Український авангард: зустріч через сто років
У видавництві «Смолоскип» надрукували дуже специфічну антологію: вірші епатажних і химерних поетів-експериментаторів «Українська авангардна поезія (1910—1930-ті рр.)». Це перша спроба узагальнити в одній книжці досягнення вітчизняних футуристів, конструктивістів, експресіоністів, сюрреалістів та інших тодішніх «-істів», що гралися з формою й мовою та шукали образів на нових шляхах.
У полоні буків
V Фестиваль української дитячої книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів» упродовж чотирьох днів дивував відвідувачів чарівним світом, в якому й дорослі на мить відчували смак дитинства. Тут усі ставали магами. Цікаві заняття чекали на кожного, хто потрапляв у королівство: від малювання, читання, створення книжкових закладок до виготовлення різноманітних фігурок із шоколаду, акторської гри і знайомства з улюбленим письменником.
Нитка до нитки
Днями у столичному Музеї мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків iз нагоди 23-ї річниці незалежності Азербайджанської Республіки презентували виставку раритетних килимів XVIII — початку XX століття. Слід відзначити, що в Азербайджані килимарство є головною і корінною художньою формою, в якій втілюється і дух, і світогляд, і інтелект, і смак народу.
Доля серіалів: війна, гроші і мізки
Ми те, що ми дивимося. На жаль, депутати хочуть з українців зробити, м’яко кажучи, проросійських зомбі завдяки пропагандистським телесеріалам із Росії. У понеділок у них був шанс на прощання зробити хоч одну добру справу, але більшість «представників народу» показали, що горбатого й могила не виправить.
У чиїх руках «Ангелус»?
Літературну премію для письменників Центральної Європи цьогоріч отримав словацький письменник Павол Ранков за роман «Це трапилося першого вересня (або в інший час)». Польською переклав твір Томас Грабінський. Письменник поділився: «Для мене перемога стала несподіванкою та шоком. Це виняткова нагорода, і я дуже вдячний моїм читачам.
Ні кола, ні двора, ні курячого пера
Є мудре прислів’я: хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани. 69-річний поет із Луганська Василь Голобородько й не думав нікого смішити. Жив собі спокійно у скромній квартирці на першому поверсі в п’ятиповерхівці, перебудованій iз колишнього гуртожитку для хіміків. Голобородько переїхав до шахтарського міста, коли поховав дружину, сільську бібліотекарку Юлію Луценко, і старшого сина Павла, який розбився на мотоциклі.