Ми, тобто населення, для політиків є електоратом, для політтехнологів — «лохократом», для соціальних психологів — натовпом. Назви різні, а мета одна — керувати масами з вигодою для себе. Тож знати про практику маніпулювання колективною та індивідуальною свідомістю цікаво й корисно всім — і громадянам, і політикам: і ті, й інші уникнуть зайвих захоплень і розчарувань.
Коли бачиш нову книжку Валерія Чередниченка «Про філателію всім» (К.: Смолоскип), то зачудовано дивуєшся: виявляється, давненько не згадував свого чи не улюбленого колись заняття — збирання марок.
Несподівано російська пропаганда нагадала українцям про мольфарів: мовляв, єдина надія перемогти Росію у війні — ті карпатські чаклуни. Біда в тому, що далеко не всі тутешні мешканці відають, що воно таке — москалі ж і поготів. Знати ж варто.
«Нова музика» практично не звучить на радіо чи телебаченні. Прослуховування нових опусів у концертах можуть вибивати з зони слухового комфорту. Звукові образи нової музики — деколи екстремальні. Відчуття потоків можуть раптово змінюватися: від вібрацій і гулу відкритого космосу — до нервової тиші в келії затворника-вченого, який цілодобово дивиться в глибину скелець мікроскопа — бо шукає нове життя...
На вихідних кияни вже вдруге мали змогу відпочити на Дні вуличної музики, але щороку до столиці приєднуються й інші міста України. Цьогоріч долучилися Львів, Івано-Франківськ, Біла Церква, Луцьк, Кривий Ріг, Запоріжжя, Ужгород, Тернопіль, Дніпропетровськ, Переяслав-Хмельницький, Деражня, Чернівці, Черкаси та Одеса. «УМ» відвідала київські музичні майданчики.
«УМ» побувала на концерті музикантів у незвичному місці та помітила, що в тренді не вечірні сукні, фраки і смокінги, а національна символіка та українська музика.
Арт-кластер «Видубичі» днями став платформою спілкування архітекторів, урбаністів, митців та ініціативної молоді.
Насичена програма фестивалю складалася із цікавих та корисних лекцій, презентацій і воркшопів, зокрема від Віктора Зотова, Тео Хауба, Лариси Цвєткової, Євгена Асса, що насамперед мають на меті реалізацію на конкретних об’єктах міста.
Нова книга Павла Вольвача, структурувавши в часовій послідовності у суті речі весь корпус його «post-Південно-Східних» текстів, насвітлює один із найпарадоксальніших інтелектуальних сюжетів українського письменства зламу тисячоліть.
Вигравійовані рядки українських письменників, серед яких Софія Андрухович, Лесь Белей, Таня Малярчук, Дзвінка Матіяш, Остап Сливинський, Сашко Ушкалов, захоплюють перехожих, а сам поручень робить зручним пересування.
