«Література — певна гра між читачем і автором»
Він далекий від образу «зоряного хлопчика». Навпаки, говорячи про очікувану за кілька годин зустріч із читачами, щиро турбується: чи прийдуть? Забігаючи наперед, скажу: вони прийшли. Декому навіть довелося сидіти на підлозі — місць не вистачило. Й розходитися загал не поспішав, бо ж його цікавила не лише презентована книжка Любка Дереша «Голова Якова», а й сам Любомир.
Справді, хіба не унікум — видрукувати першу книжку у вісімнадцять?! Утім розмов про «вундеркіндство» Любомир не любив ніколи. «Завжди згадую свій Львівський фізико–математичний ліцей, із якого я вийшов. Якби ті люди, які називають мене вундеркіндом, побували там, вони б зрозуміли, що вундеркіндом є кожна дитина, якій просто дали можливість розвиватися в правильному, сприятливому середовищі. У школі такі середовища рідко зустрічаються. А це не має бути так. Зі мною вчилися діти, які знали якісь науки так, що мені й не снилося. Мені здавалося, що я космос бачу перед собою, а не дітей. Це були звичайні діти. І коли спілкуєшся з такими, розумієш, що ти такий самий, просто треба працювати. А якщо у дитини щось відбувається не так, то, може, в потрібний момент хтось не дав їй якоїсь потрібної книжки...»
Нова книжка Любка Дереша — теж про людину, в якій живе геній. І це ж, власне, — привід для розмови напередодні зустрічі з читачами у Сумах. >>