Зараз головна тема політичного літа – це конфлікт, що розгорається між силовиками (ГПУ-НАБУ-СБУ-МВС-АП). Тут головний герой цієї п'єси, поки що, Генпрокурор України Юрій Луценко. І зараз у Юрія Луценка три «театральні» проблеми, які можуть перетворитися у важкі політичні конфлікти.

Надія Савченко для багатьох незрозуміла саме тому, що вона не намагається комусь сподобатися. І це ламає усталені стереотипи. Разом з тим, вона небезпечна для тих, хто ці стереотипи створює, намагаючись усе тримати під контролем. Тому, не виключаю, що була дана команда потроху «топити» її.

Ніякої війни Росії з НАТО не буде. І Європа це чудово розуміє. Тому й не панікує щодо війни в Україні. І крики «Україна, як щит, захищає вас від агресора, як Русь колись від монголо-татарів» на неї не діють.

Під такою назвою в Житомирі відкрилась виставка документів, фотографій, присвячена 20-річчю легалізації Української греко-католицької церкви.

Поранених не цікавить, що сказала Надія Савченко або що пообіцяв місцевим органам влади Володимир Гройсман – з усього масиву інформації, яку хлопці отримують, їх найбільше тривожать питання можливого наступу сепаратистів і російського війська на Донбасі, виплата пенсій їхнім батькам, болячки дружин…

У серпні 44-го  в моєму Урожі двоє людей вчинило самогубство у дуже страшний спосіб: жінка зарізалася бритвою, а чоловік зачинився у хаті й спалив себе.

Одним із каменів спотикання на шляху створення нової потужної патріотичної української партії називають земельне питання: продавати чи не продавати.

Лицемірство, брехня, дрібна підлість і боягузливість у визнанні власної нікчемності – вічні супутники політичної культури РФ. І вони ніколи не діятимуть інакше. Не визнають своєї сутності, а кожний приклад своєї безмежної жорстокості і дикунства будуть намагатись приховати...

Проблема в тім, що у більшості країн світу люди шукають порозуміння і співіснування, тоді як тут продовжується війна - інформаційна, ментальна, психологічна - задля повного домінування і контролю одних над іншими.