У п’ятницю працювати не любить ніхто, а народні депутати — особливо. Короткий день, зазвичай не найважливіші питання порядку денного, розділ «Різне», під час якого в залі нерідко залишається 5—7 людей, — усе налаштовує на вихідні, а не роботу.

В інтернет–просторі нині ведуться глобальні війни. Причому, як виявилося, для того, щоб обмежити витік свободи слова з віртуального світу в реальний, величезна країна може атакувати одного–єдиного чоловіка, зачепивши ще й мільйони сторонніх людей.

«Щось у лісі здохло!» — на бігу прокоментував здивований Тарас Чорновіл позивні, що скликали депутатів на засідання Верховної Ради. Ще зранку мало хто з нардепів, які, незважаючи на відпустку, чесно прийшли в сесійну залу, вірив у те, що позачергова сесія таки відбудеться. Скликали її, нагадаємо, БЮТівці, визначивши порядок денний із десяти питань, до переліку не входив законопроект про підвищення соціальних стандартів. А отже, можна було спрогнозувати, що фракція Партії регіонів знову заблокує роботу ВР. Власне, так воно і сталося — «блокатори» від «Регіонів» завбачливо прийшли «під купол» ледве не о 6–й ранку і зайняли свої «робочі» місця у президії. Але, на диво, хоч і з запізненням на дві години, сесія таки урочисто відкрилася, більше того — парламентарії почали працювати й навіть ухвалювати закони! Що саме спонукало «регіоналів» піти на поступки — обізнані з лідерськими домовленостями нардепи не зізнавалися. Натякаючи на те, що «від початку ж зрозуміло — нікуди БЮТ і ПР одне від одного не дітися, все одно доведеться домовлятися — як не зараз, то дуже скоро».

Від візиту віце–президента США Джозефа Байдена в Київ експерти очікували чіткого сигналу про незмінність підтримки Сполученими Штатами євроатлантичних прагнень України після приходу в Білий дім нової адміністрації. І такий сигнал надійшов: і під час зустрічі з Президентом Віктором Ющенком, і на прес–конференції по її завершенні другий після Барака Обами високопосадовець від імені США чітко заявив: «Якщо Україна бажає бути частиною євроатлантичної спільноти, а ви це зробили, то ми це підтримуємо».

Хоч Президент Ющенко постійно висловлює сподівання на те, що угода про асоціацію між Україною і Європейським союзом буде підписана вже в грудні цього року, у Міністерстві закордонних справ точну дату прогнозувати не ризикують. «Це питання цікавить усіх, але зрозумійте мене як переговірника — я не хотів би на даному етапі окреслювати хоча б штучно часові рамки. Бо для нашої переговорної команди це буде певною мірою тягарем — адже інша сторона зможе це активно використовувати», — пояснив журналістам заступник міністра закордонних справ Костянтин Єлісєєв, який очолює українську делегацію на черговому раунді переговорів щодо підписання цієї угоди у Брюсселі. За словами Єлісєєва, угода про асоціацію буде підписана тоді, «коли зміст і якість документа відповідатимуть національним інтересам Української держави». Раніше заступник глави МЗС уже давав зрозуміти, що до кінця цього року, найімовірніше, узгодити всі питання остаточно не вдасться.

Раніше перед громадянином України, який прагнув помандрувати за західні рубежі, поставало дві головні проблеми: отримати візу і знайти кошти на подорож. Тепер щонайменше одну з них розв’язати значно легше: відтоді, як в Україну прийшла перша (і, на жаль, поки що єдина на наших теренах) лоукостова авіакомпанія «Віззейр», бюджетні й при цьому швидкі та комфортні подорожі до Західної Європи стали реальністю і для пересічних українців. Уже не обов’язково поневірятися в автобусах, щоб задешево відвідати Париж, Рим, Амстердам, Ніццу тощо. Зараз усі туристичні центри з’єднані лоукостовими повітряними шляхами — це в нас є тільки один «Віззейр», а на Заході таких авіакомпаній дуже багато, і їхні рейси можна вдало стикувати. Скажімо, швидкий переліт із Мілана до Барселони зазвичай коштує дешевше, ніж повільний задушливий поїзд із Києва до Донецька. Крім того, є й бюджетні автобуси, і залізниця. А завдяки Шенгенській угоді, отримавши візу в одному посольстві, можна майже вільно мандрувати по всіх 27 європейських країнах, які приєдналися до цього договору, включно зі Швейцарією.

Промовиста абревіатура­ ПРіБЮТ, яку дотепні журналісти придумали для вже майже сформованої восени минулого року коаліцією між Партією регіонів і Блоком Тимошенко, знову зазвучала у пресі. Оскільки «диму без вогню не буває», то можна зробити висновок, що переговори щодо створення такого союзу активізувалися. Втім, між певними групами обох політичних сил вони, швидше за все, не припинялися ніколи. Адже і в «Регіонах», і в БЮТ вистачає палких прихильників такої всесильної, з огляду на чисельність (156 плюс 175 нардепів дорівнює 331 — більше, ніж дві третини парламенту) коаліції. Вистачає й противників, тому зрештою все залежить від кон’юнктури й подальших політичних подій. Урешті–решт, працювати в одному фарватері можна й без офіційного оформлення парламентської більшості, і в даному разі це для обох політичних сил, здається, найвигідніший варіант.

Уперше з кінця грудня президія партії «Наша Україна» зібралася на засідання. Позавчора ввечері за одним столом зустрілися й ті «нашоукраїнці», які увійшли до пропрем’єрської коаліції, і ті, які належать до меншості в парламентській фракції. Президія не прийняла рішучих кроків на далеку перспективу, але домовилася скликати політраду партії на 16 травня, а в червні провести з’їзд.

Українська влада знову зависла за крок до перезавантаження. Бути чи не бути одночасним достроковим виборам Президента і Верховної Ради — це запитання з розряду риторично–нездійсненних вимог опозиції перейшло в цілком реальну площину. Адже несподівано для багатьох своїх опонентів, принаймні з «нижчої», не надто обізнаної в інтригах політичних верхів ланки, про проведення синхронних позачергових виборів заговорив і сам Президент. Щоправда, Віктор Ющенко поставив жорстку умову такого «тотального переобрання»: зміни у виборчому законодавстві щодо переходу на обрання парламентаріїв за відкритими партійними списками і скасування депутатської недоторканності.
Скептики переконані: принаймні за нинішніх обставин виконання цієї умови виглядає не надто реальним. Обережні оптимісти зауважують: в українському політикумі, де всі торгуються, домовляються, продаються і купують, можливо все. Інша річ, що часто у своїх іграх політики заходять так далеко, що вже й самі не знають, як виплутатися з лабіринту власних обіцянок та сьогоднішніх потреб, цілковито відмінних від учорашніх.

Перший за три роки виступ Президента у Верховній Раді зі «щорічним» посланням про внутрішню та зовнішню політику законодавці вислухали настільки уважно, наскільки взагалі може бути уважним розхристаний український парламент. Ніяких тобі блокувань трибуни. Урочистості моменту додавало й те, що це послання — останнє в нинішній каденції Президента Ющенка. Щоправда, особливо дотепні «регіонали» скаржилися на те, що несподіваним перенесенням виступу з 1 квітня на 31 березня Віктор Ющенко зіпсував їм «усю малину», не давши покпинити з поєднання президентського «спічу» і святкування «Дня дурня». Та ще комуністи почепили плакат і традиційно носилися з валізою, в яку мріють назбирати грошей на квиток до Америки (нібито не для себе, а для Президента), але на них у ВР уже звикли не зважати.