1 липня, під час перебування автора цих рядків у Хорватії, багаторічний глава уряду країни Іво Санадер оголосив про відставку. Не варто вважати, що українці — найбільш політизований народ у Європі. Відставку Санадера обговорювали всі: пенсіонери на лавочках, молоді люди в кав’ярнях і продавці яток з сувенірно–курортною продукцією. Газети вийшли мало не з траурними заголовками на кшталт «Він залишив нас». Народ і ЗМІ губилися в припущеннях стосовно можливої причини відставки популярного прем’єра, який у відповідь заявив, що він не хворий, що не збирається брати участь у наступних президентських виборах та що не тікає від страху перед поглибленням кризи, в яку драматично скочується Хорватія. Але, схоже, Санадер все ж злякався тих викликів, перед якими країна постане вже восени, коли рівень безробіття зростатиме і вже нічим буде виплачувати зарплати та пенсії. Місце Санадера зайняла його найближча співробітниця Ядранка Косор. Цій жінці випало робити «брудну справу» — змушувати співгромадян затягувати паски. Тож це розповідь не про пальми, сонце, кришталево чисте море та багатющу архітектурну й історичну спадщину Хорватії. Це розповідь про хорватів у кризові часи та про українця, який, на відміну від більшості туристів, намагався зрозуміти життя тубільців та шукав приватні шляхи виживання в цій дорогій країні, щоб не повернутися додому без останніх штанів. >>
