У дитячих крамницях триває рух за українську мову. Компанія «ТойДІКо Україна», ексклюзивний дистриб’ютор іграшок «Фішер–Прайс», вирішила українізувати популярний у світі «Чарівний горщечок» — іграшку для дітей від піврочку до трьох. Вчили його рахувати і співати українською цілий рік. Тарас Малкович, перекладач видавництва «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА», старший син видавця і поета Івана Малковича, працював над українською версією англійських пісеньок, а наспівала їх жителька Великої Британії Наталя, прізвище якої ніхто не знає. «Голос живий, відразу уявляєш гарненького усміхненого друга, з мигаючим носиком. Дітки у горщечок вкладають формочки, а коли їх звідти витягують, іграшка винагороджує малюків пісенькою у стилі хіп–хоп», — коротко пояснює механізм роботи іграшки Тарас.

Українській незалежності майже 17 років. Від самого її здобуття у 1991–му в нашій державі, як, зрештою, і в усіх інших державах світу, навіть там, де це офіційно заборонено, існує гральний бізнес. І протягом усього цього часу діяльність численних казино, тоталізаторів, букмекерських контор та ігрових автоматів не регулювалася жодним профільним законом. Спроби Верховної Ради ухвалити відповідний нормативний акт досі успіху не мали. Однак цього разу парламент сповнений рішучості виправити ситуацію. У вівторок Комітет ВР з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва провів слухання щодо врегулювання питань з організації та проведення азартних ігор в Україні, і, як пообіцяла голова комітету Наталія Королевська, слухання ці не останні. Тож можна сподіватися, що справа зрушила з мертвої точки.

«Куточок, де відроджується нація» — так наз­вав Волинь нещодавно один із представників великого бізнесу, який відвідав багатодітні родини поліської Маневиччини з метою надання допомоги в рамках ініційованої Президентом Віктором Ющенком акції «Зігрій теплом дитину».

На позавчорашній сесії депутати Чернігівської обласної ради і майже одностайно проголосували за клопотання перед Верховною Радою про надання смт Батурин статусу міста районного підпорядкування.

«Не скажете, котра година?» — ховає змерзлi рученята у куртку з чужого плеча маленька дiвчинка. Це Іринка, їй лише 12. Цю дитину нiхто й нiколи не називав пестливими iменами. Натомість часто вслід лунає: «злодiйка», «наркоманка». Iринка чекає, що ось–ось приїде автомобiль «Дiти вулицi» i привезе їй їжу. Ця їжа — єдине, чим дитя харчується ось уже кілька місяців поспіль...

Ці млинці смакували мені як ніколи. Можливо, тому, що пригощали ними пацієнти Сумського обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей–інвалідів. Вони самі їх і напекли, до речі. Куштувала їх у мальовничому селі Рибці, де розташована база центру — соціально–трудовий комплекс «Відродження». Звичайно, зараз тут дітей менше, ніж влітку. На човні не поплаваєш, та й на конях, катання на яких допомагає дітям видужувати, довго не погуляєш. Але дітям тут подобається завжди. «Як удома», — кажуть. До того ж протягом останнього року тут вони багато чому навчилися і стали значно самостійнішими. Ось і млинці — витвір рук тих дітей, які освоювали напрям «кулінарія».

Власне, не лише за східною традицією кожен рік чомусь присвячують. В Україні «традиційно» він також проходить під певним знаком. Не зодіакальним, звісно, а проблемним. Згадайте, вирішенню яких проблем присвячувалися останні роки: охороні здоров’я (2001), боротьбі зі СНІДом (2002), культурі (2003), сім’ї (2004), ветеранам (2005), селу (2006), українській книзі (2007). Змінювалися президенти, а ще частіше уряди, а традиція залишається. Хоча зазвичай це радше скидалося на піар–кампанію, ніж на бажання змінити щось суттєво. Хай кине в мене камінь той, хто доведе, що нам вдалося зупинити поширення СНІДу, уберегти від занепаду заклади культури, врятувати від вимирання наші села...

2008–й Віктор Ющенко оголосив роком підтримки національного усиновлення та інших форм сімейного виховання дітей–сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На Харківщині кажуть: таке враження, що Президент саме їх мав на увазі. Адже область у цій справі — на передових позиціях. Якщо на Київщині виховують у сім’ях 284, а на Донеччині 257 сиріт, то на Харківщині ця цифра сягає 341 дитини. Уже нинішнього року взято під сімейну опіку троє дітей. Утім, за кожною цифрою — сотні людських доль.

Україна очолює сумний «рейтинг» вимирання європейських націй. «За 14 років нас поменшало на 5 мільйонів. І найприкріше, що йдеться про людей працездатного віку. Їх смертність у 3—4 рази вища, ніж у європейських країнах», — повідомив голова Національної ради з питань охорони здоров’я населення при Президенті України, професор Микола Поліщук.

У Кам’янці на вулиці Будьонного двоповерхову хату Юрія та Наталі Таланенків видно здалеку. Цей затишний сучасний будинок, архітекторами якого стали вони самі, сім’я будувала для себе і двох синів — Дмитра та Сашка. Тоді ніхто з них — ні Наталя, ні Юрій — й подумати не могли, що, окрім своїх, у цій хаті житимуть ще й чужі діти. І стануть вони для Таланенків дорогими та рідними.

Один із чільних «бютівців» Микола Томенко, автор проекту « 7 чудес Укра­їни», зініціював нову акцію, яка пропагує туристичні принади нашої держави. Тепер громада разом обиратиме «7 природних чудес України». Днями було оголошення 100 номінантів на право носити звання природного дива. До переліку увійшли різноманітні пейзажі з різних куточків нашої країни: гори, печери, вулканічні масиви, озера, річки, природні лісові масиви тощо. Невдовзі, за словами Миколи Томенка, має розпочатися окрема презентація кожного з цих об’єктів.