Книжку з наркотично-сюрчиковим змістом та інфернальною назвою «Трохи пітьми» презентували минулого понеділка у київському клубі «Квартира Бабуїн». Модератором вечора популярного і чи не найрозкрученішого серед літературного молодняка письменника була не менш популярна і скандальна Ірена Карпа. Мисткиня бадьоро і впевнено «віагрувала» публіку, а «іменинник» читав уривки з книги, намагався продемонструвати присутнім імпровізований аматорський театр і, як і годиться, відповідав на запитання читачів. Лицедійство було кволеньке, читання чудове, відповіді — різні. Хоча, традиційно для Дереша, тонкі й інтелігентні. В глухихй кут письменника загнало хіба що питання про Бога. Любко довго думав, зрештою на чітку й конкретну відповідь так і не спромігся. Воно й правильно. Дурне і неетичне запитання.
«Трохи пітьми» — п'ята книжка молодого та раннього автора. Дерешевій письменницькій плодючості можна лише позаздрити. Хоча останнім часом фан-клуб Любка Дереша не сказати б зменшився. Навпаки, географічно цей клуб пристойно погрубшав. Поляки, німці, італійці, серби — всі читають Любкові твори. Водночас, поглинаючи Дереша, все частіше згадую пораду академіка Амосова: пережовувати їжу тридцять і три рази. Для здоров'я корисно. Але важливо пережовувати цю їжу самостійно, а не ковтати, даруйте за фізіологію, пережоване кимось. Останні Дерешеві твори, хоч як це прикро, все частіше нагадують пережовану ним же їжу. Хоча за тематикою його книжки — містика, самокопання, наркотичний досвід — залишаються їжею затребуваною і привабливою. Надто для молоді.
Останнім часом тіточки з дядечками, які чи не більше за ту-таки читацьку молодь тішилися з «юного дарованія», почали чухати потилиці й шушукатись, коли ж, мовляв, Дереш подарує не лише нову назву, а й новий текст.
Любко, схоже, має так само дещо занепокоєний вигляд. >>