Стоп-кадр у Шевченковому краї
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>
Майже 33 місяці вони перебувають у нелюдських умовах, в російських тюрмах.
Як український офіцер, я радію звільненню з полону кожного українця. Як командир бригади «Азов», вважаю неможливим мовчати про життя своїх бійців.
Учора Україна повернула додому 150 військовослужбовців. Я вітаю їх та їхні родини з тим, що всі тяготи полону для них позаду.
Але для 848 військовослужбовців 12-ої бригади спеціального призначення «Азов», жодного з яких сьогодні немає серед обміняних, пекло полону триває.
Майже 33 місяці вони перебувають у нелюдських умовах, в російських тюрмах, що функціонують за найжахливішими заповітами радянських концтаборів. Майже 3 роки вони чекають на обіцяні пріоритетні обміни.
Порадіти поверненню побратимів бійці нашої бригади сьогодні не зможуть. Як і не зможуть побачити своїх рідних сотні сімей азовців.
Попри все, особовий склад «Азову» щодня та щогодини продовжує виконувати свою роботу, розуміючи необхідність поповнення обмінного фонду, та сподіваючись на те, що в наступних обмінах ми побачимо рідні імена.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Примарна ілюзія про завершення війни у 2025 році є шкідливою
Як повідомляла «УМ», 5 лютого Україна повернула 150 бійців з російського полону
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>
Продаємо голос владам, делегуємо питання
Компетенція і досвід — вимагають виконання >>
Санкції на Богдана мені не зміг обґрунтувати чи пояснити реальними фактами жоден юрист та депутат. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>