«Репетиція оркестру», хай вам грець!

Зустрілася з подругою і її однорічною малою. В однієї день народження сьогодні, в іншої минув нещодавно. З цієї нагоди засіли на Поштовій, в Макдаку, випити кави, щоб же ж з видом на Дніпро і красу.

Ідилію обірвав залп. Не салют ні разу. За звуком «бабах» до біса нагадував «зушку. І зовсім поруч – так, що пластянки від кави на столику трухануло.

Саме на той момент мала робила одні з перших кроків, тримаючись долоньками за мої пальці.

На перший залп я ліниво подумала: «Ну щось десь рвонуло, може, газовий балон».
Після третього залпу почали ревіти діти – усі, що були навколо. З Труханового піднімався дим.

Скажу чесно: вибухи на Сході уже перестали викликати у мене сплески адреналіну. Не тому, що смілива (ні разу!), а тому, що людина звикає тупо до всього. На петарди-салюти в Києві особливо гостро не реагувала.

Але, люди добрі, ЗУШКА!!! На Трухановому!

Коротше, я рефлекторно рявкнула: «В метро!», і частина народу, що застигла в шоці, пострибала туди за нами. Інша частина побігла знімати вибухи на смартфони.

Виявляється, з малям на руках можна бігати доволі швидко – на кілька секунд відчула себе молодою ланню чи чимсь подібним. Фактор дитини – а  чужих дітей у такі моменти не буває – він добряче міняє усе в свідомості. І реагуєш геть інакше, ніж реагував би сам.

На підході до метро залпи вщухли. Натовпом прокотилася інфа, що це була, виявляється, репетиція параду.

Репетиція, Карл! У країні, де гадають не «ЧИ почнеться повномасштабний наступ», а «КОЛИ почнеться повномасштабний наступ»! Репетиція у суспільстві, де заборонені петарди і салюти!

Я істота, практично не травмована подіями війни, на щастя. І то, отримала нині кілька сивих волосин. А якщо на площі відпочивали бійці, що пройшли котел, скажімо?..

Бодай би попередження якесь в новинах (ні, попереджали про перекриття доріг і прогін техніки, але про стрільбу я нічого не зустрічала).

Десь так само «замєс» починався в Слов’янську, Сєвєродонецьку та інших містах. Отак, посеред білого дня. Де гуляли люди з дітьми. Де святкували дні народження. Де раділи життю. Тільки «прилітало» по-справжньому.