На Купала була, сорочку забула...
Є в купальському святі два дива — купальське деревце (Купайлиця, або Марена) і цвіт папороті. Деревце — вишневу, соснову чи вербову гілку, вбрану квітами, черешнями і свічками, — можна ще подекуди побачити. От хоча б у київському Гідропарку, де хор «Гомін» щороку влаштовує велелюдне купальське свято. А от цвіт папороті побачити щастить одиницям, бо цвіте ця чарівна квітка одну тільки мить. Хто її зірве — той усе знатиме, розумітиме мову дерев і звірів. Квітку папороті стереже нечиста сила. Тому той, хто хоче її отримати, повинен передусім перемогти самого чорта. Кущик папороті сміливець знаходить напередодні. А під вечір іде до нього, креслить довкола себе й папороті освяченим дванадцять разів ножем захисне коло, стелить освячену скатертину, кропить папороть свяченою водою і починає молитися. Вже після дев'ятої вечора починаються страхіття. Чорт кидає деревами й камінням, стріляє з рушниці, намагається наїхати на сміливця. Проте він має силу тільки поза колом. Рівно о дванадцятій папороть розцвітає і блакитна квітка з тріском злітає на простелену скатертину. Її слід швиденько згорнути й заховати за пазуху. І чимдуж тікати, не озираючись... >>