Наші люди фактично нічого не знають про ГМО, але бояться їх вживати. 70 відсотків українців переконані, що більшість їжі, яку продають в Україні, таки містить ГМО. Водночас на відповідне маркування час від часу звертають увагу менше половини громадян. А третина українців — узагалі ніколи не шукає на упаковці продуктів інформацію про ГМО. Такі суперечливі результати дало нове соціологічне опитування, результати якого експерти оприлюднили днями.

В Анні досі живе дитячий максималізм, саме бажання, аби все було «по правді». Якщо вчитися — то продовжити це ще й у науковій роботі. Тому вона, вчитель географії–біології, має здолати й аспірантуру. Якщо займатися журналістикою, то порушувати справжні проблеми. І ще — навчити створювати газету своїх школярів. Якщо вдосконалюватися — то прийти на тренінг і без комплексів виконувати завдання нарівні з власними учнями... У цій звичайній, на перший погляд, жінці живе Дон–Кіхот. Він не дає їй стати буденною, він робить її для когось незручною. Але, якби не все це, хіба могла б вона писати казки?

Якщо ви повнолітній і не маєте проб­лем зі здоров’ям, то цілком можете стати одним із тих, кому випаде щасливий квиточок у космос. «Полети чоловіком, повернися героєм!» — уже сьогодні закликає українців оголошений одним із брендів чоловічої косметичної продукції міжнародний конкурс. Змагання між майбутніми космонавтами розпочалося одночасно в 70 країнах світу. За словами організаторів, узяти участь у конкурсі може кожен чоловік, якому виповнилося 18 років. Особливих вимог, окрім відмінної фізичної підготовки, до кандидатів немає. Зокрема, знання англійської мови не є обов’язковим. Тому навіть пенсіонер, який не скаржиться на здоров’я, може стати майбутнім космонавтом.

Програма розвитку ООН оприлюднила результати проекту «Майбутнє, якого ми прагнемо». Для того, аби зрозуміти, що хвилює пересічних українців, було створено Всеукраїнську краудсорсінгову онлайн платформу.

Наприкінці 2011 року «УМ» в інформації «Лялька для доньки» розповідала про те, як у Черкаському пологовому будинку №2 народила дитину 14–річна школярка Діана Кньовець. Дівчинка стала мамою справжнього богатиря — хлопчик з’явився на світ вагою 4,150 кілограма і зростом 56 сантиметрів.

«Я вийшла на роботу, коли обом моїм синам щойно виповнився рік, такі в радянські часи були порядки. Пригадую, молодший Сергійко ще й ходити не міг, як віддала його в ясла. Нинішнім мамам значно легше, вони можуть бути вдома зі своїми дітьми аж до трьох років», — каже 50–річна киянка Алла Біленко.

Минулого року Верховна Рада та інші державні органи покликали до життя чимало новацій, спрямованих — ви правильно здогадуєтеся — на збагачення держави, покращення життя народу та спрощення всіляких бюрократичних процедур.

У Миколаєві конфлікт між двома родинами, що живуть поруч, переріс у справжню багаторічну війну. Заручниками складної ситуації виявилися шестеро малолітніх дітей одного з сімейств — Олександра Алієва. Після рішення суду про знесення двоповерхівки, яка була побудована з порушенням закону, на кілька місяців у будинку відключили газ, світло і воду. Якийсь час родина жила в холодному домі, а коли діти почали хворіти, мусила переїхати в орендоване житло. До того ж в Олександра тяжко хвора дружина — в жінки виявили рак...

Щороку в Україні 1440 літрів жіночих сліз проливаються від насильства. Такого висновку експерти дійшли шляхом нескладних математичних розрахунків. «Ми знаємо, що по допомогу звертається лише кожна четверта жінка. Це означає, що на кожен зафіксований випадок насильства припадають ще три не задокументовані, — розповідає виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» Галина Скіпальська. — Отже, реальна кількість випадків насильства становить щонайменше 360 тисяч на рік. Кожен факт насильства — це сльози. Середній об’єм сліз, виплаканих людиною за один раз — 1 чайна ложка, тобто 4 грами, які ми помножили на 360 тисяч випадків та отримали 1 440 літрів».

Церква не вітає всю цю медійну метушню навколо «кінця світу». Ба, більше — нещодавно УПЦ Московського патріархату запропонувала притягувати до відповідальності тих, хто розповсюджує апокаліптичні чутки, бо все це — дияволові «штучки». У більшості релігій тільки Всевишній знає, коли настане кінець світу. То куди вже нам, дрібним рабам Божим, пасталакати про те, що знає тільки Він один. Проте існують цілі касти розумних «рабів Божих», які насмілюються не тільки сперечатися про кінець світу, а й обґрунтовувати свої доводи формулами та розрахунками. Це — вчені. На сьогодні існує кілька панівних у науковому світі гіпотез про загибель людської цивілізації і — в ширшому сенсі — нашого Всесвіту. Усі вони, скажемо так, — в далеко терміновій перспективі. Видатний британський математик, професор Оксфордського університету сер Роджер Пенроуз, виступаючи в листопаді з відкритою лекцією в Києві, сказав: Великий колапс Всесвіту відбудеться, але через 10–15 мільярдів років. І з дещо похмурим британським гумором додав: проте нам хвилюватися не слід, адже людство ще до того загине від якихось інших, не таких глобальних, причин.

Зробити короткий огляд головних наукових гіпотез про загрози загибелі Всесвіту «УМ» попросила знаного українського вченого, доктора фізико–математичних наук Максима Стріху.