Локальна масштабність

Локальна масштабність

Сота річниця з дня смерті Лесі Українки мала б стати серйозним приводом для масштабних подій за участю топ–осіб якщо не держави в цілому, то мистецтва — обов’язково. Ці сподівання підсилювала і відповідна Постанова Верховної Ради від 4 липня. Яка хоч і не вирізнялася особливою конкретикою, але ж повинна була налаштувати місцеву та найвищу владу на відповідні процеси й рішення. Сьогодні, аналізуючи відзначення 100–річчя з дня смерті Лесі Українки, доводиться визнати, що найбільш справедливим визначенням цієї події буде, на жаль, слово «містечковість». Ну, або «локальність», якщо висловлюватися дипломатично. >>

Мармуровий «євроремонт»

Собор Успіння Богородиці у Каневі, який є одним із п’яти українських храмів домонгольського періоду і вважається пам’яткою архітектури національного значення, має тепер новий мармуровий іконостас. У вівторок його освятив митрополит Черкаський і Канівський Софроній. >>

Побачити Париж і осмурфiти!

Побачити Париж і осмурфiти!

Синіх добрих гномиків бельгійський художник Пейо вигадав ще 1958 року, намалювавши їх для журналу коміксів. Утiм популярними в усьому світі вони стали два роки тому, після виходу в прокат анімаційно–ігрового фільму «Смурфики» студії Sony Pictures Animation. Учора відбулася світова прем’єра «Смурфиків–2». А відсьогодні нові пригоди вже знайомих героїв можна побачити у вітчизняних кінотеатрах. >>

«Кишеньковий злодій» з обрізом?

Несподіванка слідства у справі вбивства мера Феодосії Олександра Бартенєва потягнула за собою ще одне розслідування: як міг вилучений правоохоронцями Тернопілля мисливський обріз, що на початку цього року фігурував у кримінальній справі як речовий доказ, «переміститися» непомітно для тамтешньої міліції в руки кримського кілера? Те, що це одна й та сама зброя, вже встановило слідство. Як повідомляє УНІАН iз посиланням на джерело в прокуратурі, на Тернопільщину прибула перевірка з Києва, почато розслідування стосовно працівників міліції, які мусили утилізувати мисливський обріз, а замість того він потрапив до рук убивці. >>

Авантюра чи цензура?

Авантюра чи цензура?

«УМ» взяла участь у акції протесту газетярів Києва, які вимагають від столичної влади скасувати рішення щодо повної ліквідації яток з періодикою в метро і заміною їх на газетні автомати. Ми вже неодноразово писали про цю проблему: і про нерентабельність автоматів, і про їх незручність для покупців, і про те, що від них відмовились по всьому світу. Але КМДА і далі продовжує захищати цю ідею, яку більшість критикує в тому, що вона відверто дозволяє запровадити цензуру на ЗМІ в метрополітені. >>

Луцька «Венеція»

Луцька «Венеція»

У вівторок через страшні зливи підтопило Луцьк. Як повідомляється на офіційному сайті Волинської ДСНС, на щастя, загиблих немає, ба навіть більше — немає травмованих. Підтоплення також не пошкодило історичних пам’яток міста. >>

Корида по–черкаськи. Переміг бик

У селі Богуславець Золотоніського району, що на Черкащині, поховали 50–річного електрика тамтешнього товариства «Прогрес» Сергія Кобця. Чоловік загинув страшною смертю, причому сталося це, як кажуть, на порожньому місці. >>

Алкоголь — твій якір

Вихідними днями у Деснянському районі Києва на озері «Довгий лан» вода забрала життя двох людей — в обох випадках трагедії посприяв алкоголь. Компанія 40–річних чоловіків супроводжувала свій відпочинок біля водойми розпиттям міцних напоїв. Полізли у воду й незчулись, як один iз товаришів зник iз поля зору. Занепокоїлися аж тоді, коли рятувати приятеля було вже марно. За деякий час прибули водолази–рятувальники, які знайшли тіло загиблого на семиметровій глибині за 20 метрів від берега. Наступного дня за подібних обставин потонув ще один чоловік, 28–річний. >>

«Міцне» для дітвори?

Висуванка донецьких «регіоналів» Олена Піддубна протрималася в гендиректорському кріслі лише три роки і днями написала заяву «за власним бажанням». Чому вирiшила покинути міжнародний дитячий центр саме у пік літнього сезону? У повідомленні, переданому прес–службою «Артеку», Піддубна лише заявляє, що це «свідоме прийняття рішення» і що вона переходить на роботу «вище» — в Державне управління справами (ДУС). >>

Зневоднені за борги

На початок серпня на полях зі штучним поливом склалася катастрофічна ситуація: через хронічні неплатежі на межі зриву опинився збір урожаю зернових та овочів. Ще на початку року понад вісімсот місцевих сільгосппідприємств підписали угоди з цією організацією на надання послуг, однак улітку почалися серйозні збої у налагодженій системі платежів. Якщо раніше гроші автоматично перераховувалися постачальникам електроенергії, то тепер Держказначейство блокує ці платежі, і в меліораторів накопичилися мільйонні борги. Керівництво Каховського магістрального каналу (КМК) вже отримало попередження про те, що якщо гроші не надійдуть на рахунок протягом першої декади серпня, енергетики знеструмлять усі насосні станції каналу. >>

«Сердешний» ректор

«Сердешний» ректор

Українськi посадовці масово хворіють на тяжкі недуги, коли їх затримують за фактом хабарництва. Воно й не дивно, адже палата у лікарні — це завжди краще, ніж камера у СІЗО. Не винятком став і одіозний екс–нардеп трьох скликань, ректор Національного університету Державної податкової служби Петро Мельник. Скандально відомого «регіонала» податківці та убозівці затримали «на гарячому» ще у суботу (нагадаємо, що за даними правоохоронців, ректор ВНЗ в Ірпені вимагав від батьків абітурієнтів 80 тис. грн. готівкою та 40 тис. грн. банківським платежем на вказаний рахунок, під час обшуку в кабінеті ректора знайшли ще 30 тис. доларів), утім до сьогодні суд не може обрати пану Мельнику запобіжний захід на час слідства. >>

Ближче до народу

9 травня 2011 року для українських журналістів та громадськості стало знаковою датою — у дію вступив Закон «Про доступ до публічної інформації», яким було встановлено гарантії на забезпечення права кожного громадянина на доступ до публічної інформації. На той час прийняття закону сприймалося українцями як вагомий внесок у демократизацiю України, оскільки закон надав можливість бути ближчими до владних структур та одержувати інформацію, яка до того часу була закритою. Передбачалося, що кожен, хто хотів дізнатися будь–яку публічну інформацію, надсилав запит електронним або ж поштовим способом і протягом п’яти робочих днів мав одержати відповідь. >>

Диктатор готовий відпочити

Диктатор готовий відпочити

У Зімбабве вчора обирали нового президента та парламент. Особливо запекла боротьба відбувалася за президентське крісло — за нього змагалися чинний президент Роберт Мугабе, який тримає владу в країні 33 роки поспіль, та голова уряду Морган Цвангіраї. 2008 року ці двоє кандидатів вже змагалися за найвищу посаду країни. Тоді у першому турі переміг Цвангіраї з 48 відсотками підтримки, а Мугабе заручився підтримкою 43 відсотків виборців, тому, відчуваючи поразку в другому тур, він спровокував у країні насильство. Прихильники глави держави з числа найбільш люмпенізованих низів влаштували погроми його противникам, в яких загинули приблизно 200 осіб. Відтак Цвангіраї відмовився від участі у другому турі. І не просто так, а прийнявши пропозицію Мугабе, від якої не можна було відмовитися — він обійняв посаду прем’єр–міністра. Аби покласти край насильству, було створено уряд національної єдності. Та, схоже, це було тимчасове перемир’я перед черговим раундом бою, яким є нинішні вибори. >>

Більше не шпигуватиме

Бредлі Меннінга — американського військовослужбовця, який передав тисячі таємних документів сайту «Вікілікс», визнано винним у шпигунстві, але виправдано за іншою статтею звинувачення — змова з ворогом. За вердиктом, який зачитав суддя військового суду США Лінд, Меннінга покарано 154 роками тюремного ув’язнення. >>

Незнищенний тиран і його сучасні послідовники

Позавчора міністерство культури Грузії прийняло рішення про повернення пам’ятника Сталіну до Горі. Як повідомляє сайт «Грузія онлайн», таким чином було задоволено подання міських зборiв Горі про відновлення пам’ятника радянському диктатору. >>

Винні машиністи

Машиніст, який керував потягом, що зійшов iз рейок в Іспанії минулого тижня, відповів на телефонний дзвінок за мить до аварії, повідомляє «Євроньюз». Це стало відомо завдяки даним, отриманим слідчими з «чорних скриньок» поїзда. 52–річного Франциско Хосе Гарсона Амо звинувачують у професійному недбальстві та ненавмисному вбивстві 79 пасажирів. За висновками розслідування, він натиснув на гальма, але занадно пізно — у небезпечний поворот на виїзді зі станції Саньяґо–де–Компостела потяг увійшов на швидкості 153 кілометри за годину. Ця необачність на ділянці, де максимально дозволена швидкість вдвічі менша, і спричинила катастрофу. >>

Місто без завтра?

В Українську, мікроскопічному шахтарському містечку, що майже загубилося серед донецького степу, розповіли мені місцеву бувальщину. Не ту, якою свого часу вже поласувала вітчизняна преса, про бетонного Леніна з головою «на два номери» меншою за норму. Іншу історію — про бабцю, яка в тотальну ожеледь, що трапляється, мабуть, лише на Донбасі, та ще й при «фірмовому» вітрюгані, подалася на пошту отримувати пенсію. Коли пішов льодяний дощ, старенька відкрила парасольку — тут її і понесло, наче серфінгістку, промчало на швидкості по головній вулиці, винесло за околицю та там кинуло у стіг соломи. Бідолашну шукали цілу ніч, та віднайшли живою, бо була вдягнена у справжнє пальто на ватині, не якомусь там благенькому синтепоні. Усе це цілком могло статися насправді, адже в Українську в який бік не підеш, через три хвилини опинишся «в полях». >>

Ваш друг автобус

Ваш друг автобус

Уже з вересня кияни ризикують недорахуватися декілька десятків маршрутних таксі, або, по простому, «маршруток». А до кінця року їх можуть прибрати взагалі з вулиць міста. Натомість пустять більше комунальних автобусів. Міська влада нищить наш бізнес і насправді таким чином просто займається переділом ринку, бідкаються перевізники. А кияни вважають, що перекособочені «маршрутки», в яких подеколи брудно, засалені сидіння і доводиться стояти, зігнувшись у три погибелі, псують вигляд міста, і хотілося, щоб громадський транспорт був, як у Європі, проте не віриться, що за нинішніх умов це можливо. >>

Корюківський «АнтиХюндай»

Корюківський «АнтиХюндай»

Позавчора здійснив тестову поїздку з Полтави до Харкова новий швидкісний двосистемний пасажирський потяг виробництва Крюківського вагонобудівного заводу, який уже встигли охрестити «АнтиХюндаєм». Фахівці відзначили чи не найбільшу перевагу вітчизняного потяга — його цілковиту адаптованість до наших залізниць і кліматичних умов. Адже під час випробовувань у різні пори року він об’їздив фактично всю Україну й одержав позитивні висновки міжвідомчої комісії. >>

Кітос, Фінляндіє. Дякую, Суомі

Кітос, Фінляндіє. Дякую, Суомі

«Тільки не призначайте побачення на набережній — можете загубитись. У Гельсiнкі всюди вода», — каже Мікко Коістінен, наш провідник. Після екскурсії фінською столицею маємо кілька вільних годин перед мандрівкою до Лапландії. А також — багато простору, бо здається, що у місті, крім нас, немає нікого. Лише поодинокі зустрічні — спортсмени–бігуни або ті, хто вигулює домашніх улюбленців. Перші сутінки м’яко лягають на бруківку, останній сонячний відблиск ковзає покрівлями будівель і відбивається від води. Вечір у Гельсiнкі бузкового кольору: небо, ліхтарі, світло з вікон будинків позначені цим відтінком. Навіть тиша пофарбована синім. Можливо, тому що тут справді всюди вода... Крики чайок — замість компаса — вказують орієнтир. А ще — передзвін трамвая. Адже центр у Гельсiнкі — поняття відносне. Місто охоплюють дві кільцеві дороги. «А до третьої кільцевої вже лосі забредають», — кажуть фіни. Тож домовилися так: куди трамвай доїжджає — там і центр. І хоча лосі тут почуваються «своїми», а на півночі країни повними господарями себе вважають олені, символом Фінляндії є ведмідь. Така собі «родзинка демократії». >>

Доведи, що не верблюд

Доведи, що не верблюд

Вісім років правоохоронці не можуть дати ради кримінальній справі, а тим часом у львів’янки обманом забирають її земельну ділянку.

Мирослава Михайлівна Білик — з родини лемків, які постраждали від операції «Вісла». Родину примусово забрали з їхньої хати та землі й привезли до Львова. Згодом їм надали земельну ділянку по вулиці Варшавській, 112. Тепер місцина має вигляд пустиря, що заростає травою, і огороджена з усіх бокiв високим дерев’яним парканом. Ще кілька місяців тому тут стояв сарай. Це підтверджують фотографії та сусіди. Саме навколо малесенької будівлі, де зберігався господарський реманент, і розгорнулася колотнеча. >>

Вам, мiнiстре!

Вам, мiнiстре!

  На Черкащині у селі Дзензелівка Маньківського району вшанували свого іменитого односельця — Христофора Барановського, відомого діяча кооперативного руху, фінансиста, першого міністра фінансів уряду Української Народної Республіки, встановивши на стіні Будинку культури меморіальну дошку. >>

Журналісти затримали хулігана з ножем

Мимовільними свідками правопорушення стали фотокореспонденти Олександр Корняков і Дмитро Кулаков. Чоловіки прогулювалися у міському парку Херсона і раптом почули жіночі крики про допомогу, що лунали з невеликого кафе. Виявилося, що туди увірвався невідомий, почав трощити меблі, а потім побив продавщицю і відібрав у неї великий ніж, який призначався для обробки м’яса. Журналісти встигли сфотографувати невідомого і викликати міліцію. >>

«Нас любили вже за те, що ми доїхали до них»

«Нас любили вже за те, що ми доїхали до них»

«Що вразило під час спілкування у селах?.. Якщо населений пункт розташований у межах траси, то і сільрада пристойна, колодязі впорядковані, садки ошатні... А трохи вбік, хай навіть недалеко, за 10–15 кілометрів, природа красива, а от села є — як у війну. Забиті вікна, зарості; ні кота не зустрінеш, ні собаки», — ділиться враженнями керівник обласного об’єднання громадян «Усвідомлений вибір народу» Світлана Дронік, яка майже рік очолювала проект із надання правової інформації та консультування бідних верств населення. Працювали переважно в Лебединському районі. Фахівці надали допомогу 429 особам, але фактично поспілкувалися зі значно більшою кількістю людей. Адже в «глибинці» з поганими дорогами люди приходили просто поспілкуватися. «Нас любили вже за те, що ми доїхали до них. Це ж така подія була в селі: приїхали з області люди, які хочуть почути про їхнi проблеми і допомогти!» — каже пані Дронік. >>

Наїхав і втік

Трагедія сталася на ґрунтовій дорозі між селами Тернівка та Ковалиха Смілянського району. 16–річна студентка технікуму поверталася додому з дискотеки, коли її збив невідомий автомобіль. Водій утік iз місця ДТП. Про те, що дівчина вчасно не повернулася додому, міліції повідомив її дядько, який пішов її шукати і знайшов мертвою. >>

Жебрацький «бізнес»

Громадянин Молдови та українка підшуковували i вербували на території нашої держави людей з обмеженими фізичними можливостями та тих, які перебувають у скрутному матеріальному становищі. Обіцяючи «золоті гори», зловмисники незаконно переправляли цих громадян через державний кордон до сусідньої країни, де примушували жертв до жебрацтва. >>

Про плебейство, плазування та інші приниження

За історію України прикладів плебейства, плазування, запопадливос­ті, зрадництва; холуйства було достатньо. Про все можна дізнатися з історичних джерел. І те, що це є нині серед нашого люду, не якась несподіванка. Ось узяти хоча б ці реверанси і прогинання перед владою, написані у нашій міськрайон­ній газеті «Трудівник Полісся». Тільки той, хто прогинається, і той, перед ким це роблять, навряд чи будуть почуті одне одним, але на нашому районному рівні потуги дописувача були прочитані й навіть обговорені людьми. Якби цей місцевий невизнаний геній чув відгуки своїх колишніх односельчан про себе, то він неодмінно захотів би повіситися або втопитися, бо ж генії, особливо невизнані, дуже гостро реагують на критику, а тут була навіть не критика, а відверта зневага. Отже, хотілося б поставити кілька простих запитань гаспадіну–таваріщу, бо з огляду на те, хто ініціював прийняття мовного закону (нагадаю, що це були «камуністи і рєгіанали»), то саме так тепер «правільна гаваріть на Украінє», «гаспадін–таваріщ». А оскільки мого листа до місцевої газети не надрукували, бо не можна на цю теперішню, «не бандитську, не злочинну» владу нічого поганого говорити, то й пишу до вас. Звертаюсь через «Україну молоду» до «гаспадіна–таваріща» Ю. Катишева. >>

«Крізь гамір чути патріота»

Рядок iз відомої частівки мимоволі пригадується, коли читаєш статтю пана Ігоря Лосєва майже на будь–яку тему й обов’язково зустрічаєш там примітивний негатив про Президента Ющенка. Це — майстер своєї справи, загалом його статті досить високого ґатунку, але, починаючи їх читати, відчуваєш, що от зараз почнеться. >>

Прем’єра без глядачів

Прем’єра без глядачів

Дебют — це завжди складна й відповідальна справа. Проте старт «Металіста» в прем’єрному для клубу розіграші Ліги чемпіонів пройшов за полегшеною програмою. Перший, гостьовий, матч тре­тього раунду проти грецького ­ПАОКа відбувся на порожньому стадіоні — в такий спосіб УЄФА покарала клуб із Салонік за неналежну організацію матчу Ліги Європи–2012/2013 проти віденського «Рапіда», коли на поле вибігла ціла «хмара» гарячих грецьких фанів. Відтак, залишившись без свого головного козиря, — палких та несамовитих уболівальників, ПАОК не зміг на рівних конкурувати з українським віце–чемпіоном. >>

«Золото» з комфортом

Кажуть, що стабільність — ознака майстерності й, певно, запорука перемог. Проте навіть висококласним професіоналам не завжди вдається демонструвати максимальний рівень. На чемпіонаті Європи, під час кваліфікаційної сесії у стрільбі зі швидкісного пістолета (25 м) німець Крістіан Райтц, набравши 593 очки, встановив новий рекорд Європи й світу. Відтак він цілком закономірно вважався головним претендентом на перемогу у вирішальній перестрілці. Проте у стрільбі кваліфікація й фінал — це дві різні речі. Цей факт підтвердив наш співвітчизник Роман Бондарук, який у відбірковому раунді вибив другу суму балів (585), проте під час медальної сесії продемонстрував зовсім іншу стрільбу, показавши найкращий результат поміж шести фіналістів. >>