Диван скрипів під серцем у майора

      Учора журналісти ще раз почули диктофон Мельниченка. Щоправда, записи звучали вже у виконанні не лідера Соцпартії Олександра Мороза (як п'ять років тому), а іншого «діджея» — екс-майора Управління держохорони Миколи Мельниченка, який наполягає, що авторство цих «політичних шлягерів» належить саме йому. Щоправда, тепер журналісти не почули розмов із найвищого кабінету на Банковій, а лише якісь незрозумілі звуки, які сам майор називає скрипом пружин дивану Кучми.

      Ці «звуки му» Микола продемонстрував як доказ того, що Кучму він писав особисто, бо ніхто йому не допомагав, а тим більше не використовував. Адже, за словами Мельниченка, диктофон він носив «під серцем, власноруч ставив його під диван і забирав звідти». Тим самим він намагався спростувати недавню заяву колишнього керівника Управління держохорони Сергія Кислова, який стверджує, що його підлеглий Микола не міг один заходити до президентського кабінету.

      На допомогу майору прийшов інший «борець із кучмізмом» — колишній нардеп Олександр Єльяшкевич, який прилетів в Україну разом із Мельниченком. На його переконання, «Микола дійсно заходив (у кабінет) не один, а з колегами», бо їхні тихі голоси нібито навіть можна розрізнити серед какофонії диванних пружин. Хоча не зрозуміло, чому Єльяшкевич ледь не стовідсотково переконаний у самостійній звукозаписувальній роботі майора, якщо його самого там не було? Натомість колишні колеги Миколи мають іншу думку. Так, полковник Володимир Косарев, який тоді був заступником коменданта на Банковій, каже, що технічний персонал заходив до кабінету раз на тиждень, іноді раз на три дні, але за ними завжди наглядали інші. Тому полковник питає, як можна було під таким контролем регулярно ховати диктофон.

      «Це перше, по-друге, дорогенький мій, ти мені не моргай тут, як дівчині, а то він підморгує й посміхається», — сказав Косарев, пильно дивлячись на Мельниченка. Власне, сам майор цього разу знову був небагатослівним, а на всі незручні запитання преси його «речник» Єльяшкевич звинувачував журналістів у служінні режиму Кучми. Але вдалося з'ясувати, що Мельниченком задокументовані й розмови Кучми з Євгеном Марчуком i Віктором Медведчуком, хоча раніше вважалося, що таких записів у фонотеці майора немає.

      Крім цього, Микола Мельниченко заявив, що у колишнього глави АП Володимира Литвина були «особисті мотиви на побутовому рівні» для вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. I хоча спочатку майор відмовився повідомити подробиці «з етичних міркувань», але пізніше зізнався, що цими особистими мотивами Литвина могли бути стосунки з жінкою. Про яку жінку йдеться, i Мельниченко, i Єльяшкевич «по-джентльменськи» тактовно мовчать. «Шерше ля фам» (тобто розшукати жінку) можна на Різницькій, бо всі документи про мотиви нинішнього спікера Верховної Ради лежать саме у Генпрокуратурі, яка з часом може їх оприлюднити.

      А взагалі обидва колишні біженці від кучмізму кажуть, що розвінчуватимуть цей режим поступово (i так само відповідатимуть на запитання преси). Бо «члени банди Кучми» досі при владі й гальмують розслідування резонансних злочинів. Через це Мельниченко навіть не хоче бути депутатом, бо «немає ніякого бажання бути у Верховній Раді й бачити обличчя Литвина, Волкова, Суркіса і ще 283 народних депутатів цього скликання». За словами Мельниченка, його навіть хотіли підкупити екс-керівник Держуправління справами Ігор Бакай, перший помічник Кучми Сергій Льовочкін і зять Кучми Віктор Пінчук. До того ж в Україні нібито є люди, здатні заплатити за те, щоб Кучму не було притягнуто до відповідальності. Ціна питання — один мільярд доларів.