Не завжди «масло» — молочний жир

20.07.2012

Цей продукт — масло вершкове — є практично в кожному домашньому холодильнику. Хоч і жир, але дуже корисний. (Якщо, звичайно, їсти в міру). Ніжний шматок можна просто покласти на свіжий хліб, додати у випічку чи присмачити ним будь–який гарнір або першу страву. Як кажуть, маслом кашу не зіпсуєш, якщо продукт якісний. Розібратися, що пропонують купити споживачам в упаковках iз написом «масло», допоможе дослідження Центру незалежних споживчих експертиз «Тест».

 

Дешево, але сурогат

У великих магазинах перед поличками з маслом можна просто розгубитися: пропозиції покупець може рахувати десятками. Щоб зробити ви­бір, найперше, треба визначитися, якої жирності масло ви хочете купити: «Бутербродне» — лише 61,5—72, 4 % жирності; «Селянське», жирова складова якого 72,5—79,9%; чи «Екстра», жирність якого 80—85 %. (Є ще в асортименті «підвиди»: трохи кисломолочного масла, в яке у процесі виробництва додають закваску молочнокислих бактерій, та солоного, де до 1,5 % солі. Між іншим, якщо не знаєте, масло називають солодковершковим тому, що виробляють його зі свіжих (солодких) пастеризованих вершків).

Якщо ви прихильник вищого проценту жирності, вам не завадить знати результати минулорічного дослідження «Тесту». За його результатами, відмінними були досить дорогі імпортні кисловершкові Valio (Фінляндія) та несолене President Екстра (Франція). А поряд з ними — дешевше, але смачне і справжнє масло «Яготинське 82,5%».

Цьогоріч експерти дослі­джували 15 видів масла «Селянського». У зразках, куплених у київських магазинах, найперше перевірили, чи тільки молочний жир вони містять. У результаті лабораторних досліджень спеціалісти з’ясували, що три продукти взагалі не мали права називатися маслом, бо в них знайшли рослинні жири. Немолочний жир (59 %) був у зразку масла «Гайсинського» (виробництва Гайсинського молокозаводу Вінницької області). Звичайно, ціна продукту підкуповує малозабезпечених — 5 гривень 44 копійки за 100 г. Але споживача треба поінформувати, що купує він не справжнє масло, а молочно–рослинний сурогат. Також немолочний жир (36,7%) знайшли у відносно дешевій (6,25 грн. за 100 г) «Полтавчанці» (ТОВ «Гранд–Мол­продукт», смт Чутове Полтавської обл.) та «Сорочинському» (42,3% немолочного жиру, ціна 5,16 грн. за 100 г, виробництва ПП «Решетилівський маслозавод» Полтавської обл). Ще до одного масла було зауваження щодо кількості молочного жиру: «Вершковий рай» замість 73% жиру містив трохи менше — 69,75%.

Без антибіотиків і консервантів

Шість учасників тесту стали відмінниками. Справжнім, якісним і смачним, за результатами тестування, є вітчизняного виробництва масло «Селянське» таких марок: «Волошкове поле», «Галичина», «Добряна», «Першотравневий МКК», «Премія» та білоруське «Сирна країна».

Керівник Центру незалежних споживчих експертиз Валентин Безрукий пояснює, що останнім часом білоруська молочна продукція дуже цікавить українських споживачів, тому її уже не вперше включають у тести. «Перевірені нами білоруське згущене молоко, сири і масла були справжніми, хоча в цьому тесті у одного масла, «Веселка смаку», виявилися проблеми з мікробіологією», — констатує він. Взагалі, кишкову паличку знайшли також у протестованих пачках вітчизняного виробництва: «Кагма», «Рудь Хутір», «Сорочинське» і «Щедрий вечір». Некорисна міклофлора, яка при перевищенні певних показників може бути небезпечною для споживача, могла з’явитися у продукті під час виробництва, транспортування або зберігання.

Вершкове масло — продукт, що у спекотні дні дуже швидко псується. Тому покупці повинні перестраховуватися і ні в якому разі не купувати цей продукт у місцях, не оснащених холодильниками.

До речі, білоруське масло «Сирна країна» досліджували прискіпливіше за інші. Бо, за інформацією на його етикетці, термін придатності продукту — якщо його зберігають просто у холодильнику — 90 днів. Вітчизняне ж масло, не заморожуючи, можна зберігати лише 35 днів. Тому білоруську «Сирну країну» додатково перевіряли, щоб з’ясувати, чи не додавали в неї консервант. І ні сорбінової, ні бензойної кислот, ні їхніх солей не виявили.

Показник, який порадував експертів, — відсутність у всіх 15 зразках, які досліджували, антибіотиків.

  • Не варто їсти пуд солі

    Раніше до солі більшість господинь ставилася взагалі за залишковим принципом: яка потрапить під руку, таку і клали у споживчий кошик. Уже не один рік, як стали придивлятися, йодований мінерал в упаковці чи ні. Інше питання: що криється за написом «йодована», чи насправді сіль є такою? У цьому спробували розібратися експерти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>

  • Перекус без сюрпризів

    У назвах можна заплутатися. Є українське слово «накладанець» — зрозуміло: накладені на переважно хлібну основу шматок сала, ковбаси, сиру чи іншої смакоти. Бутерброд — у перекладі з німецької «хліб із маслом». Найпопулярніші в американців бургери-гамбургери — різновиди сендвічів. >>

  • Дати перцю, а не трухи

    Приправляючи борщ чи печеню чорним меленим перцем, ми рідко згадуємо (або не завжди знаємо), з якої рослини ця приправа. Piper nigrum — така загальновідома у світі назва — це напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки аж до 15 метрів. Має велике, довгасте, м’ясисте, зверху темно-зелене, знизу зеленувато-сизе листя. >>

  • Повір очам своїм

    У період економічної кризи — це саме зараз, коли зарплати й пенсії застрягли на місці, а ціни на все підскочили у два-три рази, — зрозуміло, більшість людей намагається економити. Просто змушені купувати дешевші продукти. >>

  • І хай розпуститься брунька чайного дерева

    Інколи хочеться уявити себе на урочистій чайній церемонії: японській чи китайській — із правильним заварюванням, спеціальним чашечками і приємною музикою. Домашнє смакування чаєм дуже часто, особливо вранці, відбувається поспіхом. >>

  • Пальма в шоколаді

    Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. >>