Українських пенсіонерів захопила нова хвиля протистояння з державою — літні українці атакують суди з вимогою здійснити передбачені законом доплати до пенсії дітям війни. Багато громадян уже мають на руках рішення судів першої інстанції, апеляційні суди ж роками не розглядають справ дітей війни. Закон, прийнятий задля політичних дивідендів ще сім років тому, нині завів у безвихідь: суди завалені позовами, діти війни — обурені, а в держави немає грошей, аби здійснити законом встановлену доплату.

Нещодавно 38–річний тезка літературного героя Островського отримав «червоний» диплом в одному з херсонських вишів як один iз найкращих студентів. А прийняли його до університету як виняток після кількох років наполегливих прохань Павки Корчагіна не губити на корені його прагнення до знань. Спеціальність «Комп’ютерні системи та мережі» хлопець вибрав не випадково: саме сучасні інформаційні технології, на його думку, дозволять сліпим людям змінити своє життя на краще. Ніхто не вірив, що незрячий студент «потягне» досить складну навчальну програму університету. А він не просто став кращим, а ще й розробив свої, авторські, версії комп’ютерних програм для навчання незрячих та слабкозорих! Павло Корчагін розповів, що мріє полегшити життя всім українцям, які втратили зір. Адже досі вважалося, що втрата зору в нашій країні — це фактично вирок. Таких, як Павло, «прилаштовують» у будинки для престарілих, незважаючи на вік. Мовляв, усе одно ні до якої роботи не придатний. А Корчагін узяв і довів, що, навіть втративши зір, людина може жити повноцінним життям!

...Приятелька гірко плаче, а я чи не вперше за час нашої багаторічної дружби не можу знайти слів, щоб заспокоїти. Три роки тому її 30–річний зять Олег поїхав до Іспанії на заробітки, залишивши в Тернополі кохану дружину і донечку. Тут вони були дуже щасливі, поки під час кризи молодий чоловік не втратив бізнес, а молоду жінку не скоротили з банківської установи. В ситуації, яка склалася, можливість попрацювати на іспанських будовах видалася тоді справжньою удачею, і про матеріальні проблеми сім’я скоро справді забула. Та ось днями стало відомо, що в Олега за кордоном є інша жінка, яка народила йому дитину... «Я не знаю, як дочка переживе це! Не знаю, що буде далі! Боюся, що вони розлучаться!» — говорить крізь сльози моя приятелька, я ж спроможна лише знайти у відповідь якісь банальні фрази. Адже напередодні мала розмову з фахівцями щодо проблеми, яка загрожує сьогодні не просто багатьом українським сім’ям, а й в цілому моральним та родинним устоям нації. І було в їхніх словах дуже мало втішного.

Та не втомимося ми, творячи добро. Ці слова сказав ще давньогрецький філософ Плутарх. У сьогоденні ми частіше чуємо про шахрайства, насилля та бажання правдами і неправдами створити благополуччя для себе. Але це не означає, що ніхто не робить добрих і безкорисливих справ. На рахунку учасників Всеукраїнського конкурсу «Добро починається з тебе» упродовж року — 412 реалізованих благодійних програм. А це, у свою чергу, тисячі пенсіонерів, ветеранів, хворих, які відчули турботу; розчищені стіттєзвалища; нові сквери і сади; дослідження білих плям і заглиблення в історію свого краю.

— Наш фонд уже протягом чотирьох років виконує проект «Добро починається з тебе», що охоплює сотні шкіл і тисячі дітей по всій Україні. Ця доброчинна програма дозволяє дітям вірити у свої власні сили, у те, що вони можуть змінювати світ.

Коли демагоги сперечаються з приводу, українську чи російську мову треба вивчати у школах, учні та вчителі доводять, що найбагатші знаннями і вміння мають ті, хто штудіює їх якомога більше. Київська гімназія №56, що нині має звання «Лідер сучасної освіти», ще з 1973 року була школою з поглибленим вивченням англійської мови, давно співпрацює з Лінгвістичним університетом (раніше — Інститут іноземних мов). У колишній школі для дівчаток сучасні учні вивчають англійську, німецьку, французьку та іспанську, а найздібніші проходять мовну практику в Англії, Іспанії та Нідерландах. Тому не дивно, що саме на базі цієї гімназії проводили науково–пошукову конференцію «Інновації у середній школі у контексті діалогу педагогічних культур: Україна — країни світу», де зібралися педагоги–практики і науковці.

Українські урядовці більше року трубили про необхідність проведення пенсійної реформи, списуючи всі свої непопулярні кроки на вимоги МФВ. А потім раптово про пенсійну реформу забули. Хоча проблеми ніде не дівалися. Але тепер у здатності нинішньої команди провести якісну пенсійну реформу вже почали сумніватися не лише вітчизняні експерти. Скажімо, Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона, у своїй нещодавній статті у «Вашингтон Пост», присвяченій Україні, зазначив: «Реформи Януковича розвалилися».

Тепер же ніхто не знає напевно, чим експерименти з пенсійною реформою закінчаться для простого українця. Тим більше, що Тігіпко «інтригує»: про деякі пенсійні плани країна ще не знає. Проаналізувати наміри урядовців для «УМ» погодився експерт із питань соціальної політики, колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Павло Розенко.

На відстані 25 років ми про Чорнобиль знаємо неначе багато, але конкретного — мало. Почерпнути інформацію пропонуємо з телеефіру. Найцікавіші про катастрофу та її наслідки, за вибіркою «УМ», такі проекти.

Олександропіль — чимале село у Солонянському районі, яке стало відоме усій Україні після загибелі В’ячеслава Чорновола. Бо вантажівка, що зіштовхнулася з легковиком лідера Народного руху України, була саме звідси. І ось Олександропіль знову привернув до себе увагу. І знову трагічними подіями, яким дотепер ніхто не знаходить чіткого пояснення.

Народжені в СРСР розрізняють два присмаки слова «суботник». Перший — молодий ентузіазм, весна, прибирання території навколо заводу, дому, школи, побілені дерева і заметені доріжки, пересмішки з колегами, потім поїдання бутербродів з лікарською ковбасою. Другий — зобов’язайлівка, додатковий робочий день, причому неоплачуваний.