Як я самооборонялася
Після того, як на мене напав якийсь мерзотник і сильно побив («УМ» писала про це минулого тижня), я всерйоз замислилася над тим, як захищати себе в аналогічних ситуаціях надалі. Лаври моєї улюблениці Хілларі Свонк не давали спати, тож заняття з рукопашного бою чи навіть якогось адаптованого під таких, як я, боксу здавались гідною альтернативою вечірнім урокам макраме. Але після того, як я ледь упоралася з відкриванням–закриванням затвора пістолета та й цілилась із кілограмового «макарова» обома руками, мене відрадили від подібних тренувань. Руки надто слабкі, сила удару — ніяка. Кремезного мужика хуком справа мені не відправити в нокаут. Тож «крихітки на мільйон доларів» з мене не вийде. Вийде хіба що надавати ніжними руцями старосвітських ляпасів. Але це малоефективно. >>