Ще донедавна Олександр Власюк, якого знають переважно як лірника Сашка, був ведучим дитячої програми «Світанок». Проект відомого казкаря цьогоріч навіть став номінантом премії «Телетріумф» як одна з найкращих дитячих програм. Але у телепрограмі «Світанку» вже немає і достеменно не відомо, чи буде. >>
Із наближенням парламентських виборів в українському політикумі сподіваються на об’єднавчі процеси. Насамперед чергового «об’єднання перед розстрілом» чекають від націонал–демократів — на цьому фланзі юрмиться дуже багато партій, великих і малих. Наразі ці очікування не справджуються. Наділені можливістю балотуватися ще й у мажоритарних округах, партійці не поспішають гуртуватися.
Винятком стали партія «Українська платформа» Павла Жебрівського та Українська республіканська партія «Собор» Анатолія Матвієнка. Нова партія називатиметься — «Українська платформа «Собор», а головою союзу став 49–річний Жебрівський.
Сам Павло Іванович хоча й узявся за розбудову партії, проте в інтерв’ю «УМ» зізнався, що балотуватиметься на виборах–2012 у мажоритарному окрузі — тому самому, що став для нього переможним у 2002 році. А ще член фракції «НУНС» розповів, що націонал–демократи проводять переговори також і в ширшому складі. План–максимум — до квітня вийти на єдину силу. >>
Державна пенітенціарна служба позавчора ввечері на своєму сайті оприлюднила фото медико–санітарної частини Київського СІЗО №13 і, зокрема, палати №260, в якій перебуває хвора Юлія Тимошенко. Зображення медичного обладнання, коридорів iз квітами, непоганих умов палати стаціонарного відділення, де утримується Леді Ю (зручні ліжка, якiснi меблi, плазмова панель ТБ на стіні, сучасна сантехніка включно із прозорою душовою кабінкою) додавалися до повідомлення про те, що екс–Прем’єр укотре відмовилася від огляду медичною комісією МОЗ. >>
Конституційний Суд дозволив використовувати у судах регіональні мови і мови нацменшин разом із державною. Про це йдеться в рішенні КС, яке було ухвалене 13 грудня за поданням 54 народних депутатів. Парламентарії просили визнати неконституційною норму закону про судоустрій. >>
Після матчу внутрішньої першості з «Карпатами» тренер «Динамо» Юрій Сьомін сказав: «На зимову перерву йдемо в хорошому настрої». Чи то зарапортувався, чи забув, чи наврочив... Одне зрозуміло: до останнього матчу групового турніру Ліги Європи кияни підійшли як до чогось «понаднормового». І закінчили євросезон із ганьбою. >>
Перед стартом турніру молодіжних збірних другого дивізіону в Донецьку основними претендентами на підвищення в класі вважали команди України й Угорщини. На льоду Палацу спорту «Дружба» конкуренти зійшлися вже в другий ігровий день. Гра виправдала сподівання чотирьох тисяч глядачів і принесла перемогу нашим хлопцям. >>
Парламентські вибори в Росії були чесними, їх підсумки — об’єктивними, а протестні акції — проплаченими й схожими... на боротьбу зі СНІДом. Таким оригінальним баченням ситуації поділився з телеаудиторією в прямому ефірі прем’єр–міністр Володимир Путін. Це був десятий, «ювілейний», випуск «прямої лінії» за його участю, і перший, у якому ВВП узяв участь як кандидат на посаду глави держави.
Судячи з відповідей колишнього–майбутнього прем’єра–президента, досить масові як для Росії протестні виступи його щонайменше здивували (як у тому анекдоті: «Уявіть собі — відчиняєте ви холодильник, а там овочі проводять мітинг і вимагають від вас проведення чесних виборів. От ви здивуєтеся! Приблизно так само відчуває себе Путін — які вам вибори?! Я ж вас їм!»). А з огляду на ті поблажливі «шуточки», яких ВВП не шкодував на адресу опонентів, здається, навіть більше: налякали. Хоч сам президент (пардон, прем’єр) — у костюмі «з голочки», краватці в крапочку й «ну зовсім непомітними» ознаками пластики на обличчі всіляко свою стурбованість із цього приводу приховував. Проте про свій страшний сон — Помаранчеву революцію — згадав. Фрейд би замислився. >>
2011 рік був позначений безпрецедентним вибухом протестних виступів по всьому світу — від «Арабської весни» в країнах Північної Африки та Близького Сходу до соціального руху «Окупуй Уолл–стріт», демонстрацій, пов’язаних з економічною кризою в країнах Європи та нещодавніх мітингів проти фальсифікації виборів у Москві. Тож, обираючи переможця свого традиційного рейтингу «Людина року», редакція журналу «Тайм» вирішила цього разу виділити не конкретну постать, а збірний образ протестувальника (The Protester). «Рейтинговий» номер часопису, обкладинку якого зазвичай прикрашає фото людини, котра мала найбільший вплив на події року, що минає (неважливо, позитивний чи негативний), цього разу вийшов із колажем: закрите до очей обличчя на тлі фрагментів кадрів із різних акцій протесту. >>
Виправний суд Парижа визнав президента Франції у 1995—2007 роках Жака Ширака винним у розтраті громадських коштів і засудив його до двох років позбавлення волі умовно. Окрім того, 79–річного політика (він не був присутній на засіданні у зв’язку з поганим станом здоров’я) визнали винним у «зловживанні довірою та повноваженнями з метою отримання вигоди». >>
Голлівудська кінозірка Анджеліна Джолі віднедавна не лише акторка, а й режисерка. Та ще й, як виявилося, непогана: вже за свою дебютну режисерську роботу Енджі отримала нагороду від фахівців. Як повідомляє Contact music, фільм «У країні крові та меду», в якому Джолі виступила також продюсером і до якого сама написала сценарій, отримав спеціальний приз Стенлі Крамера. Цю відзнаку Гільдія продюсерів Америки присуджує стрічкам, які порушують «провокаційні соціальні питання». >>
Влада Рима оголосила війну жувальній гумці.
Підраховано, що щоденно у Вічному місті, зокрема на території археологічних пам’яток та закладів культури, випльовують повз смітники більше 15 тисяч, а впродовж року — 5,5 мільйона використаних жуйок. Відтирання клейкого сміття коштує комунальним службам одне євро за штуку, тобто міський бюджет витрачає на це щороку 5,5 млн. євро. Крім того, жуйка завдає значної шкоди історичним пам’яткам i взагалі екологічній системі, адже період біологічного розкладу жувальної гумки становить п’ять років. >>
Народне мистецтво завжди актуалізується в дні традиційних свят — коли лунають колядки, до прикладу, чи ворожать на Андрія, логічними і доречними раптом знову стають рушники, дідухи, вишиванки, сирні коники, глиняні свистульки. У Музеї Івана Гончара до 20 грудня експонується виставка рушників Олександри Теліженко і ляльок–мотанок Лариси Теліженко, свекрухи і невістки. Пані Олександра рушниками займається все життя — і на виробничому рівні (у Черкасах вона має творчу майстерню, де 20 майстринь вишивають сорочки, рушники, герби, прапори, корогви і для президентів, і для патріархів, і для всіх, хто може оцінити), і на науковому (викладає курс «Українська народна культура» в Київському університеті банківської справи і недавно написала однойменну наукову роботу на два томи). Вона каже, що коли ще українці не знали грамоти, то переносили космічні знаки і символи, мову Всесвіту на свої рушники у вигляді орнаментів і символів. Художниця вишивала з дитинства — разом із мамою, яка сама піднімала трьох дітей, гаптували наволочки, рушники і продавали на базарі, каже, так навишивалася, що сказала собі: вивчуся і ніколи голки в руки не візьму. І наврочила — усе життя займається вишивкою, але вже як художник. Рушники, представлені на виставці, авторські — філософські і монументальні: «Шлях аріїв», «Холодний яр», «Пам’яті Нарбута», «Тріумф жінки», «Роксолана», «Грім і тиша» (посвята Василю Симоненку), «Червона рута», «водяний» триптих із драконами, лілеями, яйцем–райцем, рибою, лебедями...
Олександра Теліженко розробляє систему знаків і символів, малює рушник–картину, підбирає кольори і відтінки, а вишивальниці голкою і ниткою «малюють» його на полотні. Олександра іде по залу і «читає» коди своїх рушників, ти поруч — абсолютно безграмотний, здається, що перед тобою одна з мертвих мов, втрачених у ході цивілізації. Так само ми, сучасні, не вміємо «читати» ікони — колись їх послання розуміла кожна людина. Значить, нам потрібен дешифрувальник? «Краса — дуже дієва, наукова категорія, — каже Олександра. — Уже прийшли до того, що художник — це божа місія на землі, у нього тонка шкіра, він швидко згорає, але йому дано зчитувати інформацію з космосу за допомогою інтуїції. Інтуїція художника — це як купа інститутів, от він нічого не вчить, а все знає. А для глядачів, відвідувачів виставки досить відчувати красу. Коли йдеться про проблему вибору, тут включається селекція за принципом краси — те, що подобається, це хід інтуїції, це наше підсвідоме знання робить відбір. Треба прислухатися до себе».
І все ж Олександра Теліженко дала кілька розшифровок кореспондентці «УМ». >>
На прес–конференцію за підсумками 2011 року Міністерство культури запросило журналістів на Малу сцену Театру Франка. Якщо хтось надумає для себе скласти рейтинг найгучніших культурних подій року — на цей майданчик варто звернути особливу увагу. Задумував його ще Сергій Данченко, художній екс–керівник «франківців». Із того часу Мала сцена зi статусу перспективного арт–об’єкта неодноразово переходила у статус безнадійного довгобуду, й ось після двадцяти трьох років будівництва її нарешті здали в експлуатацію. Мала сцена Театру імені Франка носитиме ім’я Сергія Данченка, вона вміщує близько 200 глядачів і на повну силу запрацює вже з наступного року. >>
На цьогорічну «Драбину» до Львова приїхали драматурги з Грузії та України — дванадцять митців, учасників проекту Британської Ради «Нова драма з театром Royal Court, який вважається одним iз найвідоміших експериментальних театрів Європи. На фестивалі можна було познайомитися з п’єсами молодих драматургів та поспілкуватися з ними на тему молодої драматургії. З’ясувалося, що немає жодного сучасного грузинського драматурга, який би не писав на тему війни. І це зрозуміло, адже за 20 років незалежності Грузія пережила вже кілька воєн. Як пояснює життєрадісний Басса Джанікашвілі, який навіть про війну пише з гумором, є в наших драматургів і спільна риса: «Лондонські вчителі часто кажуть нам, що наші герої в творах не можуть нічого змінити. Це характерна риса пострадянської драматургії, у творі є мета, але її неможливо досягти». >>
Чудовий настрій з’явився у глядачів відразу при вході до Національного палацу мистецтв «Україна». Переступивши поріг фойє, вони потрапили на червону доріжку і, як справжні зірки шоу–бізнесу, крокували до зали під гучні аплодисменти! Далі — більше! Столи на кожному поверсі — щедро накриті. Тут уся наша національна смакота: ковбаска, канапка зі свіжоспеченого українського хліба з салом, фірмова настоянка на кропиві...
У залі — ніде яблуку впасти. Тут люди різного віку та соціального статусу, яких об’єднала шана та любов до української пісні та рідного краю. Саме натхненник свята, народний артист України Михайло Поплавський, має особливий дар — передавати глядачу свою любов до одвічних життєвих цінностей. >>
Напередодні дня святого Миколая досвідчені активісти та організатори зимових свят зібралися за «круглим столом» у редакції газети «Ізвєстія», аби поділитися враженнями щодо ставлення сучасних дітей до чарівників, які допомагають виконувати їхнi бажання. До кого частіше звертаються малюки — святого Миколая чи Діда Мороза, що замовляють і чим «звітують» — ділилися справжній Дід Мороз на ім’я Олександр, представники церкви та «Укрпошти» та дитячі психологи. >>
Уперше «круглу дату» української Незалежності на Київському годинниковому заводі відзначили в 2006 році — тоді з нагоди 15–річчя нашої держави тут випустили ексклюзивну серію годинників «Клейноди Незалежності». Колекція мала успіх — оригінальні годинники охоче брали на подарунки високопоставленим особам та закордонним гостям. Тож цьогоріч підприємство представило чергову ексклюзивну лімітовану серію «Клейнодів Незалежності», присвячену 20–річчю нашої держави. >>
Україна може стати не лише європейською житницею, а й європейським генератором. Наші компанії активно нарощують обсяги експорту електроенергії до сусідніх країн, хоча іще кілька років тому ці потоки були мізерними. Європа ж, у свою чергу, тільки збільшуватиме споживання струму: економічне зростання, яке неминуче настане після рецесії, потребуватиме енергоресурсів, відмінних від політично забарвленого російського газу. Модернізувавши потужності генерації та мережі, Україна матиме змогу забезпечити левову частку цих потреб ЄС. >>
Близько сотні людей зібралися вчора під Київміськдержадміністрацією пікетувати пленарне засідання Київської міської ради та висловити свій протест через нову стратегію розвитку столиці. Аргументи прості. «Стратегія генплану, який намічає план розвитку Києва до 2025 року, замість того щоб вирішувати старі проблеми, лише створює нові», — пояснив «УМ» головний координатор громадянської компанії «Форум порятунку Києва» Віталій Черняховський. За його словами, київська влада в новому генплані намагається пролобіювати інтереси забудовників, а не звичайних киян: «І замість того, щоб розв’язати проблему із засміченням повітря та засиллям автівок, вони побудують ще більше житла. Але ж ніяких безкоштовних квартир не буде, тому ніякої користі для людей з цього не буде». >>
У неділю, 18 грудня, на Михайлівській площі Києва відбудеться акція під гаслом «Не дай бику вкрасти в тебе Європу!». За планами організаторів, цей захід має наочно продемонструвати і владі, і європейській спільноті прагнення українського народу жити у своїй державі за європейськими стандартами відкритості й демократії. Під час акції буде підбито підсумки символічного референдуму з питань євроінтеграції, що вже другий тиждень триває в соціальних мережах. Опитування, в якому взяли участь більше 5 тисяч респондентів, на цей момент засвідчило: понад 95 відсотків підтримує саме курс на євроінтеграцію >>
Корінні мешканці столиці вже давно обурюються політикою міської влади, спрямованою на знищення київських трамваїв. Проте, усвідомивши, наскільки це зручний і екологічний вид транспорту, нинішні столичні очільники схаменулися й вирішили знову розширити мережу трамвайних маршрутів. Учора в Києві презентували новий трамвай спільного українсько–білорусько–російського виробництва. >>
Узявши старт із Прикарпаття, кір швидко почав поширюватися на найближчі до Івано–Франківської області і вже лютує у Львівській, Закарпатській і Рівненській областях. Міністр охорони здоров’я Олександр Аніщенко вважає, що епідемією це називати не варто, і взагалі епідемія кору Україні не загрожує. Натомість працівники обласних санітарно–епідеміологічних станцій переконані в протилежному. З урахуванням прогресу цього інфекційного захворювання в Європі та постійної міграції мешканців Західної України, медики запевняють: на позитивні прогнози годі й чекати — хвороба зупинятися не збирається. >>
При управлінні Бучацької єпархії Української греко–католицької церкви в райцентрі Чортків на Тернопільщині відбувся семінар для дружин священиків на тему, яка для людей некомпетентних звучить дещо дивно: «Природні методи розпізнавання плідності». Однак його головна теза, озвучена ідейним натхненником такого жіночого зібрання, координатором руху «За життя!» Ольгою Росляк проста і зрозуміла всім: «Подружжя має жити згідно з природою, створеною Богом, яка веде до зростання подружньої любові, і з якої через Боже благословення у світ приходять діти». >>
Постійно діюча виставка «Народи Криму» Кримського етнографічого музею поповнилася новою експозицією «Маківка». До неї ввійшли фрагменти розпису на стелі старих будинків німецьких колоністів з однойменного села Совєтського району (до повної депортації кримських німців восени 1941 року воно називалося Конрат). Самі ж розписи датуються кінцем ХІХ — початком ХХ століття, на них зображено дещо примітивні пейзажі, сільські сценки й орнамент. Проте їхня музеєфікація вкрай важлива для збереження історико–культурної спадщини кримських німців, переконані місцеві етнографи. >>
Те, що справді сталося диво, сумнівів не викликає. Адже у мешканки села Євдокіївка Магдалинівського району, за словами головного лікаря Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова Сергія Риженка, обгоріло понад 70 відсотків шкіри. При цьому на тілі жінки не залишилося жодної ділянки, не пошкодженої вогнем. >>
Підвищення зарплат силовикам є наругою над Військом >>
At last >>
День УПА: Ми не поклоняємося попелу. Ми підтримуємо вогонь >>
У Нью-Йорку відбувся захід ООН «Довіра, глобальне управління, кліматичні дії» >>
Вугледар: подвиг українських воїнів і причини втрати міста >>
Greenstink >>
«Половецька баба» з Гектової Балки врятована хорунжими на фронті >>
Містечко Хансена у Тарасівці: унікальний проект для переселенців >>
За два дні з полону звільнено 38 азовців >>
У Києві відкрили пам'ятник режисерові Олександру Довженку >>
