Ігор Гоцул: Конфлікт з урядом — це шлях у нікуди

Ігор Гоцул: Конфлікт з урядом — це шлях у нікуди

Землетрус, що незадовго до старту лондонської Олімпіади сколихнув легку атлетику України, окреслив контури кризи у відомстві Валерія Борзова. Скарги окремих атлетів національної збірної на незадовільні умови підготовки до головних стартів чотириріччя виглядали цілком обґрунтованими, але дивували своєю невчасністю. Адже заявляти про спартанські умови безпосередньо перед від’їздом до Лондона було, як мінімум, нелогічно. Тодішній перший віце–президент ФЛАУ Валерій Александров у своєму блозі згодом написав: «Що відбувається? Нам зрозуміло. Кому це потрібно? Нам також зрозуміло. Навіщо це потрібно? Нікому не зрозуміло». Власне, так в Україні готувалися до виборів нового президента ФЛАУ. Частина обурених атлетів і тренерів, яких відкрито підтримувала Державна служба молоді та спорту, висунула «на президентство» кандидатуру молодого банкіра, любителя марафонського бігу Андрія Оністрата, який заявив, що готовий зануритися в нову для себе сферу діяльності. Тим часом перевіряльники виявили у ФЛАУ махінацій із коштами на суму понад 1,3 млн. грн. і проти декого зі старого керівництва порушили навіть кримінальні справи.

А президентські перегони завершилися доволі несподівано. За кілька днів до звітно–виборчого конгресу Оністрат зняв свою кандидатуру на користь «третьої сили» — Ігоря Гоцула. Пан Борзов, незадоволений процедурою відкритого голосування, грюкнув дверима, і на звітно–виборчій конференції минулого четверга левова частка делегатів обрала Гоцула — людину з трьома вищими освітами й ступенем магістра за спеціальністю «менеджмент спорту».

Пан Гоцул у Федерації людина не нова, адже упродовж шести років (2003—2008) обіймав посаду генерального секретаря ФЛАУ, тож має чітке уявлення про функціонування ввіреної йому на найближчі чотири роки структури. Новий очільник української «королеви спорту» погодився розповісти «УМ» про свою стратегію та перші кроки на новому посту, запросивши до офісу Федерації, що, як виявилося, квартирує у висотному житловому будинку в спальному районі київського Лівобережжя — на Позняках. >>

«Не зважаючи ні на що я не втратила віри»

Ювілейний рік Ади Роговцевої затьмарила страшна трагедія — влітку пішов з життя її син Костянтин. Тому питання якихось урочистостей, звісно ж, тоді навіть не підіймалося — актриса усамітнилася, не спілкувалася з журналістами, подалі від усіх оплакувала свою втрату. Після довгих місяців Ада Миколаївна знайшла в собі сили нарешті прийняти привітання від численних шанувальників. Позавчора у театрі «Сузір’я» пройшов ювілейний вечір народної артистки СРСР, Героя України Ади Роговцевої. Завдяки близьким людям у залі і відсутності чіткого сценарію ця зустріч, без жодного натяку на помпезність, вийшла дійсно душевною, щирою, а подеколи пронизливою настільки, що добрій половині залу раз по раз доводилося змахувати непрохану сльозу. >>

«Севільський цирульник». Згадати все

Згадати артистів, які творили славу українського оперного мистецтва, вирішили в Національному театрі опери і балету імені Тараса Шевченка. Видатних, геніальних і непересічних тут було настільки багато, що проект «Золоті сторінки Київської опери» обіцяє бути одним із найтриваліших в історії театру. Фотовиставка, вистава–посвята, ювілейна афіша тощо — так планують нагадувати сучасним опероманам про «митців, які склали славу театру в 50—90 роках минулого століття, але вже відійшли у вічність». Перший у цьому списку — український бас Василь Іларіонович Пазич (1925—1997). Він виконав близько п’ятдесяти оперних партій, серед яких — Карась («Запорожець за Дунаєм»), Виборний («Наталка Полтавка»), Тур («Богдан Хмельницький»)... «Ви уявіть собі, на цій сцені співали Іван Паторжинський, Борис Гмиря, Андрій Кикоть, і серед цього сузір’я не загубився Василь Пазич», — не приховує свого захоплення директор Національної опери Петро Чуприна. Працював він і з молодшим поколінням вокалістів, на виставці, яку облаштували у фойє театру, є світлини, де поряд з Пазичем Анатолій Солов’яненко, який був його партнером у виставах «Богема», «Травіата»... Пазич також знімався у фільмах Івана Кавалерiдзе, викладав... >>

Парад раритетів

Активні шукачі старовини у стінах музею археології Харківського національного університету ім. Каразіна влаштували традиційний показ раритетів, які вдалося підняти з історичних глибин протягом останнього сезону. Цього року розкопки вели у Харківській і Полтавській областях та на місці Херсонесу. Звідси, власне, і розмаїття самих знахідок: у колекції є все, починаючи від зброї і завершуючи простою жіночою прикрасою у вигляді раціональної шпильки. Є і речі, цінність яких зрозуміла переважно історикам, як, наприклад, звичайнісінький черепок від глечика з уривками якихось таємничих написів. Унікальною знахідкою у даному випадку фахівці називають саме ці незрозумілі «каракулі». «Написи дуже цінні, — коментує ситуацію для непосвячених начальник експедиції «Цитадель» у Херсонесі Андрій Домановський. — Ті ж, що знайшли ми, — найвірогідніше, оригінальні, і у них йдеться про історію Півдня України». Тут же археологам вдалося знайти також монету, яка ще ніким і ніде не була описана. Одиничність екземпляра автоматично додала йому цінності. >>

Доля без іронії

Ельдар Олександрович Рязанов народився 18 листопада 1927 року в Самарі. І саме тут, «на батьківщині героя», вирішено було поставити перший пам’ятник його кіногерою — Юрію Дєточкіну. Відкриття пам’ятника урочисто відбулося минулими вихідними, за участі самого режисера. >>

З Америки — з любов’ю

Молода американка, прихильниця ретро–стилю та володарка меланхолійного вокалу включила Київ до списку міст свого європейського турне. Концерт відбудеться 10 червня, а майданчиком для зіркового шоу стане Палац «Україна». Співачка презентуватиме новий альбом Born to Die: The Paradise Edition, який є перевиданням дебютного альбому, що включає вісім нових треків. >>

Покараний правдою в епоху брехні

25 листопада 1956 року пішов із життя український режисер Олександр Довженко. Дата не «кругла», але постать Довженка варта того, щоб згадати життя цієї великої людини. «Ми любимо Довженка насамперед за те, що він наш учитель. Він вчить нас життю, незламності духу, — зауважив дисидент і філософ Євген Сверстюк на вечорi пам’ятi «Довженко. Втечі з полону», що вiдбувся днями у столичному Будинку вчителя. — Після Шевченка найбільшим будителем був Довженко. Саме він доводить нам те, що навіть в умовах сталінських репресій, жорсткої культурної політики можна бути мислячою людиною і висловлювати свої думки за допомогою мистецтва». >>

Земними шляхами козака із зірки

На малу батьківщину свого знаменитого батька — борця за волю України, письменника Юрія Городянина–Лісовського, більш відомого під творчим псевдонімом Горліс–Горський, — нещодавно вперше приїхала його дочка Лариса Лісовська. Вона побувала в селі Демидівка Решетилівського району, де тато народився, зу­стрілася з громадськістю обласного центру. А оскільки запросив її сюди Полтавський медіа–клуб, то вже з перших хвилин перебування на батьківській землі вона опинилася «в полоні» журналістів. Останні намагалися добути якомога більше нової інформації про її батька — професійного військового, котрий став вояком армії УНР, а потім, волею долі, — «холодноярцем», близьким сподвижником провідників цієї легендарної республіки, яка у 1919—1922 роках успішно протистояла московсько–більшовицькій навалі у самісінькому серці України. Та, зрештою, описав ту запеклу борню під гаслом «Воля України або смерть!» у своєму блискучому документальному романі «Холодний Яр»... >>

«Українські отамани» виходять на ринг

«Золота» команда українських боксерів–аматорів, які тріумфували на чемпіонаті світу 2011 року та на Олімпіаді–2012 у Лондоні, стала основою для першого в Україні напівпрофесійного боксерського клубу, що виступатиме під егідою AIBA. Сьогодні «Українські отамани» — так називається клуб — проведуть у київському центрі «АККО інтернешнл» першу матчеву зустріч із боксерами з Казахстану «Астана арланз», учора відбулася презентація нового колективу та зважування бійців. >>

Вимкнути УТ–1 може японський кредит

Учора профспілка Національної телекомпанії України заявила про те, що НТКУ опинилася на межі банкрутства, через яке трудовий колектив може втратити роботу. За інформацією профспілчан, Міністерство фінансів подало  позов на НТКУ і вимагає від державного телеканалу сплати 25 мільйонів гривень. Ці кошти повинні піти на погашення кредиту, наданого Національній телекомпанії ще у 1996 році з державного бю­джету в межах співпраці України і Японії. Йдеться про 13,5 мільйона доларів, які японці виділили на закупівлю технічного обладнання для Першого Нацiонального каналу. (На тепер це обладнання застаріло). >>

Кращi пiдуть на дно

Новостворений Чорноморський центр підводних досліджень підпорядковуватиметься республіканському Комітету з охорони культурної спадщини. «Якщо на науковому обліку в Криму перебуває понад 2,5 тисячі об’єктів і 24 городища, що розміщуються під водою, то на державному обліку їх лише п’ять. І це не дає можливості повноцінно їх охороняти. Окрім того, наше завдання — не тільки дослідження, збереження, а й розумне використання цих об’єктів, передовсім із туристичною метою»,— окреслила завдання новоствореної установи голова комітету Лариса Опанасюк. Безпосередньо ж опікуватиметься підводною археологією фаховий моряк і вiдомий дослідник чорноморських глибин, тепер уже в іпостасі директора центру Сергій Воронов. Загалом у Центрi пiдводних дослiджень працюватимуть тридцять фахівців. До речi, заради цiєї роботи пан Сергій навіть переїхав жити з Києва до Криму. >>

«Виховний» процес

Проти Тетяни Суровицької, матері трагічно загиблої в березні цього року 18–річної Оксани Макар, подали судовий позов, який може перерости у кримінальну справу. Керівник приймальні Української Гельсінської групи в Миколаєві Олена Кабашна звинувачує матір дівчини у невиконанні нею батьківських обов’язків. Окрім того, в позові йдеться, що Суровицька фактично виховала доньку повією. >>

Справедливiсть є. Але за неї б’ють

Активіста «Асамблеї малого й середнього бізнесу» та Громадської організації «Вільний простір» Романа Олексевича та його сина Назара, який працює журналістом газети «Край», побили та заарештували, коли вони намагалися припинити побори з водіїв. За словами потерпілих, на дорозі, неподалік міста Кам’янка–Бузька, невідомі чоловіки зупиняли перевізників цукрових буряків. «Нам зателефонували водії, які розповіли, що на дорозі кожен автомобіль пропускають через терези і, якщо є перевантаження, з кожного збирають «мито» — від 100 до 300 гривень», — розповів «УМ» Роман Олексевич. >>

Кровна поміч

До Міжнародного дня студента активісти Асоціації молодих донорів України провели акцію «Тиждень донора крові», до якої долучилися три провідних столичних університети — Київський політехнічний інститут, Національний авіаційний, Університет будівництва та архітектури. Сьогодні кров здаватимуть на користь онкохворих дітей студенти КПІ та інші бажаючі за адресою Студентської соціальної служби: вул. Борщагівська, 144. >>

Зоряна мить Каденюка

П’ятнадцять років тому наша країна відкрила нову сторінку своєї космічної біографії — в незвідані світи полетів перший (і, на жаль, поки що єдиний) український космонавт Леонід Каденюк.

…Небо, зорі й загадковий космічний простір стали манити десятирічного хлопчика після знаменитої події 12 квітня 1961–го й відомого гагарінського «Поїхали!». Та хіба міг подумати, що й справді сам колись «поїде» далеко за межі Землі? Мрія збулася 19 листопада 1997 року, коли в складі інтернаціональної команди з шести осіб на американському шатлі «Колумбія» Леонід Костянтинович, долаючи гравітацію зі швидкістю 7,9 км/с, відправився в космос. І пробув там майже 15 діб і 16 годин. Хоча сьогодні таку тривалість перебування в космосі вже називають короткотерміновим польотом. За ці роки космонавта, напевно, вже замучили запитаннями на кшталт: «Ну, як відчуття?», «Як там панорама?». Одначе якщо є привід, чому б не розпитати про це ще раз? >>

Майдан чи «Майданс»?

Народний День свободи — восьма річниця початку Помаранчевої революції — цьогоріч може перетворитися на зустрічі на Майдані лише кількох десятків небайдужих. Принаймні про намір вийти на Майдан і згадати неймовірний прорив української демократії 2004 року заявляють зовсім небагато «помаранчевих». >>

Післявиборчий «злив»?

Дніпропетровщину сколихнула звістка про затримання Олега Плачкова. Проте у прес–службах обласних структур СБУ, прокуратури та міліції на дзвінки «УМ» дружно відповіли, що цю інформацію не коментують. Водночас інтернет–простір уже заполонили численні розповіді про діяння Плачкова, в яких ідеться і про начебто хабар у сумі 11 тисяч доларів, і про знайдені в оселі високопоставленого міліціянта ще 150 тис. «зелених», а також кілька одиниць вогнепальної зброї, золото. Але поки що все це — неофіційна iнформацiя. >>

Відмова опівночі

У ніч iз середи на четвер, близько опівночі, Вищий адміністративний суд України відмовився задовольнити позов кандидатів від партії ВО «Батьківщина» Наталії Солейко (округ №11) та Івана Мельничука (округ №14) до Центрвиборчкому­ щодо скасування рішення про визнання самовисуванців Олександра­ Домбровського та Віктора Жеребнюка переможцями у цих проблемних округах Вінниччини. Також суд зняв тимчасову заборону на оприлюднення результатів виборів у цих округах. >>

Тривожний Сектор

Рада Безпеки ООН позавчора ввечері зібралася на надзвичайне засідання з приводу загострення ситуації в Секторі Газа. Упродовж середи ізраїльська авіація здійснила понад 20 атак по цілях у цій частині Палестинської автономії, в результаті яких загинуло щонайменше дев’ять людей. Серед жертв — Ахмед Джабарі, очільник військового крила організації ХАМАС, яка контролює Сектор Газа. В його автомобіль влучила ізраїльська ракета. >>

Біля керма — «червоний принц»

Відучора Комуністичну партію Китаю офіційно очолює новий генсекретар — як і передбачалося, на зміну 69–річному Ху Цзиньтао, який стояв біля партійного стерна десять років, прийшов 59–річний Сі Цзиньпін. Після того, як у березні на щорічній сесії парламенту Цзиньтао офіційно складе свої повноваження, Цзиньпін стане ще й офіційним головою КНР, тобто зосередить у своїх руках всю повноту влади в державі. Державі з другою за потужністю економікою на планеті, яка до того ж стрімко нарощує політичний вплив у світі. Тож не дивно, що постать нового керівника цікавить не тільки й навіть не стільки китайців, скільки світову спільноту, якій належить мати з ним справу щонайменше наступні десять років. >>

Коли вмикається злість

Напевно, щось не те відбувається в українському футболі, якщо національна збірна, як каже Олександр Заваров, грає товариські матчі наприкінці сезону лише для того, аби цивілізований світ не вважав нас дикунами. Суто по–людськи Олександра Анатолійовича зрозуміти можна — вочевидь він образився, що обіцяне йому місце головного тренера збірної планують віддати іншому. Тож і не розуміє, навіщо в матчі з болгарами награвати зв’язки та схеми його «виробництва», якщо незабаром до збірної прийде новий генерал із зовсім іншим статутом. Дожилися. Із таким підходом до справи виникає логічне запитання, а чи потрібен нам узагалі чемпіонат світу? Хоча шанси потрапити на «мундіаль» ще далеко не втрачені. >>

Минуле «далекобачення»

У листопаді є дві дати, які спонукають говорити про історію електронних мас–медіа: на початку місяця у 1951 році транслювали перші телекадри у Києві, а раніше, 16 листопада 1924 року, здійснили першу в Україні радіопередачу з Харкова (з 1994 року це у нас офіційний День працівників радіо, телебачення і зв’язку). Тому ми вирішили поговорити про минуле телебачення з Іваном Мащенком, одним з найвідоміших українських дослідників історії радіо і ТБ, автором книги «Міфи і реалії телерадіоефіру» та двотомників «Телебачення України» і «Енциклопедія електронних мас–медіа». >>

Чи буде могила в Марини Мазепи?

Днями в ЗМІ з’явилася звістка, що масові поховання черниць, виявлені кілька років тому під час розкопок під «Мистецьким арсеналом», буде перенесено до Фролівського монастиря, що на Подолі. За даними «Комсомольськой правди», таке перепоховання, що мусить відбутися до кінця року, благословив митрополит УПЦ Московського патріархату Володимир. Це ж видання поспішило повідомити, що «вчені вирішили, що мати Мазепи є серед останків». Насправді, як з’ясувала «УМ», однозначної думки про віднайдення останків саме ігумені Марії Магдалини (в миру — Марини Мазепи) немає. Але повідомлення про перепоховання ставить низку інших запитань, зокрема, чи варто переносити прах 260 черниць туди, куди вони за життя добровільно переїжджати не хотіли? Але почнімо з давньої, сумної історії про те, як цар Петро І нищив «самостійника» Мазепу та його рід і зрівнював iз землею українські монастирі. >>

Дівчина з мільйонами доларів

Мабуть, «оскароносиця» Холлі Беррі зараз дуже заздрить двічі «оскароносній» колезі Хіларі Свонк. Але зовсім не через те, що у Хіларі більше «золотих чоловічків». Річ у тім, що головна героїня фільму «Дівчина на мільйон доларів» невдовзі перебирається до Парижа, тоді як Холлі, після того як суд заборонив їй вивозити зі США маленьку доньку, може про це тільки мріяти. А ще більше зірці «Людей ікс» образливо через те, що Свонк фактично втілює в життя її мрію — переїздить у столицю Франції до коханого. >>

Неблондинка за кермом

На початку минулого тижня світові ЗМІ облетіла курйозна новина: суд Огайо ухвалив небувале рішення у справі про порушення правил дорожнього руху. 32–річна негритянка Шена Хардін виїхала на своєму автомобілі на тротуар, аби не чекати, поки шкільний автобус поїде із зупинки. За такий маневр із загрозою для пішоходів суд постановив, аби Хардін упродовж двох днів демонструвала водіям Клівленда табличку з написом: «Тільки ідіот заїжджає на тротуар, щоб об’їхати шкільний автобус». І от час розплати настав: цього тижня Шена вийшла на узбіччя із плакатом відповідного змісту. >>

ПРИКОЛИ

Народна прикмета. Якщо вас зупиняє даішник і каже, що не бере хабарів, значить, доведеться платити більше. >>