Проблеми зі здоров'ям у наших малюків починаються ще в пологовому будинку. Через понижену температуру в палатах і протяги в коридорах тисячі українських немовлят ще з пелюшок отримують «набори» хронічних захворювань та серйозні проблеми з імунітетом. Лікарі стверджують, що несуттєве, на перший погляд, зниження температури тіла немовляти може призвести до страшних наслідків. А дорослі цього часто не розуміють...

Якщо захисні сили вашого організму не відрізняються особливою міцністю (застуджуєтеся від елементарного протягу), якщо ви не зробили щеплення від грипу, актуальне в цьому епідсезоні, якщо ви змушені щодня спілкуватися з великою кількістю людей та ще й потерпаєте від хронічних болячок — бережіться! На Україну насувається хвиля епідемії грипу, і ви можете в першу чергу стати жертвою захворювання.

Наїдатися, не знаючи міри, — заняття вельми ризиковане. Особливо якщо набивати свій шлунок усяким смакотинням не один день, а кілька тижнів поспіль. Наслідків довго чекати не доводиться — найчастіше больові «акції протесту» в нашому організмі влаштовує печінка, тим самим даючи знати, що більше не спроможна витримати знущання у вигляді харчового навантаження. У пошуках відповіді на запитання «що їсти, аби живіт не болів та в боцi не кололо?» кореспондентка «УМ» завітала до Національного музею медицини України. Директор музею Вадим Шипулін, який також є доцентом кафедри факультетської терапії №1 Національного медичного університету імені Богомольця та консультантом-гепатологом Державного управління справами, погодився розповісти про тонкощі споживацьких смаків людської печінки.

Онкологи всього світу б'ють на сполох — за їхніми невтішними прогнозами, до 2020 року рак вийде на перше місце серед усіх причин смертності населення. На сьогодні онкологія посідає в цьому списку хвороб-убивць «почесне» друге місце, поступаючись за кількістю жертв лише серцево-судинним захворюванням. У суботу, коли світова громада в черговий раз відзначала день боротьби з раком, українські лікарі підбивали підсумки виконаного за минулі роки і ділилися планами майбутньої дев'ятирічної війни з онкозахворюваннями.

У розпал зими, коли на людину нападають численні інфекційні захворювання, зокрема грип, безліч людей думають: а може, треба було все-таки ризикнути і «прищепитися»? Або ж, навпаки, радіють: ось я зробив щеплення — тепер точно не захворію. Це якщо говорити про логіку дорослих пацієнтів. А для мам маленьких дітей щеплення — одна з головних причин «тихої» війни між медиками і батьками. Мами хочуть будь-що уникнути щеплень своїх дітей або принаймні зменшити кількість таких процедур, а лікарі називають псевдоспеціалістами всіх, хто заперечує важливість щеплень. Узагалі-то дискусія ця зовсім не нова. Вже понад 200 років людство «щепить» себе від найрізноманітніших болячок, а оскільки постійно з'являються нові захворювання, то процес вироблення-випробування-застосування вакцин став на надійний конвеєр. І навіть у найрозвиненіших країнах світу також немає цілковитої одностайності щодо щеплень, адже «прищепити» себе від усього і назавжди людина все одно не зможе. Проте боротися треба, адже інфекційні хвороби досі залишаються однією з головних причин смертності. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, саме «на совісті» інфекцій 30 відсотків усіх смертей, які щорічно реєструються у світі. Найбільш небезпечними є гострі інфекції дихальних шляхів, насамперед грип і пневмонія, кишкові інфекції, туберкульоз, вірусний гепатит В, малярія, вірус імунодефіциту людини. За прогнозами ВООЗ, спалах нових або тих інфекцій, що повернулися, може відбутися в будь-який час у будь-якій точці світу. З природи до людей майже щорічно заносяться нові мікроорганізми. В останній час такими стали вірус Ебола, вірус мавпячої віспи, коронавірус, носіями якого були кажани (він викликав атипову пневмонію), пташиний грип тощо. Проте медична наука і світова політика імунізації досі не знайшли спільного шляху подолання масових інфекційних хвороб.

Людині, далекій від кардіохірургії, важко навіть уявити, як це — маніпулювати тонюсінькими, немов павутинки, дитячими судинами і влучати в потрібну точку на клапані сердечка немовляти, якому не виповнилося й години після народження. А лікарі Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МOЗ України щодня оперують по двоє-троє малюків, яких природа «нагородила» тяжкими вадами серця. Іноді буває досить одного хірургічного втручання, аби «полагодити моторчик» і врятувати життя маляти, а в п'ятьох випадках зі ста хлопчики й дівчатка мусять приїжджати на другу, а то й на третю операцію... Кореспондентка «УМ» завітала до новенького корпусу медичного Центру дитячої кардіології, аби побачити, чим живуть мами, діти й лікарі, та на власні очі побачити реанімобіль, подарований лікарні Всеукраїнським благочинним фондом «Дитячий світ».

Якщо ви не поливаєте кухню різними «убивцями мікробів» по три рази на день, не миєте посуд спеціальною антибактеріальною ганчіркою й не витираєте тарілки антисептичним рушником з іонами йодованого срібла, то у вас є всі шанси підхопити якусь інфекцію, дбайливо вирощену в домашніх умовах. Адже науковці давно довели, що кухонні засоби є прекрасним резервуаром для збереження (а головне — розмноження!) шкідливих мікроорганізмів.

Молоду українську письменницю Світлану Пиркало нечасто зустрінеш у Києві — журналістка української служби Бі-Бі-Сі живе і працює в Лондоні. Кореспонденту «УМ» цілком випадково вдалося «перетнутися» з цією енергійною жінкою на одному з заходів, організованому Спілкою письменників України. Звісно, мені закортіло дізнатися, як одна людина встигає стільки всього зробити, але при цьому не втрачає гарної фізичної форми. «Читати книжки — це дуже здорово», — весело заявила пані Світлана. І, трохи подумавши, додала: «Звісно, хороші книжки».

У більшості міст України (та й загалом iнших країн) для того, щоб убити iснуючi у воді мікроорганізми, застосовують саме хлорування. Хлор — це дезінфікуюча речовина, яку застосовують для муніципального очищення води. Звісно, він зводить до мінімуму небезпеку захворіти на холеру чи «підхопити» кишкову паличку, випивши рідної «кран-коли». Але, як стверджують учені, речовина, покликана рятувати нас від бактерій, водночас може спричинити не лише алергічну реакцію організму, а й стати причиною онкологічного захворювання.

«Що треба робити, коли стався ядерний вибух? — Загорнутися в біле простирадло і повільно повзти до кладовища». «Чому повільно? — Щоб не створювати паніки». У радянські часи навіть в анекдотах обігрувалася тема підготовки до війни. І це не дивно, адже найрізноманітніші сфери суспільного життя — система освіти в тому числі — так чи інакше були підлаштовані під потребу армії. Не лише хлопці, а й дівчата на уроках ПВП мусили розбирати-складати автомат Калашникова й знати напам'ять склад мотопіхотного відділення армії США. Та що там ПВП — «військовому Богу» в радянській школі майже повністю був підкорений і такий предмет, як фізичне виховання. Згадаймо хоча б славнозвісний комплекс «Готовий до праці та оборони» (у загальновживанiй у СРСР абревiатурi — ГТО). Можна лише уявити, скільки сліз було пролито круглими відмінницями, котрi ніяк не могли метнути півкілограмову гранату до позначки 23 м, — саме таким для учениць старших класів був норматив на оцінку «відмінно».