковим стадіоном. Спортивну споруду зведено ще 1931 року, у 1986–му вона пережила серйозну реконструкцію. Стадіон вміщує 53 тисячі глядачів. >>

Чим не геноцид?

Пригадую, як наприкінці грудня минулого року депутати Верховної Ради з відчуттям гордості за себе прийняли Державний бюджет та розійшлися святкувати Новий рік. З телевізійних екранів лунала палка промова Юлії Тимошенко про намір її уряду підвищити пенсії усім громадянам України. Проте жодного слова не було сказано про іншу частину соціально–незахищеного населення — інвалідів із дитинства та дітей–інвалідів. Їхні статки теж зросли, але не набагато — рівно настільки, наскільки виріс прожитковий мінімум. >>

«Гламурні» жінки–2008

Досить було «перченим дівчаткам» на якихось кілька місяців реанімувати найпопулярніший жіночий поп–гурт кінця минулого тисячоліття — і на тобі: «Спайс гьорлз» визнані «групою року». Щоправда, лише за версією британського журналу «Гламур». Премія, яку «спайсинки» отримали у відповідній номінації, називається «Жінки року» (Glamour Women Of The Year Awards), тож цілком логічно, що «групою року» визнані саме ці дівчата. До речі, найяскравіша з них (якщо судити за частотою появи у пресі), Вікторія Бекхем, на церемонію вручення нагород не з’явилася. >>

Обід на «футбольному полі»

Сирія, яка вважає себе місцем народження однієї з найкращих кухонь світу, тепер претендує на право бути внесеною до Книги рекордів Гіннесса як країна з найбільшим у світі рестораном. Заклад під назвою «Бавабет Димашк» («Дамаські ворота») на 6012 відвідувачів відкрито ще 2002 року, але представники Книги рекордів проінспектували його лише цього тижня. Якщо їхній висновок буде позитивний, «Ворота» зіпхнуть із першої сходинки ресторан у Бангкоку. Цей заклад здатен приймати одночасно «лише» 5 тисяч відвідувачів. >>

Знову туман з газом

Ціна на газ, який надходить в Україну з Росії, з 1 січня наступного року зросте вдвічі. Про це заявив російський міністр закордонних справ Сергій Лавров у Санкт–Петербурзі, як тільки–но закінчилася зустріч тет–а–тет президентів України Віктора Ющенка та Росії Дмитра Медведєва. Президенти скористалися нагодою — Економічним форумом СНД, щоб провести першу від обрання Медведєва на цю посаду зустріч. >>

Було ваше, стане нашим

Москва наполягає на збільшенні кількості військових кораблів Чорноморського флоту, базованих у Севастополі. Зокрема, головнокомандувач ВМФ РФ Володимир Висоцький заявив, що міжурядові угоди з Україною дають Росії право утримувати в Криму до 100 бойових кораблів (при наявних 34) та до 25 тисяч військовослужбовців (при наявних 11 тисячах). З цим не погоджуються у Міністерстві закордонних справ України. «Перелік військових кораблів і суден чітко зафіксований в угоді про параметри поділу ЧФ. Базові угоди не передбачають права введення жодних нових кораблів», йдеться у повідомленні МЗС. >>

Бери шинель і відповзай

Верховний представник Євросоюзу Хав’єр Солана відвідав Батумі, де позавчора ввечері провів переговори з президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі, а вчора навідався до Сухумі, де з’ясовував позицію керівництва невизнаної сепаратистської Абхазії. Представник ЄС розкритикував останні дії російської влади в Абхазії, зокрема —спрямування в регіон додаткових російських військових підрозділів. >>

Табу на «паранджу»

Конституційний суд Туреччини позавчора відновив заборону на появу у вузах студенток та викладачок у мусульманських хустках, повідомляє «Євроньюс». Це рішення зустріли з ентузіазмом ті політичні сили країни та частина суспільства, які відстоюють світський характер держави. >>

Спільність від болю

Архіпелаг з невимовно красивою природою і зі старовинним монастирем перетворили на одну з найпотужніших у світі «фабрик смерті» лише за кілька років. Усі концтабори згодом перейняли в «Соловецького табору особливого призначення» тактику використання рабської праці ув’язнених і знищення їх після виснаження. У 1930–ті роки слово «Соловки» стало страшним символом насильства і смерті. Під репресії потрапили «куркулі», «контрреволюціонери» різних відтінків, «повстанці», «церковники», «шпигуни», «диверсанти», «шкідники», «буржуазні націоналісти», тобто інтелігенція... Ці казкові острови в Білому морі стали своєрідним символом «дружби» народів, накритих комуністичним саркофагом, — росіян, карелів, вепсів, українців, поляків, євреїв, фінів. 70 років тому, в розпал «великого терору», соловецьких в’язнів стали планомірно вистрілювати. У величезних ямах закопували по кілька сотень мертвих тіл. Сьогодні над цими братськими могилами встановлені хрести й пам’ятні знаки. >>