Без «дотаційної ложки»

      Різного ступеня «незалежності» гірничі профспілки шантажують сьогодні уряд майбутніми страйками. Вимога одна: зректися планів приватизації шахт, а натомість збільшите їхнє державне фінансування. Аргументують свою позицію тим, що, мовляв,  вугільна галузь не може працювати прибутково, а тому без бюджетних дотацій їй не обійтися. Досвід приватизованих копалень із запасами коксівного вугілля дещо підірвав залізобетонну міць такої логіки. Але її прибічники не здаються: кокс — це ж вихід на метал, а метал є товаром експортним, надприбутковим...

      Найближчим часом ця економічна банальність може зазнати остаточного краху. Не виключено, що недалекий той час, коли металурги втратять свій, зазвичай, гострий інтерес до коксівного вугілля. Такий висновок напрошується після оприлюднення деяких фактів на недавньому розширеному засіданні Луганської обласної держадміністрації, присвяченому проблемам залучення в область інвестицій. Тоді генеральний директор знаменитого Алчевського металургійного комбінату (АМК) Тарас Шевченко зробив вельми цікаву заяву. За його словами, підприємство готове розглянути питання про придбання низки вугільних шахт. Утім, власне, в цьому намірі не було нічого сенсаційного. Як відомо, АМК є складовою «Індустріального союзу Донбасу», так само, як і Алчевський коксохімічний завод. Сенсаційність крилася в іншому —  в тому, про які саме шахти йдеться.

      Як виявилося, металургів у даному випадку цікавить не коксівне вугілля, тим паче що єдиний «коксівний» холдинг Луганщини — «Краснодонвугілля» — уже встигли приватизувати конкуренти зі структур Ріната Ахметова. Тарас Шевченко нагадав, що на комбінаті будують доменну піч №1 нового покоління, в якій замість коксу використовуватимуть пиловугільне паливо. А для його виготовлення підходить вугілля навіть так званих пісних, енергетичних марок. Загальна потреба в цьому паливі — мільйон  тонн на рік.

      До речі, в сусідніх із комбінатом районах розташовано шахти саме з таким вугіллям. До того ж  вони перебувають у фінансовому стані, з якого їх може вивести тільки потужний інвестор на кшталт АМК. Отже, вугільникам і металургам не доведеться довго шукати один одного.