Ольга Маслівець: Акул на змаганнях бачимо регулярно

Ольга Маслівець: Акул на змаганнях бачимо регулярно

Довгий час, із 1996 року до 2004–го, українську олімпійську скарбничку стабільно поповнювали медалями представники вітрильного спорту. Та після завершення кар’єри Ігорем Матвієнком і Євгеном Браславцем, Русланою Таран і Оленою Пахольчик, Родіоном Лукою й Георгієм Леончуком Україна суттєво здала позиції «під вітрилами». Щоправда, не безнадійно. Синьо–жовтий прапор у титулованих товаришів по збірній підхопили віндсерфінгісти Ольга Маслівець та Максим Оберемко. Цікаво, що ця пара, яка з 2008 року зв’язала себе сімейними узами, — рекордсмен за кількістю проведених Олімпіад. За плечима Ольги та Максима — виступи на трьох і чотирьох Олімпійських іграх відповідно. Мають вони на руках і перепустки до Лондона–2012, так що послужний список поповниться.

З огляду на постійний прогрес у результатах Маслівець та Оберемка можна сподіватися, що ювілейні XXX Ігри можуть стати їхнім зірковим часом. Про підготовку до важливого старту, життя своєї родини на воді та суші кореспондентові «УМ» розповіла Ольга Маслівець. >>

Створюючи світи

Нещодавно в Музеї Олеся Гончара проходила презентація створених дітьми коротеньких мультфільмів на тему щедрівок. «Орудував» у майстер–класі для дітлахів відомий аніматор Степан Коваль, лауреат Берлінського кінофестивалю–2003 (він отримав «Срібного ведмедя» за мультфільм «Йшов трамвай номер дев’ять»). Метр показав і свою роботу — мультик–«короткометражку» «Щедрик», саме той, що презентували на «Різдвяній Країні мрій» у Олега Скрипки. «УМ» не пропустила можливості розговорити аніматора, тим більше що й актуальний привід був «під рукою» — робота Степана Коваля над першим народним мультсеріалом «Моя країна — Україна». >>

Пєлєвін та Країна У

Відомий російський письменник Віктор Пєлєвін недаремно був проігнорований членами журі однієї з тамтешніх поважних премій, які обирали «книжку десятиліття». Не в останню чергу через те, що, видаючи у двотисячних роках мало не по роману щороку, він усе одно залишається співцем дев’яностих. І не лише тому, що найкращі тексти Пєлєвіна на кшталт «Життя комах» або «Чапаєва і пустоти» належать до цього періоду, просто у майбутньому його радянський світогляд мало змінився, незважаючи на «технічні» новинки письма. >>

Віктор Шишкін: Конституція Сталіна теж була демократичною

Віктора Шишкіна журналісти давно охрестили своєрідним «опозиціонером» у Конституційному Суді — він мав «окрему думку» у справах і щодо політреформи, і щодо «тушок» у парламентській більшості. Критикував Шишкін своїх колег по КС і за нещодавнє рішення про застосування мов нацменшин у судах. При цьому, щоправда, Віктор Іванович зараз не коментує тих тем, на які років шість тому міг говорити годинами. Шишкін відомий своєю участю у справі Гонгадзе (саме він привіз в Україну скандальні «плівки» від майора Мельниченка), захистом у суді унсовців, ув’язнених за акцію «Україна без Кучми». Будучи народним депутатом, Віктор Шишкін вдавався до різкої критики влади. Тепер же суддя Конституційного Суду політичних тем не торкається і відмовляється говорити про нинішню ситуацію в судовій системі України —мантія зобов’язує.

У нинішньому робочому кабінеті одного з творців української Конституції та першого Генпрокурора незалежної України немає портрета Президента — лише державний прапор. Натомість на «особистій території», у кімнаті відпочинку судді, є портрети Василя Стуса, Василя Симоненка та Олени Теліги — «совісті нації», та власне фото з акції пам’яті Гії Гонгадзе. Про все політичне й особисте Віктор Шишкін пообіцяв поговорити з «УМ» — через три з половиною роки, коли закінчиться каденція у КС. А наразі відповів лише на питання, пов’язані з конституційною юриспруденцією. >>

Отрути по саму Горлівку

Небезпеку викликають стан могильників i висока концентрація забруднюючих речовин у ґрунтах та підземних водах, що може вийти на рівень надзвичайної ситуації. В епіцентрі події — Горлівський хімічний завод, на території якого два десятиліття у великих кількостях зберігали небезпечну хімічну сполуку — мононітрохлорбензол. >>

Понівечили реставратори

Після багаторічної тяганини з ремонтом Шевченкового музею в Каневі з’явилася ще одна неприємна і не менш резонансна новина — під час реставрації могили Кобзаря київські будівельники так «старалися», що розтовкли своєю технікою недавно покладені мармурові плити. >>

Бережіть обличчя Януковича!

«Новопризначений заступник голови Львівської облдержадміністрації Іван Груник почав роботу з того, що дав вказівки чиновникам у районах, зокрема, стежити за білбордами Януковича», — сповістила вчора місцева громадянська ініціатива «Змінимо Львів». >>

Спалах фотокамери сліпить суддю

Дві години тривало засідання у Києво–Святошинському районному суді під головуванням судді Юрія Бурбели. Справу «васильківських терористів» розглядали у залі із спеціально обладнаною «суперкліткою», де поверх ґрат натягнута ще й сітка — щоб підсудним не можна було потиснути руку або щось передати. «Суцільні порушення і знущання почалися із самого початку засідання. Суддя і прокурор виступали проти всіх зауваг адвокатів. Із підсудних довго не знімали наручники, водночас суддя стверджував, що вони можуть бути активними учасниками процесу. На що підсудні відповідали: «Як ми можемо співпрацювати з судом, якщо навіть не можемо нічого занотовувати, бо всі наші рухи скуті?». Щодо спалахів фотоапаратів журналістів, то суддя казав, що вони заважають йому розбиратися у справі й оцінювати все тверезо, — розповідає «УМ» деталі процесу член Конгресу українських націоналістів Микола Коханівський, який був присутній на тому засіданні. Адвокат одного з підсудних, Дмитро Лошаков, утім, вважає, що, «крім порушення права підсудних на захист і допуску ЗМІ лише на період судових дебатів, порушень iз боку судді не було». >>

Страйк із трубою

Учора під стінами міської ради Черкас грав духовий оркестр. Нагода була зовсім не святкова — муніципальний духовий оркестр, який недавно відзначив 15–річчя, проте­стував проти намірів влади ліквідувати колектив. Депутатам Черкаської міської ради музиканти здалися дармоїдами, тож на останній сесії вони проголосували за ліквідацію оркестру. >>

Куди поділись снігурі?

Червоногруді красені ще у 1980–х були одним iз символів зими та новорічних шкільних канікул. Снігурі ставали окрасою кожної другої новорічної поштівки, які по 5 копійок продавалися в кіосках «Союзпєчать». Кіоски ті зникли, радянські будні теж, а з ними й снігурі канули в Лету? >>

Ярмарок iз душею

Традиція передріздвяних святкових ярмарків є давньою й поширеною в усьому світі. Українці здавна любили ярмаркувати перед найбільшими святами у році. Годилося не лише красиво оздобити оселю, а й бути вбраним у нове й щедро обдарувати рідних. На різдвяному ярмарку в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» гончарі та ткачі, лялькарі та іграшкарі, творці з соломи і витинанкарі представили широке розмаїття унікальної подарункової вишивки, килимів, різьблених іграшок, фарфорових сувенірів, виробів iз художнього скла, глиняний і керамічний посуд iз різних куточків країни. Автентичні речі, зроблені вмілими руками і щирою душею українських майстрів спеціально до Різдва, дають відчути смак давніх народних традицій. >>

Солодкі дні Різдва

Швидше б, швидше!.. Катерини, святого апостола Андрія, а тоді Наума (що «наводить на ум»), великомучениці Варвари, Сави («було б тобі не варварити й не савити, а було б тобі мички прясти»), святого Миколи Мирлікійського — охоронця жінок і мандрівників, та ще 22–го — зачаття праведною Ганною пресвятої Богородиці... Швидше проминути–промчати ці куці грудневі дні, коли охляле сонце, завершуючи свій старий цикл, повзає над самим обрієм, уже не даючи поживи всьому живому й безжально збиваючи наші ритми, — і вирватись на простір, на нову живлющу енергію та нове благодатне коло, що вивершиться таїною Купала. Тому–то в цьому грудні маємо стільки свят–забав (а це ж час посту) — аби протистояти темним силам, які так і сунуть зусібіч. А молодюсіньке сонце вже чекає, аби народитись і явити нам свою цілющу силу, й стрепенути–оновити світ — для розквіту, для буяння і плоду, бо такий предвічний закон земного життя. >>

Над вертепом — «звєзда красна»...

На маківці головної ялинки Полтави, встановленої на Театральній площі, знову засяяла п’ятикутна червона зірка. Така сама, якою прикрашали ці знакові дерева за радянських часів. Однак, на відміну від мандаринів, згаданий «привіт із совка» для багатьох земляків має гіркий присмак. Адже, попри тривале використання пентаграми багатьма народами світу, в цьому випадку таке «червонозоряне ретро» однозначно асоціюється з одним із символів спочилої в Бозі радянської імперії, що гніздився на її прапорі та гербі. >>

Наш лагідний і ніжний звір

Ми їх майже не помічаємо. Але вони є, «комунальні» дракони міста Києва. Заплуталися в ліпнині, причаїлися під балконами, зависли на мансардах, готові будь–якої миті до стрибка. Ми просто біжимо, втупившись у тротуар, ми розучилися піднімати голову. Чудові чудовиська живуть між тротуаром і небом, Київ — містичне місто, сичать вони. >>

Його величність Лун–ван

Дракон у китайській традиції — втілення величі та найвищої мудрості. Символічне зображення цієї міфологічної істоти разом iз твариною — символом будь–якого іншого року — обов’язково є головним персонажем новорічних свят у Піднебесній. Рік Дракона вважають найсприятливішим для найважливiших справ, а людей, народжених цього року, — наділеними величезним потенціалом. >>

У музеї сміються — аж за животи беруться

Від серйозного коломийця Миколи Савчука до смішного — один крок. Нежурливої слави він зажив собі «золотими» коломийками, перелицьованими на новий діалектний лад, тонким гумором і влучною сатирою. Хоча чоловік він, як не крути, здебільшого солідний (приміром, очолює видавничо–редакційний комітет «Енциклопедії Коломийщини» — багатотомного академічного видання). Та його нестримний потяг до сміху час від часу дає про себе знати. Часто — оригінальними проектами, які стають гордістю коломийців та принадою для туристів. Один з останніх — приватна «Весела оселя», яка прихистила постійно діючий музей сміху, відеотеку з кінокомедіями, бібліотеку книжок, альбомів карикатур та українських гумористично–сатиричних часописів від середини ХІХ століття і дотепер. >>

Парад маразмів та інших талантів

З початком нового року прийнято сподіватися на краще і складати прогнози на наступні 365 днів. Подивившись кілька прем’єр на вітчизняних каналах, ейфорії від новинок глядач не відчув. Й уважне ознайомлення з програмою телепередач на найближче майбуття пророкує йому, здається, не надто багато захоплюючих проектів. Чого точно буде немало в українському телеефірі — адаптованих форматів і російських зірок. >>

Хто-хто у «ящику» живе?

Якщо ви все ще вірите, що під Новий рік трапляються дива, не вмикайте телевізор. Бо коли сидітимете перед екраном, сподівання на щось надзвичайне не справдяться ні до того, як стрілки наближатимуться до магічної цифри 12, ні опісля. Вітчизняні телеканали цьогоріч намагатимуться утримувати глядачів, як правило, навіть не місяцями, а роками апробованими фішками. Хоча не буває лиха без добра. Якби не набридлива реклама, якої, можна не сумніватися, буде дуже багато, можна було б порадуватися вдало підібраному фільмопоказу: і радянських кіношедеврів, і порівняно нових касових стрічок минулого–позаминулого років. Це, звичайно, якщо зібрати усі фільми з різних «кнопок». >>

Налякали Іран новими санкціями...

Євросоюз ухвалив принципове рішення про запровадження ембарго на імпорт іранської нафти — у межах санкцій проти ядерної програми Тегерана. На офіційному рівні відповідний документ буде затверджено 30 січня, під час саміту міністрів закордонних справ країн Євросоюзу. >>

З іменем Ісуса

З нагоди Різдва Форум дослідницького центру П’ю (США) з питань релігії та суспільного життя опублікував звіт про кількість християн у світі. Згідно з дослідженням, на цей час на планеті налічується 2,18 мільярда послідовників цієї релігії, що становить майже третину населення Землі. При цьому, стверджують експерти центру, «християни настільки розкидані у географічному плані (проживають на територіях більше 200 країн), що жоден континент чи регіон не може беззаперечно вважатися центром глобального християнства». >>

Домашня драма Магдалени

Два з половиною тижні тривала пауза між третім і четвертим етапами Кубка світу, відведена на святкування католицького Різдва й Нового року. Щоправда, наприкінці грудня двадцять відомих біатлоністів пробіглися на стадіоні в Гельзенкірхені в шоу–гонці, де, нагадаємо, українці Валентина Семеренко й Сергій Седнєв фінішували другими. Менш радісним для нас вийшов перший офіційний старт 2012 року. >>

Неенергетичний «Ураган»

Цьогорічна національна першість з футзалу вперше проходить під егідою екстра–ліги — новоствореної організації, яка взялася виводити на нову орбіту український міні–футбол. Міні–футболісти — не перші в Україні «ігровики»–професіонали, які об’єдналися в єдиний пул заради підвищення рейтингу та збільшення прибутків. Цей комерційний проект наразі виглядає не надто переконливо. Адже левова частка уваги, як уболівальницької, так і фінансової, належить великому футболу. >>

«Янголів» багато не буває

«Епідемія» розмноження серед «янголів» компанії «Вікторіяз сікрет» триває. Причому за принципом циклічності: після того, як мамами стали знамениті манекенниці Адріана Ліма, Даутцен Крус, Міранда Керр, про свою вагітність оголосили Лілі Елдрідж та Алессандра Амбросіо, яка три роки тому фактично започаткувала «бебі–бум» серед моделей «ВС»! Тепер 31–річна топ–модель збирається народити своїй донечці Ані сестричку або братика. >>

Суші із «золотої» рибки

Виловлений у морі біля узбережжя японської префектури Аоморі блакитний тунець став найдорожчою рибиною у світі. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, на першому цього року аукціоні, що відбувся вчора на найбільшому рибному ринку світу Цукідзі в Токіо, цей морський делікатес продали за 56,49 мільйона єн (736 тисяч доларів США). >>

ПРИКОЛИ

Максиму Галкіну і йому подібним пощастило — дружина ніколи не скаже йому: «Ти відняв у мене мої найкращі роки!». >>