За ґрати — від самосуду

Жертва, що дивом вижила, позавчора ввечері вперше дала свідчення слідчим та назвала правоохоронцям імена та прикмети трьох своїх катів. А перед тим двох синків місцевих посадовців... відпустили на підписку про невиїзд! Лише після того, як громадськість Миколаєва почала акції протесту під облпрокуратурою, вимагаючи застосувати до ґвалтівників суд Лінча — підозрювані самі попросилися до СІЗО, боячись самосуду. Прокуратура одразу відзвітувала про їхнє затримання. Водночас у міській лікарні №3 лікарі ампутували постраждалій дівчині праву руку, обидві стопи і гомілку — кістки в цих місцях просто перетворилися на попіл! Ще 55% її тіла — суцільний опік. Нирки та інші внутрішні органи просто зварилися від дії високої температури. Щодня на лікування потрібно дві тисячі гривень. Фактично 18–річна Оксана Макар горіла живцем у пеклі, що їй вистелили покидьки зі старої ковдри на міському звалищі. Саме тут, на смітнику, в оточенні голодних бродячих псів вона, проти всіх законів фізики та медицини, раптом отямиться. І чорними, обвугленими губами не закричить щосили, як їй хотілося, а лише тихенько застогне: «Люди! Допоможіть, я вмираю! ». І станеться друге диво: її почує випадковий перехожий і викличе міліцію. >>

Знайома у пакеті

У Черкасах люди знайшли біля сміттєвого бака людську руку й викликали міліцію. Вже до вечора експерти науково–дослідного експертно–криміналістичного центру обласної міліції зуміли з’ясувати, що рештки тіла належать 28–річній місцевій жительці. Правоохоронці тут же взялися з’ясовувати, хто вчинив такий страшний злочин. >>

Образа сталевара

Ця нічна пригода біля контрольно–пропускного пункту Кременчуцького сталеливарного заводу одразу почала обростати найрізноманітнішими чутками. Говорили навіть про спробу терористичного акту, під час якої невідомий чоловік кинув «коктейль Молотова» до прохідної підприємства й накивав звідти п’ятами. Однак після того, як співробітники міліції знайшли горе–«терориста», з’ясувалося, що просто пити треба менше... Таким собі «бомбістом» виявився 35–річний сталевар згаданого підприємства. Коли після чергової зміни чоловік виходив із заводу через прохідну, охоронці помітили, що він напідпитку, і зробили йому зауваження. Зрозуміло, що фіксація цього факту не обіцяла робітникові прихильності начальства. >>

Бізнес на безробітті

Арешт директора Державного центру зайнятості Володимира Галицького та його дружків і вилучення у них за один раз валюти, коштовностей і золотих злитків на 7 млн. доларів наробив великого галасу. Цю подію восени 2011 року висвітлили чи не всі ЗМІ України. Наприкінці року завершилася ревізія КРУ всіх центрів зайнятості України та Фонду загальнообов’язково­го державного соціального страхування на випадок безробіття, через який вони фінансуються. Чогось серйозного ревізори КРУ не виявили, бо всі оборудки мають вміло побудоване юридичне прикриття. Як це робиться, можна легко простежити у будь–якому міському чи районному центрі зайнятості. Візьмемо для прикладу Бродівський районний центр зайнятості (РЦЗ) на Львівщині. >>

Азаров, вам два!

На початку чергового «виборчого року» влада знову згадала, що соціальна справедливість в Україні чомусь не домінує. І стала наводити лад. Окрім головних обіцянок, що їх ще у недільному телеефірі оприлюднив Президент Віктор Янукович — дешеві квартири, «Юлина», тобто вже «Вітіна», тисяча вкладникам радянського «Ощадбанку», виявляється, існує півтора десятка інших. Для їх реалізації треба 16 млрд. гривень, яких у бюджеті нема. Але профільний віце–прем’єр Сергій Тігіпко чомусь певний, що гроші знайдуть і непоправних наслідків для економіки така передвиборча щедрість не матиме. >>

Мрії про два відсотки

Рожева передвиборча мрія Президента України про кредити на житло у розмірі 2—3% річних останні дні тримає у напруженні всі вітчизняні ньюс–руми. Інформація, звідки чиновники візьмуть такі дешеві кредити, змінювалася по кілька разів на день. Остання інформація, яка прозвучала вчора, виглядала так: держава компенсовуватиме кредити, якщо їх візьмуть для купівлі двокімнатної квартири площею не більше, ніж 50 кв. метрів і ціною до 200 тис. гривень. Причому перший внесок має становити 50 тис. грн. Утiм учора виявилося, що все не так просто... >>

Золоте «павутиння»

Хоч би якими товстими були гаманці найбагатших людей Землі — Карлоса Сліма, Білла Гейтса та Уоррена Баффета — є одна річ, яку вони точно купити не зможуть: молодість. Проте є на світі й ті, кому пощастило розпоряджатися сумами з шістьма й більше нулями ще в молоді роки. Про це пише редакція журналу «Форбс», коментуючи свій новий рейтинг — наймолодших мільярдерів планети. >>

«Ме», «Жо» і 100 тисяч птахів

Чистота має бути скрізь — вирішили у Шотландії й запланували збудувати крутий туалет на невеличкому безлюдному острові Ханда біля західного узбережжя країни. Постійно на острові площею 300 га ніхто не живе, але навесні та влітку сюди приїздить багато орнітологів­аматорів, аби спостерігати за птахами. >>

ПРИКОЛИ

«П’ять копійок винна буду!» — цією простою фразою продавщиця Люся заробила свій перший мільйон. >>

Хто відкривається, хто камуфлюється

В олімпійський рік легкоатлети елітної групи готуються до головних стартів чотириріччя за індивідуальним планом. З огляду на це й формувався склад української збірної на чемпіонат світу в закритих приміщеннях, що завершився минулої неділі в Стамбулі. На «Атакой атлетікс арені» частково виступали наші лідери, частково — молодь. Як уже повідомляла «УМ», така строката компанія спромоглася здобути одну золоту й дві срібні медалі. П’ятиборка Наталя Добринська виграла з новим світовим рекордом, другі місця посіли її колега Олексій Касьянов та бігунка на 800 м Наталія Лупу. >>

Донецький слід

Три тижні тому «Базель» і «Марсель» у домашніх матчах 1/8 фіналу Суперліги здобули мінімальні перемоги над «Баварією» й «Інтером» відповідно, забивши під завісу ігор. Підтвердити невипадковість того успіху вдалося лише французам — ціною неймовірних зусиль. Тоді як швейцарських вискочок поставили на місце. >>

Дозаправка перед третім фронтом

Практично в один час лідер українського чоловічого волейболу — харківський «Локомотив» — припинив боротьбу за перемогу в двох турнірах. Спершу «залізничники» спіткнулися у чвертьфіналі європейського Кубка виклику, а напередодні Міжнародного жіночого дня засмутили своїх шанувальниць поразкою московському «Динамо» на тій самій стадії «плей–оф» відкритого чемпіонату Росії. Щоправда, для наставника «Локо» Юрія Філіппова дві невдачі мають абсолютно різний смак. >>

За дверима жіночої консультації

Готуючись до інтерв’ю з лікарем–гінекологом, я попросила знайомих жінок допомогти сформулювати запитання. За принципом — що вас найбільше цікавить або турбує на даний момент. Як і сподівалася, у кожної таке запитання є, і не одне, однак вибір довелося зупинити на тих, що найменше потребують безпосередньої консультації лікаря. Проте, як зауважує співрозмовниця «УМ», лікар–гінеколог відділення планування сім’ї консультативно–діагностичної поліклініки НДСЛ «Охматдит» Віта Мороз, у будь–якому разі краще не покладатися на «заочні» поради. І не відкладати на потім візит у відділення жіночої консультації, навіть якщо нічого не турбує. Раз на рік, наголошує Віта Леонідівна, кожна здорова жінка має відвідати кабінет гінеколога — з профілактичною метою. Якщо ж зі здоров’ям проблеми — а вони, констатує фахівець, нині, на жаль, є у 70–80 відсотків українських жінок, — звертатися до лікаря доведеться частіше: раз на півроку або й що три місяці. >>

Рінат Ахметов — наш книжковий Миколай?

Просування культурних брендів на міжнародному ринку — справа довга, затратна і не під силу поодиноким місіонерам. Адекватна держава — на неї звернуті погляди творців культурних кодів і людей, що хочуть пишатися своєю країною — зобов’язана продукувати і промотувати цінності поза споживчим кошиком, але, на жаль, не наша. Українська література через суму випадкових запрошень, ірраціональних симпатій, спорадично вибудуваних ланцюгів і 2% системних зусиль окремих людей уже промовляє до західного читача 5—6 іменами, і ми їх усі знаємо. А вітчизняні видавці на тлі розмов про смерть паперової книжки і далі намагаються «нарощувати» шеренгу літературних хедлайнерів: у ці дні двома групами вирушають на важливі книжкові виставки — у Лейпциг (15—19 березня) та Париж (16—19 березня). >>

Робота над помилками

Усередині двотисячних років учасник Нью–йоркської групи поетів Богдан Бойчук видав в Україні книгу мемуарів «Спогади в біографії», в якій конспективно спробував подати «надзвичайно характеристичні свідчення про особливості взаємин представників діаспорної й материкової української культури». Заперечивши тодішню критику автора сих рядків, який назвав мемуари поета «помилками в біографії», мовляв, біографія помилок не має, невпокорений Богдан Бойчук зводить порахунки з власною долею вже в романному жанрі, а саме в дилогії «Мої феміністки». >>

Життя у картинах і роках

До свого сторіччя відомий російський художник Лев Богомолець не дожив усього лише один рік. Довгожитель за паспортом, він був довгожителем і в мистецтві — працював до останнього дня. А тому ідея назви та концепції виставки, організованої двоюрідною онукою художника Ольгою Богомолець, лежала на поверхні — «Творчість та довголіття. Лев Богомолець». >>

Злочин і покарання. Міжнародний досвід

Цього разу Театр Націй гастролюватиме відразу на двох столичних майданчиках: виставу «Фрекен Жюлі» підопічні Євгена Миронова зіграють 24—25 березня на сцені Театру імені Франка, а «Кілера Джо» — 26—27 березня в Опереті. Обидві вистави варті уваги гурманів від театру — аналізуючи ці спектаклі, московські критики відверто зловживали найвищими формами порівняння, причому не завжди свої фахові епітети вони вплітали у беззаперечно позитивний контекст. >>

Краще померти від крайнощів, аніж з відчаю

«Вирій загублених душ» — це розповідь про українську еміграцію початку двотисячних років. Історія, що вийшла у видавництві «Зелений пес», — не перша в літературному доробку журналістки, кореспондентки «України молодої» (1995—2006 роки) Тетяни Ковтун. Вона — автор книги «Не повертайся спиною до звіра», лібрето за романом Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея»...

«Вирій загублених душ» багато в чому наслідує традиції шахрайського роману, але водночас твір насичений асоціаціями, що створюють сучасний культурний та філософський контекст. >>

Правда об’єднає і визволить нас

У День соборності України — 22 січня — опозиційні сили об’єдналися на Софійському майдані в Києві. Чи всі об’єдналися і чи надовго — покаже час. До учасників об’єднавчого мітингу з палким патріотичним закликом звернулася екс–Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко. Свій голос вона подала з неволі. Правда, не з «глибини сибiрських руд», а з Качанівської виправної колонії. Єднатися треба, «бо тільки в єдності ми незламні, тільки в єдності ми їх переможемо, збережемо незалежну Українську державу», — запевняє Юлія Володимирівна. Золоті слова, та пізно сказані. Ми ж уже були єдині тоді, на Майдані, в час Помаранчевої революції — найблагороднішої, найкультурнішої і найкрасивішої у світі, як відзначали зарубіжні засоби масової інформації. Схід і Захід були разом. У людей, яких привозили з Донецька, Луганська, спадала полуда з очей, i вони переходили на бік «помаранчевих». Щоправда, Президента вони хотіли «свого», такого, якого вже мають сьогодні. А Юлія Володимирівна замість того, щоб дбати про авторитет тодішнього Президента Віктора Ющенка, гуртувати всіх навколо нього, як це робить сьогодні Прем’єр–міністр Микола Азаров щодо Президента Віктора Януковича, вчиняла розкол єдиного Майдану і роз’єднувала українців. >>

За комуністів — значить проти України

Доброго дня, шановна творча наша газета «УМ»! Читаю «УМ» шостий рiк, жалкую за роками, коли я не знався з тобою, газето. Ти для мене є найрiднiшою, бо я втратив усю свою родину, втратив єдиного друга життя, свою пiдтримку — дружину. Федора Данилiвна була найкраща людина у свiтi. Ось так 10 років сам у «однокiмнатцi», у чотирьох стiнах i живу. >>

Хто торгуватиме мандатами?

Мене схвилювала публiкацiя Анни Щепи («УМ», 2.02.2012) пiд заголовком («Поки «мама» в тюрмi» про торгiвлю депутатськими мандатами під час виборів до ВР. Я хочу, щоб у нашiй державi панiвними були європейськi гуманiстичнi цiнностi й законнiсть, але не маю сил iз таких позицiй справедливостi оцiнити наведенi в названiй публiкацiї факти. Як у Європi поставилися б до таких фактiв? Байдуже, як у наших суспiльствi й державi? >>

Чай із розладом шлунка

Начальник потяга N349–350 «Харків–Тернопіль» Олександр Абросімов зателефонував у редакцію і з ходу ошелешив запитаннями: «Ви, коли їдете в потязі, п’єте чай? Вмиваєтеся, зуби чистите? А чи знаєте, що за вода у вагонних титанах і туалетах та як вона туди заливається?». Звичайно ж, кожен пасажир хоч раз у житті пив чай у потязі. А ті, хто пам’ятає ще з дитинства залізні підстаканники, навіть своїм дітям навмисно візьмуть скляночку хай і не дуже запашного, але такого «цікавого» чаю. Та, за словами провідника із більш ніж 20–річним стажем, нинішня вода, з якої роблять «вагонний» чай, може обернутися для пасажирів проблемами зі здоров’ям. >>

Мороз проти персиків

У кримських садах і на виноградниках повторилася ситуація шестирічної давнини. Нагадаємо, в лютому 2006–го внаслідок морозів загинула основна частина врожаю фруктів та винограду, також було знищено чимало плодових дерев і сонячної лози. >>

Темрява в кінці тунелю

У дорожній аварії, яка трапилася позавчора о 21.15 за місцевим часом у швейцарському кантоні Вале неподалік кордону з Італією, загинули 28 людини. Усі — бельгійці. Більшість жертв — 22 — діти. За даними поліції, автобус на повній швидкості врізався у стіну тунелю, у місці «кишені безпеки». Загалом у салоні перебували 52 особи, переважно школярі віком 10–12 років, повідомив міністр закордонних справ Бельгії Дідьє Рейндерс. Загинули водій та його напарник. Ще 24 дитини потрапили до лікарень, інформує агенція Swissinfo. >>

«Британніка» емігрує в інтернет

«Британніка», найстаріша енциклопедія світу англійською мовою, припиняє виходити у друкованому вигляді й буде доступною для користувачів лише в інтернеті та на електронних носіях. Про це повідомляє агенція Бі–Бі–Сі. >>

В’язні вершини

Трагічний фінал вимальовується у спробі міжнародної групи альпіністів підкорити гору Гашербрум–1, вона ж Хідден–Пік заввишки 8068 метрів, що на кордоні Китаю й Пакистану у масиві Каракорум. Гашербрум–1 – другий за висотою у своїй системі і 11–й – серед усіх восьмитисячників світу. На вершині цієї гори першими у липні 1958 року побували американці Ендрю Кауфман і Піт Шонінг. Всі наступні експедиції підкорювали гору тим самим південно–західним маршрутом і завжди лише влітку. Нинішня міжнародна експедиція вперше пішла на штурм Гашербрума взимку і відразу двома маршрутами — традиційним та новим. >>

Штурмовики кричали: «На коліна!»

Учора в Черкасах ветерани афганської війни ще раз показали, що вони — сила, зокрема й фізична, і влада повинна з ними рахуватися. Колишні воїни–інтернаціоналісти з’їхалися до Черкас з усієї країни, щоб підтримати тутешніх побратимів. Їх обурила заява мера Сергія Одарича на сесії міськради про те, що він не вважає солдатів, котрі воювали в Афганістані, захисниками Вітчизни. >>

Соціологічний мільйон

Учора в будівлі СБУ, що розташована в Аскольдовому провулку столиці, почалися допити відомих соціологів. Першим до слідчого прийшов заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха. Вiн i передав пресі копію листа зi Служби безпеки, в якому викладено «розклад» допитів усього складу вченої ради. Серед викликаних також Микола Шульга, Микола Чурилов, Олександр Вишняк та ще півтора десятка соціологів. >>

«Правиця», так!

Про участь партії «Наша Україна» під час парламентських виборів у єдиному списку опозиції на базі Комітету опору диктатурі наразі не йдеться. Про це повідомив в інтерв’ю «Україні молодій» попередній Президент Віктор Ющенко. Раніше окремі ЗМІ повідомляли про те, що лідер «НУ» нібито прагне до єдиного списку на базі КОДу. >>

Річка пролітає в трубу

Екологічною катастрофою, знищенням туристичного бізнесу та загрозою здоров’ю мешканців Карпатського краю обернеться побудова понад півтисячі малих гідроелектростанцій, — б’ють на сполох активісти «зеленого» руху. Найближчими роками 330 приватних ГЕС мають з’явитися на Закарпатті, приблизно 150 — в Івано–Франківській та Чернівецькій областях. Відповідні рішення нещодавно ухвалили обласні ради. Гідростанції, розповідають екологи, будуть виглядати наступним чином: річку заганяють в трубу, що тягнеться від греблі на декілька кілометрів униз, де вода по­трапляє на турбіну. Місцеві жителі бояться, що якщо греблю прорве, то їх змиє, як жителів села Прутівка, де в 2008 році загинуло 11 людей. >>

Знову «мажор»–убивця?

47–річний одесит Сергій Алітенко, на якого 11 березня умисно наїхав нетверезий водій джипа, помер у лікарні в ніч на середу, повідомляє УНІАН. Родичка загиблого розповіла, що коли Сергія привезли до лікарні, реаніматори встановили у нього перелом тазу та інші травми. За життя постраждалого боролися майже дві доби, але, на жаль, безуспішно. >>

Отямилися

За останній рік число громадян України, які вважають за нормальне базування Чорноморського флоту на території нашої країни, суттєво зменшилося — з 42 відсотків до 33. Про це свідчить опитування, проведене в лютому соціологічною групою «Рейтинг», пише сайт zn.ua. Цікаво, що, згідно з соціологічними замірами, одна з Харківських угод, якою ініційоване продовження перебування ЧФ у Севастополі до 2042 року, знаходить усе менше підтримки не лише на заході та в центрі України, а й на півдні та сході. >>

Аїд з нашого міста

Ранок понеділка розпочався у Тернополі з величезних заторів у самому центрі. На перетині головної вулиці — Руської — та прилеглої до неї вулиці Князя Острозького посеред проїжджої частини утворилася діра діаметром більше метра. Дорогу перекрили, а через кілька годин там уже зяяло чимале провалля, яке довелося розкопувати екскаваторами, аби зрозуміти причину утворення провалу. Близько доби комунальні та екстрені служби працювали безперервно, аби спочатку докопатися до каналізаційних труб на шестиметровій глибині (була версія, що саме вони спричинили руйнацію дороги), а потім засипати величезну яму. Відтак фахівці зробили попередній висновок: провал утворився внаслідок багаторічного впливу на труби газоподібних виділень каналізаційних стоків. За словами керівника «Тернопільводоканалу» Володимира Кузьми, саме вони поступово роз’їли метал, після чого каналізація почала вимивати землю з–під дорожнього покриття. >>