При згадці про Поділля, до якого входить і Вінницька область, відразу спадають на думку пишні сади, які під кінець літа наповнюються ароматами стиглих рум’янобоких яблук, запашних груш, п’янких перестиглих слив.

Впевнена, у кожної, навіть юної та практикою не обтяженої, господині є гросбух, куди вона записує рецепти — бабусині, мамині, куми, подруги.

Як кажуть у народі, дурне сало без хліба. А шашлик?

На жаль, назва цієї страви з передвоєнних років неприємно перегукується зі словами нашого президента про 1 травня і шашлики, сподівання декого з українців на які закінчилися війною.

Великдень — великий день, коли життя бере верх над смертю, а добро перемагає зло, — ми, українці, шануємо чи не найбільше серед усіх свят.

Нещодавно натрапила на спогади історикині Наталії Полонської-Василенко про її колег, друзів, однодумців, які становили цвіт української нації початку двадцятого століття.

Смажена картопля, картопля фрі — ну хто встоїть проти цієї смакоти?!

Тернопілля посідає скромне місце щодо внутрішнього туризму в Україні, хоча за кількістю замків воно могло б посперечатися зі своєю сусідкою — Львівщиною.

Лососеві чи інші преміальні види риби сьогодні на вагу золота, тож далеко не всім по кишені.

Ще з дитинства нас привчали, що викидати продукти чи, тим паче, готову їжу — великий гріх, адже люди орали, сіяли...