Внукові діти

Внукові діти

Відома істина: сім’я — той острівець, де дитині найкраще. Діти, які відчувають свою бажаність і родинне тепло, зростають відкритішими до світу і добрішими. Але як бути тим, від кого байдуже відвернулися найрідніші, над ким знущаються люди, які, за всіма канонами, мали б підтримувати і захищати? У поляка Марека Внука є відповідь на таке запитання: цих дітей треба прийняти — на рівні серця — і полюбити. У дитячому центрі «Сонячне світло» в селі Требухів, що неподалік Києва, про який ми свого часу писали, сьогодні виховується тридцятеро дітей. Кожен із них по–різному, волею обставин, потрапив у скруту й опинився на семи вітрах. Тут їм просто кажуть: я тебе приймаю таким, як ти є, але й ти маєш довіритись нам, щоб разом ставати кращими. Так що хтось озброюється гучними гаслами про важливість добра і милосердя, а президент дитячого центру разом з однодумцями вже сьомий рік створює для дітей відчуття родинного затишку.

Сонце і сльози

Сонце і сльози

«Мене звати Ніколь!» — каже маленька дівчинка і простягає мені ляльку. Вона й сама схожа на ляльку — великі блакитні очі, русяве волоссячко. Їй лише трохи більше двох. Достатньо для того, щоб навчитись вимовляти слово «мама». І надто мало, аби збагнути, що рідної мами в неї немає. Ніколь було десять місяців, коли найріднішу людину забрала невиліковна хвороба. Маленька звикла до бабусиних казок і щоденних прогулянок з дідусем, до вимогливої, але доброї опіки дяді й тьоті. Щоправда, ще є тато, але його дівчинка не пам’ятає. І нічого, крім прізвища, від нього не отримала — ні турботи, ні нових черевичків чи коробки печива. Зовсім крихітною вона була, коли мама втекла від нього до своїх батьків, і надто мало за цей час він цікавився долею своєї дитини. Аж до того часу, доки дідусь із бабусею не вирішили офіційно всиновити дитину...

Питна гарячка

Питна гарячка

Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я недавно опитали 200 тисяч учнів 5—10 класів щодо вживання ними алкоголю і зробили дуже невтішний висновок. Україна у списку з чотирьох десятків країн посіла... перше місце і з величезним відривом випереджає Ізраїль, що потрапив на другу позицію цього ганебного рейтингу. Тобто у нас регулярно заглядають у чарку 40 відсотків дітей, в Ізраїлі — 28. Росія, де пиятика вважається частиною національної традиції, до речі, посіла аж 15 сходинку. Що далі? Відповідь на це запитання стабільно залишається риторичною, бо бізнесова і, вважай, політична еліта нашої держави давно паразитує на цьому суспільному лиху.

«Просвіту» з просвіти геть?

У Дніпропетровську трапився неабиякий скандал у середовищі Всеукраїнського товариства «Просвіта», яке впродовж багатьох років очолює народний депутат України п’ятьох скликань Павло Мовчан. Обласну організацію тоді ще Товариства української мови у 1988 році створили в числі перших в Україні. Отож нині «просвітяни» готуються до свого 20–річчя.

Тести змінять рейтинги шкіл

Більш як півмільйона учасників зовнішнього оцінювання вже склали тести з п’яти дисциплін — української мови та літератури, математики, історії України, світової історії та хімії. Попереду — ще шість тестів, нині ж можемо говорити про перші підсумки учнівських знань. Центр оцінювання якості освіти проаналізував і узагальнив результати тестування з української мови та літератури, математики та історії України.

«Зона» — не вихід

«Зона» — не вихід

Про те, яким повинен бути гральний бізнес в Україні, дискусія точиться вже не перший рік. Незважаючи на те, що проти такої ініціативи висловлюються й фахівці, причетні до ігрового бізнесу, і незалежні експерти, які радять Верховній Раді відхилити відповідні законопроекти, деякі політики не полишають ідею винести гральні заклади у спеціальні зони. Ось і тепер, під час виборчої кампанії у столиці, ледве не кожен кандидат на міського голову вніс до переліку своїх передвиборчих обіцянок гасла на кшталт «Очищу Київ від ігрових автоматів», «Винесу ігрові заклади за межі міста» тощо. Однак, як свідчить світовий досвід, такий крок не тільки не розв’язує проблему, а навпаки, сприяє переходу грального бізнесу в «тінь». А отже, виведенню з–під будь–якого контролю держави.

«Великі шахраїнці»

«Великі шахраїнці»

...Не хтось інший, а сам шеф–редактор проекту «Великі українці» Вахтанг Кіпіані поставив під сумнів правдивість підсумкових результатів голосування. У коментарі інтернет–виданню «Телекритика» Кіпіані визнав, що на «турнірну таблицю» суттєво вплинули «вручну». Завдяки десяткам тисяч СМС–повідомлень, які були надіслані з 80 мобільних номерів за останній день, Ярослав Мудрий перемістився з четвертого місця на перше, яке впродовж місяця впевнено посідав Степан Бандера. Отож «Великий українець» Ярослав Мудрий виявився штучним. «Інтер» просто не витримав «випробування Бандерою», на підтримку якого згуртувалися десятки тисяч національно–свідомих та активних громадян.

Багато галасу навколо гемодіалізу

Багато галасу навколо гемодіалізу

У вельми неприємну ситуацію потрапили мешканці Сіверськодонецька, хворі на хронічну ниркову недостатність. Сумно, але, принаймні опосередковано, вона є похідною від теперішнього політичного безладу в країні. Хоча хто заприсягнеться, що тут геть виключена й пряма залежність від політики, точніше, від конкретних політиків. Сама назва міста навіює такі побоювання...

Від імунізації до... реанімації

Від імунізації до... реанімації

У вівторок помер учень 11–го класу однієї зі шкіл Краматорська, якому, як і іншим школярам, напередодні зробили щеплення від кору та краснухи. Того ж дня управління охорони здоров’я Донецької обласної державної адміністрації заборонило проведення імунізації до з’ясування причин смерті старшокласника.

Між двох світів

Між двох світів

За даними Міністерства праці та соціальної політики України, від трьох до чотирьох мільйонів українських громадян перебувають нині на заробітках за кордоном. Але, оскільки більшість цих людей працює нелегально, реальних цифр не знає ніхто. Проте Всесвітній банк робив торік інше припущення: до 8 мільйонів громадян.
Проблема заробітчанства в багатьох країнах світу. В Колумбії та Марокко, в Молдові та Україні цілі родини вчаться, будуються, лікуються коштом гастарбайтерів, які працюють переважно без віз та офіційних контрактів у заможніших країнах світу. Наражаючись на постійні небезпеки та загрозу депортації, заробітчани фактично заміняють собою соціальні служби та освітні державні програми. За даними Міжнародної організації з міграції, українські заробітчани за минулий рік переказали з–за кордону 27 мільярдів євро.