Україна намагається розширити перелік своїх пам’яток, які підпадають під охорону ЮНЕСКО. Як повідомила гендиректор заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська, вже підготовлено необхідний пакет документів і направлено його в Париж на розгляд спеціальної комісії. Наразі з київських пам’яток до охоронного списку ЮНЕСКО належать Софія Київська та КиєвоПечерська лавра.
8—15 жовтня в італійському місті Равенна відбулося Х пленарне засідання комісії з питань діалогу між католиками і православними, яке закінчилося прийняттям заключного документа — «Еклезіологічні та канонічні наслідки сакраментальної природи церкви». Документ став сенсацією — в ньому викладено засади возз’єднання після тисячоліття «розлучення» католицької та православної церков. 23 листопада в Римі повинна відбутися зустріч кардиналів зі всього світу, на якій буде обговорюватися цей проект.
Нам вдалося знайти дані про щонайменше чотири такі випадки, три з них — зі смертельним фіналом: у наших співвітчизників ще живцем вирізали нирки і серце. Родичі жертв «донорського піратства» опиняються сам на сам зі злочинцями з «цивілізованого світу». Однак дружина заробітчанина Миколи Н. за підтримки львівського адвоката Арама Чліянца вирішила добитися справедливості якщо не від українського, то принаймні від Європейського суду.
10–річчя створення Інституту релігії і суспільства Українського католицького університету відзначили цілковито в наукових традиціях — семінаром «Релігія та суспільство в Україні та світі». На урочистість до Львова зібралися відомі фахівці у галузі релігійної свободи та міжрелігійних стосунків. Це й не дивно, адже цей інститут (як підрозділ ВНЗ із репутацією найдемократичнішого й наймодернішого в Україні) досліджує і популяризує суспільне вчення Церкви, ідею релігійної свободи та міжрелігійний діалог.
«8 липня 1942 року — це вже було останнє вивезення молоді і дітей — забрали нас, на станції закинули у вагони із соломою і повезли аж до Франкфурта. Ми малі, голодні — всього не опишеш. Десь у Карпатах вагони відкрили, хто хотів утекти — то половили озброєні фашисти з собаками...» Ці рядки — із щоденника Меланії Ковтонюк, яку в роки війни разом із десятками тисяч українців вивезли до гітлерівської Німеччини і змусили відробляти «панщину» на землі всемогутнього, як на той час здавалося, фюрера. Але серед численних історій остарбайтерів, як правило, трагічних і скорботних, її історія виглядає справжньою фантастикою — майже через півстоліття після тих подій іменем Меланії Ковтонюк влада міста Руссельсхайм назвала міський сквер.
Закордонні гості привезли українцям подарунки — уламочoк Берлінської стіни (мовляв, стіни, що розділяють, мають властивість падати) і факсимільне видання «Оди радості» Людвіга ван Бетховена на вірші Фрідріха Шіллера, що стала гімном Європейського Союзу. «Хай це буде символом нашої єдності», — прокоментував вручення дарунка президент Європейської конференції «Справедливість і Мир» єпископ Лео Шварц.
Сьогодні вона скрізь — на вуличних бігбордах і лайтбоксах, у телевізійних роликах, поштових скриньках, на мітингах, людях, автобусах. Її не вимкнеш, не спалиш, не виметеш. Вона призначена ніби для нас, проте існує в якомусь паралельному світі окремим життям, від чого стає ще нестерпнішою. Аби врятувати свої мізки від божевілля, ми скоро перестанемо вмикати телевізор взагалі. Але, як стверджують психологи, — це зовсім не вихід. Тоді піарники і політтехнологи вигадають для неї ще більш підступну форму подачі і під галас чергових виборів таки збудуть свій товар. А, між іншим, питання: «Наскільки безпечне для нашого психологічного здоров’я засилля політичної реклами?» має досить невтішну відповідь.
Так трапилося, що першу частину нинішньої передвиборчої кампанії — із розгортуванням бігбордів та іншими карнавальними дійствами — я прогавив. Шкода, звичайно, але в цей час пощастило бути в країні, де вибори ще не на часі. Тому, повертаючись додому, дуже хвилювався.
Позавчора у Кривому Розі мала бути підписана кулуарна й непрозора угода — про створення спільного підприємства на базі місцевого гірничозбагачувального комбінату окислених руд. Його учасниками мали стати, з одного боку, Фонд державного майна, з іншого — ТОВ «Українська рудно–металургійна компанія». Засновниками останнього є російські компанії — «Смарт–груп» і «Металоінвест». Утім пустити «в тираж» потужний комбінат поки що не вдалося: голова ФДМУ Валентина Семенюк несподівано захворіла напередодні підписання угоди.
Напередодні нинішніх виборів один із лідерів Партії регіонів, голова Харківської облради Василь Салигін гучно пообіцяв дати всім харків’янам землю. А саме, в рамках програми «Земля — людям» виділити кожному жителеві міста–«мільйонника» не менше, ніж по 25 соток землі, в радіусі не далі, ніж 25 кілометрів від Харкова і не пізніше, ніж протягом двох місяців.
