Скажи, як ти називаєш війну — Друга світова чи Велика Вітчизняна — і я скажу, до якого політичного табору ти належиш. Від спокуси зробити історію ідеологічною зброєю чи інструментом виховання не утримуються різні уряди й режими.

Конфлікт у Федерації футболу України — із закликами до відставки її президента Григорія Суркіса — останнім часом хоч і перейшов у «підкилимну» стадію, але став лише жорсткішим, вийшов далеко за рамки спортивного господарства і навіть за межі країни.

«Матусю, не журися, все буде добре! Ти ще народиш мені братика! І назвеш його Ісусом», — прошепотіла маленька Лариса. «Доню, що ти таке говориш? Мені нікого більше не треба!!!» — схлипувала Світлана. Рівно через три дні Лариси не стало...

Незабаром ще кілька дітей стануть по–справжньому щасливими — вони будуть виховуватися в родині. Чернівецька міська рада виграла Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, на який подала свій проект щодо розвитку сімейних форм виховання дітей–сиріт через створення дитячого будинку сімейного типу.

Постулат багатьох вітчизняних націоналістів твердить: українець — не змія, роздвоєного язика мати не може. Отож говорити мусить рідною мовою. Але хочемо ми того чи ні, а реальність у нашій державі склалася інша: українці ще й які язикаті! І в багатьох на язиці переважає не українська, а російська мова.

Але даремно вигадливий північний сусід потирає руки і зараховує до своїх «адептів» усіх російськомовних українців. Росіян шокує наш новий феномен — російськомовні українські «буржуазні» націоналісти. Вони вважають Бандеру Героєм, хочуть до Європи й НАТО, а не в Росію, воліють дивитися в кінотеатрах фільми з українським дубляжем і категорично проти російської як державної.

Коли перед поїздкою до Словаччини казала знайомим, що їду на конференцію з питань діяльності хоспісів, 90 відсотків запитали: «А що це таке?». Поняття паліативної, зокрема хоспісної, допомоги — окремого напряму медицини — з’явилося порівняно недавно. Офіційно Всесвітня організація охорони здоров’я запровадила його у 1982 році. Хоча перші приклади її зустрічаються ще у сімдесятих роках XIX століття.

На жаль, людство задовго йде до розуміння нібито елементарного: людина до самої смерті залишається людиною і має жити до останньої межі, не втрачаючи гідності. Так, у давні часи старим не давали їсти, аби прискорити смерть і позбутися зайвого рота. Відносили їх за поселення, щоб вони там зустрічали свій кінець, бо вже були ні на що не здатні. Час змінився. Але чи змінилися ми?

За статистикою, на 50 мешканців України нині припадає одна людина з раковою хворобою. Щорічно кожен п’ятий житель села помирає від онкологічного захворювання у страшних муках. Загалом від цієї хвороби помирають щороку майже 100 тисяч людей, щодня — 260. При цьому, кажуть фахівці, більшість пацієнтів із обмеженим прогнозом життя кинуті в Україні напризволяще. «Навіть лікарі часом говорять: помирає людина, то й помирає, — розповідають самі медики учасники поїздки до Словаччини й Австрії, організованої Асоціацією паліативної допомоги. — Суспільство не усвідомлює необхідності такої діяльності». Чи не тому паліативна допомога в Україні сьогодні — швидше бажане, ніж дійсне?

Сьогодні в обласному центрі поховають колишнього голову облдержадміністрації Анатолія Кукобу, котрого земляки більше знають як багаторічного мера Полтави. А в передостанній день минулого року полтавці попрощалися з колишнім «губернатором» Миколою Залудяком. Обоє, без сумніву, були знаковими для краю керівниками й особистостями. Кожному з них свою булаву, а заодно й ношу величезної відповідальності довелося нести в найтяжчу для економіки та добробуту земляків «епоху перемін». Вийшовши з «шинелі» компартійної номенклатури (горбачовська перебудова застала Миколу Залудяка першим секретарем Кременчуцького міськкому партії, Анатолія Кукобу — другим секретарем такого ж міськкому в Полтаві), вони зуміли «вписатися» у нові реалії життя.

Наприкінці минулого року всім підприємцям–спрощенцям, які є платниками єдиного податку, надійшли листи з Пенсійного фонду України з вимогою погасити борг зі сплати страхвнесків. Подібні «листи щастя» слід чекати і в майбутньому, адже дірка в бюджеті Пенсійного фонду перевищила 60 мільярдів гривень. «УМ» уже писала, що нова влада збільшила пенсійні відрахування для підприємців–спрощенців — тепер їм щомісяця доведеться додатково відраховувати у Пенсійний фонд понад двісті гривень.

Однак якщо хтось думає, що ці кошти в майбутньому дозволять отримувати підвищену пенсію, помиляється: це та сума, якою ви собі «гарантуєте» близьку до мінімальної пенсію. Як же можуть вплинути на величину розміру пенсії додаткові платежі до ПФУ, з’ясовувала «УМ».

Вони приходять разом із настанням чергового нового року — якраз під бій курантів — і з ними доведеться нам жити в новому році. Зміни до законів, нововведення та чиновницькі резолюції, які традиційно вступають у силу з 1 січня, більшою чи меншою мірою впливають на життя кожного з нас. Отож готуємося до нових податків, подорожчання бензину, цигарок та алкоголю, збільшених виплат при народженні дитини, а також пені за несплату житлово–комунальних послуг.

Отже, із першого січня на нас чекає...

За що люди зазвичай пишаються своєю компанією? За гарні показники, нагороди, високі рейтинги? Частково так. Предметом їхньої гордості є, не в останню чергу, людяність роботодавця, його соціальна відповідальність та благодійництво.