Петро Олійник: Мені не страшно жити в моїй країні. Мій обов'язок — робити все, аби вона стала цивiлiзованiшою i безпечнiшою

Убивство Степана Сенчука — екс-«губернатора» (до 2001 року), екс-голови обласної ради (до 2002-го), екс-члена Аграрної партії, а від березня цього року — члена «Народного союзу «Наша Україна» та потужного підприємця — безумовно, сколихнуло Львівщину. Загалом львів'яни новину про загибель свого помітного земляка сприйняли приблизно так, як і смерть екс-львів'янина Георгія Кірпи. І до Сенчука, і до Кірпи тут було неоднозначне ставлення, їх більше критикували, ніж хвалили. Але попри все вважали знаковими для Львівщини постатями.
Однією з близьких до Сенчука осіб був голова Львівської облдержадміністрації Петро Олійник. Нинішній голова області розповідав, що, будучи мером Червонограда, відчував підтримку «губернатора»-Сенчука. Окрім того, Олійник віддавав Сенчукові належне в тому, що той не піддавався тиску «медведчуківщини», і лише після його відставки центр впливу та основні владні важелі на Львівщині перейшли від облдержадміністрації до обласної податкової, яку очолював Сергій Медведчук. За словами Петра Михайловича, з 2003 року Сенчук, будучи членом прокучмівської Аграрної партії, долучився до фінансування «Нашої України» на Львівщині» (обласний штаб тоді очолював сам Олійник. — Авт.). Подейкували, що пан Степан мав іти у новий парламент за списками Блоку Ющенка, були також розмови про те, що він повинен був очолити Держкомрезерв. В ексклюзивному інтерв'ю «УМ» Петро Олійник детальніше розповідає про політичне майбутнє, яке очікувало Степана Сенчука, й викладає власне бачення смерті свого «бойового товариша». >>

Блат для Піскуна

Відповідне рішення Печерський райсуд ухвалив ще 1 грудня 2005 року, повідомляє УНІАН, але громадськість (в тому числі i влада!) дізналися про це лише вчора. Тим самим суд задовольнив позов іншого «Генпрокурора» — Святослава Піскуна — до Президента про бездіяльність глави держави, оскільки не виконується рішення Шевченківського райсуду Києва від 18 листопада 2005 року, який визнав незаконним указ Президента про звільнення Піскуна та поновив його на посаді Генпрокурора. Також у своєму позові Піскун просив «заборонити будь-яким особам, крім нього, реалізовувати права та виконувати посадові обов'язки шефа ГП». >>

«Кідалов, балотуй! Піскун, захищай! Ахметов, фінансуй!»

З'їзд «регіоналів» обирав собі список. Перш ніж оглянути цей оригінальний перелік опозиціонерів, спрямуємо софіти на 95-й номер списку Партії регіонів. Знайомтеся — Святослав Михайлович Піскун. Так-так, той самий — екс-Генпрокурор, чи то пак, напів-Генпрокурор України. Це несподіванка не менша, ніж другий номер Ніни Карпачової. Ні, ми, звісно, пам'ятали слова Піскуна, який обіцяв іти в політику, бо йому, мовляв, набридло прокурорство. І навіть ворожили над його партійністю — піде він до БЮТ, чи, може, в списки Компартії. Але самовдоволене око Святослава Михайловича вибрало собі Партію регіонів. Ту саму, до якої входять і Колесников, і Кушнарьов, і Тихонов, зрештою, й сам Віктор Янукович — пани, яким цьогоріч доводилось упритул стикатися з роботою підвідомчого Піскуну відомства на Різницькій. А, приміром, Колесников свого часу кілька місяців мусив просидіти у слідчому ізоляторі. >>

Оголосили весь список. Але для Ющенка ще не вечір

Партія «Народний союз «Наша Україна» знову зневажила думкою свого кумира й почесного голови Віктора Ющенка. На першому етапі ІІ з'їзду НСНУ, варто було Президентові піти із Палацу культури КПІ, частина учасників форуму почала розпачливо й слізно лобіювати присутність у політраді партії так званих одіозних осіб — Порошенка, Жванії, Червоненка та іже з ними; і рішення тоді зрештою було прийнято на користь цих товаришів. А тепер, минулої суботи, Віктор Андрійович узагалі не приходив на другий етап з'їзду — і вся ця братія, яка своїм реноме тягне рейтинг «Нашої України» додолу, успішно проскочила до партсписку, затвердженого за квотою НСНУ для формування загального списку Блоку Ющенка. >>

У єдності — сила народної опозиції й екологічна надбавка з Плющем

«Вам зал для з'їзду не потрібен? Дешево здамо, тільки краще, щоб уночі, — вдень покійників багато...» Як і в кожному жарті, у цій розмові охоронця крематорію з лідером однієї з «карликових» партій є частка істини. Намагаючись «вписатися» в обмежений проміжок часу, виділеного Центральною виборчою комісією на проведення різноманітних з'їздів, політичні сили наввипередки «забивають» за собою концертні й актові, великі й маленькі, центральні й «на висілках» зали і зальчики. Доходить навіть до курйозів. Скажімо, шанований БЮТівець Микола Томенко щиро переконував журналістів «УМ», що «тимошенківці» були змушені перенести свій з'їзд із 3 грудня (суботи) на 7-ме (середу) тільки через те, що «головну сцену країни» — Палац культури «Україна» — на вихідний уже «забила» за собою партія влади, «Народний союз «Наша Україна». Однак НСНУ, як виявилося, проводити своє зібрання в «Україні» чи то й не збиралася, чи каверзно передумала, традиційно скликавши делегатів чергового з'їзду в Палац культури КПІ. Тепер сердешним БЮТівцям доведеться «з'їжджатися» посеред тижня, «відпрошуючи» своїх делегатів з роботи. Зате, якщо ще не передумали, вони стануть єдиними, хто «за нових часів» зібрав свою силу в «центральному залі країни». З іншого боку, чим не привід для іронії з боку конкурентів? >>

Диван скрипів під серцем у майора

Учора журналісти ще раз почули диктофон Мельниченка. Щоправда, записи звучали вже у виконанні не лідера Соцпартії Олександра Мороза (як п'ять років тому), а іншого «діджея» — екс-майора Управління держохорони Миколи Мельниченка, який наполягає, що авторство цих «політичних шлягерів» належить саме йому. Щоправда, тепер журналісти не почули розмов із найвищого кабінету на Банковій, а лише якісь незрозумілі звуки, які сам майор називає скрипом пружин дивану Кучми. >>

Пошесть на берегах Сиваша

Понад дві з половиною тисячі пташиних голів полетіло через високопатогенний вірус грипу типу Н5, яким заразилися свійські гуси-лебеді від своїх диких родичів. За повідомленням прес-служби МОЗу, птахи масово гинули в 97 подвір'ях, де мешкає 901 особа, з них — 150 дітей. У режимі запровадженого президентським указом надзвичайного стану продовжується вилучення всієї домашньої птаці й дезінфекція господарських приміщень у карантинних селах Некрасовка Совєтського, Ізобільне і Ємельяновка Нижньогірського, Пушкіне і Заповітленінське Джанкойського районів. >>

Другий дах «поїхав»

У результаті обвалу бетонного даху площею 25 на 10 метрів триповерхового приміщення плавального басейну «Дельфін» у місті Чусовой Пермської області Росії загинули 14 осіб: десятеро дітей віком від трьох до 13 років та четверо жінок. Трагедія сталася минулої неділі о 14.33 за місцевим часом, коли в приміщенні басейну перебували від 30 до 50 осіб. >>

Служу народу України!

«Сьогодні у Збройних силах України свято — день народження. Святкують його по-різному — хто за штурвалом літака і корабля, за локатором, хто зі зброєю в караулі. Багато наших військових відзначають це свято за межами України — в Іраку, Лівані, Ліберії, Косовi. Побажаємо один одному і всім нашим солдатам, офіцерам і генералам щастя, здоров'я, наснаги, сили, щоб ми разом виправдали і зміцнили той високий рівень довіри в суспільстві до Збройних сил, який є зараз», — так під час урочистостей у Центральному будинку офіцерів напередодні свята привітав військовослужбовців міністр оборони Анатолій Гриценко. >>

Одеські інкасатори вийшли переможцями

Четверо озброєних злочинців у чорних масках, що раніше працювали на різних посадах в органах внутрішніх справ, зненацька напали у суботу ввечері на двох інкасаторів, що під'їхали до магазину на вул.Академіка Заболотного за виручкою. Один з інкасаторів зазнав удару по голові бейсбольною биткою, іншого поранили в плече пострілом iз пістолета. Однак обидва встигли, у свою чергу, вихопити табельну вогнепальну зброю і зробити постріли у бік нападників. Двоє з них від отриманих поранень загинули на місці, третього пораненого доставили до обласної лікарні, де він також помер, а четвертому зараз надається медична допомога... Про це розповів «УМ» співробітник УМВС України в області Володимир Шаблієнко, що спілкувався у понеділок з обома співробітниками служби інкасації — інкасатором, що зазнав кількох травм лобово-тім'яної області, та водієм з вогнепальним дробовим пораненням лівого передпліччя. >>

Гроші на бочку

Здається, у фінансовій суперечці між Міністерством фінансів України та київською міською владою нарешті поставлено крапку. Вищий адміністративний суд України зупинив рішення, згідно з яким Держказначейство було змушене перерахувати столиці понад 970 мільйонів гривень. Оскарженню ця ухвала вже не підлягає. >>

Як справи в Казахстані?

За розповсюдженою вчора в Астані інформацією голови ЦВК Казахстану Оналсина Жумабекова, в неділю, на президентських виборах переконливу перемогу отримав чинний президент Нурсултан Назарбаєв. За нього проголосувало 91,1 відсотка виборців, а головного суперника Назарбаєва, єдиного кандидата від опозиції Жармахана Туякбая підтримали лише 6,64 відсотка виборців. Інші три кандидати разом набрали трохи більше, ніж два відсотки голосів. Активність виборців становила 71,96 відсотка. Таким чином, Назарбаєв, який перебуває у кріслі президента останні 16 років, залишиться в ньому на наступні сім рокiв. >>

Москва не любить «яблук»

У неділю москвичі вибирали 35 депутатів міської думи. 20 депутатів обиралися за партійними списками та 15 в одномандатних округах. Як і очікувалося, перемогла прокремлівська партія «Єдина Росія», яка станом на вчорашній день, після підрахунку майже 100 відсотків бюлетенів, набрала за партійними списками більше 47 відсотків голосів, що гарантує їй 13 депутатських мандатів, та перемогла у всіх 15 одномандатних округах. >>

Вокзал для двох

Близько шостої години вечора минулої п'ятниці у відділення міліції тернопільського залізничного вокзалу дві жінки принесли незвичайну знахідку. Зайшовши до безплатного громадського туалету, що розташований просто на пероні, вони помітили там велику господарську сумку, з якої було чути незрозумілі звуки. Коли ж відкрили її,то остовпіли — всередині лежало аж двійко новонароджених дітей, загорнутих у старий одяг. >>

У Луцьк прийшла «мала чума»

Це вже четвертий випадок захворювання, зафіксований на Волині від початку року — стверджує місцева санепідстанція. Втім не варто бити на сполох — неприємна болячка із такою грізною назвою не передається від людини до людини, а значить, не може стрімко поширюватись серед мешканців населеного пункту. Крім того, «мала чума» на сьогодні виліковується без проблем, а в людей, які перехворіли, виробляється до неї стійкий імунітет. Як розповіла «УМ» начальник центру пропаганди управління МінНС у Волинській області Ірина Варварук, троє з чотирьох волинян зараз живі-здорові, а четверта заражена за рік людина перебуває в лікарні. >>

Непростий трилер

Французький трилер Cache («Приховане») у постановці австрійського кінорежисера Міхаеля Ханеке виявився головним переможцем на врученні Європейських кінонагород, повідомляє «Рейтер». XVIII церемонія вручення цих найвищих відзнак європейського кіно відбулася минулої суботи у Берліні. Фільм Ханеке здобув шість нагород, зокрема у трьох головних номінаціях: кращий європейський фільм року, краща режисура та кращий актор (Даніель Отей). >>

Простота — «ввiчливiсть» технiки

Здається, сама доля звела разом два підприємства — словацький концерн Martimex та 732-й завод Міноборони України, що розташований у Вінниці. Коли конверсія примусила західних виробників шукати нову нішу на ринку, вони в першу чергу скористалися зв’язками, напрацьованими в «оборонці» за радянських часів. Упродовж двох останніх років 732-й завод потерпав через відсутність замовлень, тому пропозиція українсько-литовського СП «Агроліта» та фірми Martimex Alfa (вона входить до концерну) розпочати спільну роботу була для нього справжньою знахідкою. >>

Без «дотаційної ложки»

Різного ступеня «незалежності» гірничі профспілки шантажують сьогодні уряд майбутніми страйками. Вимога одна: зректися планів приватизації шахт, а натомість збільшите їхнє державне фінансування. Аргументують свою позицію тим, що, мовляв, вугільна галузь не може працювати прибутково, а тому без бюджетних дотацій їй не обійтися. Досвід приватизованих копалень із запасами коксівного вугілля дещо підірвав залізобетонну міць такої логіки. Але її прибічники не здаються: кокс — це ж вихід на метал, а метал є товаром експортним, надприбутковим... >>

«Відвалили»... власника відвалів

Як і прогнозувала «УМ» 29 листопада, Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Регіонпромсервіс», тим самим заборонивши будь-кому заважати киянам в господарюванні на шлакових відвалах, які належать запорізькому ВАТ «Дніпроспецсталь». Судовим вердиктом невдоволені обидві сторони процесу. >>

Донкіхоти нашого гаманця

Президент дав доручення розробити державні цільові програми із захисту прав споживачів. Про те, що це означає для нас із вами, говорили на засіданні прес-клубу «Якість», який почав працювати на базі Департаменту у справах захисту споживачів у Києві. Адже часто-густо пересічний покупець навіть не знає, куди йому звертатися по захист від недоброякісних послуг. Проте справа навіть не в цьому, тому що захист, як і агресія, вимагає витрат. А у більшості випадків ніхто або майже ніхто не бажає дарма витрачати свою енергію на безнадійні проекти. Так от, можна вважати, що згаданий департамент взявся за подібні проекти, причому розгорнув їх відразу в кількох секторах. Ідеться про житлово-комунальний сектор, муніципальний транспорт, дрібнооптові ринки, рекламні послуги, автозаправні станції — саме тут найчастіше обдурюють нашого брата. >>

Вічна конспірація

Під прапори ОУН-УПА всі ставали з єдиною метою — здобути незалежну Україну, але кожен умирав за неї по-своєму, здебільшого — під псевдонімом, який приховував від розправи родину. Їхні могили або зрівнювали з землею, або заростали чагарниками за часів правління переможців. Після розпаду СРСР про них згадали, але ненадовго.

У нашій дивній незалежній державі дотепер — на догоду істеричним онукам Леніна—Сталіна — ганьбляться імена десятків тисяч патріотів, котрі хотіли бачити Україну вільною ще в середині ХХ століття. Органи державної влади зверху донизу не виявляють ніякого інтересу до зусиль суттєво здрібнілих рядів вітчизняних «меморіалівців», які з останніх сил шукають місця загублених поховань, аби віддати християнські почесті загиблим чи розстріляним, переважно молодого віку, українським повстанцям. Увесь тягар цієї фізично важкої і психічно напруженої роботи на Івано-Франківщині в останні роки ліг винятково на плечі кількох людей уже далеко не молодого віку.
Чому так сталося і чи варто й далі рити землю задля не завжди результативних пошуків черепів та кісток часто безіменних героїв чи безневинно замучених земляків? Про це — розмова з головою Івано-Франківського обласного товариства «Меморіал», директором Музею визвольних змагань Прикарпатського краю Степаном Каспруком. >>

«Мікрохірургія» — рушій прогресу

Чи діє на вас реклама на кшталт «Допоможіть безпритульним дітям!»? Чи хочеться вам покинути курити від заклику «Нікотин — це шкідливо!»? Отож-бо й воно. А чи подіє на вас реклама американского фонду допомоги голодним сомалійським дітям: «Ми не просимо у вас грошей. Ви не любите цього. Ми тільки просимо у вас коробки з-під взуття. Нам не вистачає трун, щоб хоронити наших дітей». Таке не може не зачепити! Це називається просто — креатив. І йому тільки починають навчатися українські рекламісти. Благо, крига скресла: у Києві днями відбувся перший національний фестиваль соціальної реклами, який засвідчив: є у нашій державі світлі голови та небайдужі люди. Близько 650 робіт представили як досвідчені рекламісти, так i початківці — було на що подивитися. Усе це дійство відбувалося під патронатом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, за підтримки Спілки рекламістів України та провідних рекламних агентств. >>

Фізкультура з-під палицi

Iснуюча система фізичного виховання повністю себе дискредитувала і збанкрутіла. Частина випускників ВНЗ настільки погано фізично підготовлена, що їм сміливо можна видавати посвідчення інвалідів ІІІ групи, адже рівень працездатності у них належить до І або ІІ групи (РФС), який визначають або за допомогою тестів Купера, або методом експрес-оцінки по Апанасенко. >>

Дружба, що вбила кохання

Найкраща британська співачка (що підтверджено відповідною грамотою), соул-діва й володарка чоловічих сердець Об'єднаного Королівства Джоселін Ів Стокер, а на сцені — просто Джосс Стоун — таки розійшлася зі своїм хлопцем і водночас продюсером Бо Дозьєром. Навколо цього розриву одразу з'явилося чимало пліток, адже британці, якi свою молоду зірочку дуже люблять і з цікавістю стежать не лише за її творчістю, а й особистим життям, добре пам'ятають скандал річної давності. Тоді одежний бренд Gap (до речі, американський), обличчям якого Джосс є вже другий сезон поспіль, ледве не розірвав із нею контракт. Компанії, яка загалом була дуже задоволена співпрацею з 17-річною співачкою, дуже не подобалося те, що неповнолітня Стоун живе разом зі своїм продюсером. Мовляв, такий «розпусний» спосіб життя не сприятиме довірі покупців до бренду. Дурниця, якщо подумати, адже одяг від Gap складно назвати продукцією для солідних матрон, які могли б перейнятися моральним обличчям Джосс. >>

Концерти й вино від «роллінгів»

«Старенький» — читай легендарний і безсмертний — гурт «Роллінг стоунз» вирішив довести Європі, що є ще порох у порохівницях. На літо наступного року «роллінги» планують грандіозне турне Старим світом — вони об'їдуть більшість країн, намагаючись не пропускати жодної «важливої». Що це означає й чи належить до переліку таких щасливчиків наша ненька-Україна, дізнаємося вже після Нового року, оскільки наразі свого маршруту рок-динозаври на чолі з Міком Джаггером не розголошують. >>

«Шостий» алімент

Біля райвідділків міліції й зараз висять грізні об'яви: «Розшукується такий-то... злісний неплатник аліментів». Авжеж, чоловіків, які тікають від дружин і дітей, не бажаючи сплачувати встановлене законом і судом «відступне», вистачає. Але що сказали б наші аліментники, яким слід переказувати на своїх чад навіть по 25 відсотків зарплати, про нещасного громадянина Ірану? Того, якому «найгуманніший у світі» іранський суд призначив кару у вигляді виплати аліментів своїй колишній дружині упродовж... 10 тисяч років?! >>

Анекдоти

Рубрика «Поради кінолога» в журналі «Ваш чотириногий друг»: «Якщо вашому улюбленцеві часто доводиться залишатися самому, без прогулянок, радимо вам навчити його відкривати двері туалету лапою. Ось побачите, це принесе користь!».
Із листа в редакцію: «Принесло! Тепер наш чотириногий друг не тільки мочиться повз унітаз, а й тирить із холодильника ковбасу». >>

Політична імпотенція на книжковому ринку

Московський ярмарок інтелектуальної літератури non/fictio№7 позиціонується як міжнародний. Ще пару років тому цей самопроголошений статус викликав поблажливу посмішку — таку ж, як і намагання українських ярмарків (київських, харківського і навіть тернопільського) задовольнити свої підліткові претензії на дорослість оцим доважком у назву: «міжнародний» (тобто наданням двох-трьох стендів іноземним посольствам). >>

«Як ти, Лемківщино, живеш без нас у самоті?»

Фестинами лемки називають свої забави з піснями та танцями. Кажуть: «Є три, мабуть, найяскравіші субетноси українського народу — гуцули вміло танцюють, бойки гарно музикують, а лемки фантастично співають». Згадують імена народжених Лемківщиною та відомих далеко за її межами: композитора Дмитра Бортнянського, Станіслава Людкевича (між іншим, коли Леся Українка отримала від нього збірник «Русские народные мелодии», написала сестрі: «Там найгарніші пісні — лемківські»), Анатолія Кос-Анатольського, Філарета Колесу, автора Національного гімну Михайла Вербицького, поета Богдана-Ігоря Антонича, а також сучасників — народної артистки України, лауреатки національної премії ім. Т. Шевченка Марії Байко та відомої на Західній Україні молодої співачки Аннички (Анни Чеберенчик). Та запитують: «Хіба можна не співати, коли народилися у такому прекрасному краї?». >>

Новий український чемпіон — щотижня

Нації потрібні кумири. І після того, як Віталій Кличко оголосив про завершення боксерської кар'єри, у нього миттєво з'явилися «правонаступники». Хай легші вагові категорії були не надто популярні у нас при «живому» чемпіоні-«супертяжі», але тепер ми маємо всі підстави уважніше стежити й активніше вболівати за тих, кого у світі єдиноборств називають «мухачами». >>

Проти «драконів» «соколи» не встояли

«Сокіл» продовжує втрачати очки у зустрічах із фаворитами відкритого чемпіонату Білорусі. Поступившись напередодні мінській «Юності», підопічні Олександра Сеуканда в неділю програли й «Кераміну», який після цієї перемоги потіснив киян із другої позиції. >>

Рівняння на КНУХТ!

Київському національному університету харчових технологій виповнилося 75 років. Солідна дата для будь-кого. Але цей вищий навчальний заклад не міг не відсвяткувати таку подію інакше, ніж зі спортивним ухилом. Бо «харчовий» — один із небагатьох ВНЗ, де змогли залучити чимало відомих у минулому спортсменів з користю для них і студентів. >>

Робіть ставки, панове!

Напередодні передостаннього перед зимовою перервою туру в футбольних колах знову почали мусувати тему договірних матчів. І це — попри усталену думку: довести факт «договорняка» силами самих «аналітиків» неможливо, хіба що слід залучати до «розборок» правоохоронців із МВС, які мають можливості зібрати докази. Та й це, як показала практика в Росії, не завжди призводить до бажаного результату. Нашим сусідам вдалося одержати запис телефонної розмови президентів двох клубів, які обговорювали ціну матчу, але наслідків це не мало. Крім того, це ніяк не налякало інших потенційних учасників «змови». А ще слід не забувати, що історія взаємостосунків людей, причетних до нашого футболу, настільки давня й непроста, що розкриття однієї аморальної справи призведе до повномасштабного скандалу за участю чи не всіх команд, які грали у вищій лізі за роки незалежності України. >>