Марія Стрєлкова (1908—1962) — жінка неземної краси й актриса, яку... ідентифікують за однією–єдиною роллю. З одного боку це, звісно ж, несправедливо, бо у творчій біографії Стрєлкової є чимало достойних робіт. А з іншого, синдром «однієї ролі» — наче визнання на все життя, об’єктивне, значно переконливіше, ніж усі титули та нагороди разом узяті. У «Веселих хлоп’ятах» Григорія Александрова Стрєлкова зіграла непманшу Лєночку, ту саму манірну дівицю з претензіями, яка так кумедно «ставила голос», розбиваючи об скульптурного носа одне за одним курячі яйця... І у цій неголовній, але такій колоритній ролі прототипу сучасних завсідниць модних тусовок вона виглядала не менш яскраво, ніж сама Любов Орлова. У своєму документальному фільмі «Відлуння. Марія Стрєлкова» режисер Світлана Вєнік зібрала чимало спогадів тих, хто знав актрису, працював iз нею, вивчав її творчість... І більшість із них так чи інакше оберталися навколо тієї самої Лєночки: хтось захоплювався талантом актриси, яка не загубилася серед своїх іменитих партнерів, а хтось відверто обурювався з приводу того, що роллю Лєночки певною мірою навіть поглумилися над Стрєлковою, яка була еталоном краси, героїнею на сцені... >>