Поезія як міграція
Коли до рук потрапляє перша книжка поета, критичні очікування прості, якщо не сказати примітивні. Ті спроби — ніби сходи на ще вільній від бур’янів весняній грядці: добре видно, де елітне зерно, де ординарне; де клон чи несподівана мутація, а де й просто той самий бур’ян, що — як знати — добре мімікрує під культурні рослини.
На що перетвориться Донбас без переселенців?
Для світу Україна під склом
Коли приїздиш до Венеції за тиждень до відкриття бієнале і залишаєшся ще кілька днів після того, як уся світова супер-VIP-арт-тусовка від’їжджає, ти відчуваєш себе трішки місцевим і не вважаєш себе частиною того шаленого багатотисячного натовпу модних художників, кураторів, критиків, журналістів, колекціонерів та галеристів, які впродовж чотирьох днів метушаться між Джардіні, Арсенале та десятками проектів паралельної програми, розкиданими по всій Венеції та островам лагуни.
НОВИНИ ПЛЮС
Життя — як пісня, що не відбринить
Так збіглося в історії України. 22 травня 1861 року тіло Тараса Шевченка на конях, а далі — на руках перевозили із Санкт-Петербурга до Канева. 22 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка на руках несли встеленими квітами вулицями Львова до Личаківського кладовища.
Віват, король!
Римована весна
— Цьогорічні «Київські лаври» мають низку відмінностей від попередніх. У більшості заходів беруть участь молоді поети до 35 років. Але такий формат не виключає з програми метрів Олексія Цвєткова, Бахита Кенжеєва, Бориса Херсонського. Це ті поети, які приїжджали до нас завжди. Я просто не можу уявити, що на якихось «Київських лаврах» їх немає.