Поляки розстріляли мою прабабу Анну пострілом впритул в голову. Що лишилось від голови, рідні зібрали в хустку і ЇЇ так і поховали під хатою.

Сумно, що польському політикуму забракло розумних і відважних (жодного проти і лише 10 утрималося), здатних зупинити нікому не потрібні політичні суперечки довкола минулого, що відбуваються на тлі наростаючої воєнної загрози зі Сходу.

Проте «романтика» збройного перевороту – військові машини, наряди солдатів та офіцерів, які звозять на обнесені колючим дротом стадіони сотні чи тисячі поганих корупціонерів, казнокрадів, брехунів і популістів – все це за день-два закінчиться. А далі почнеться...

Відповідь на це питання дуже важливо усвідомити і українськими адептам революції. Бо є у людини один страх - дуже сильний, один із самих сильних в формуванні людських мотивів – невідоме!

Шановний пане добродію Михайле Дорошенко! Доля розпластала мене і переїхала гусеничним трактором. Я залишилась жива, може, тому, що моя місія на землі ще не виконана.

До Кремля і пов'язаних з ним ділків в Україні, здається, тільки зараз дійшло, що з цього плацдарму Захід не відступить. П'яддю на цьому плацдармі може стати розслідування загибелі Шеремета. Тут думається вже не тільки про Гонгадзе, а й про Нємцова. Про нього – в першу чергу.

Я можу дуже просто і коротко пояснити, чим мені не подобається горезвісна «хресна хода». Не тим, що воно МП. Не тим, що там серед натовпу можуть бути бойовики й агентура. Не тим, що серед організаторів - відома проросійська наволоч...

Ще за радянських часів намагався зацікавити громадськість ідеєю створення земляцтв у кожному селі з його вихідців. Земляцтва ці могли б бути створені при сільських радах чи школах, і дуже важливо, щоб законодавчо за ними були закріплені деякі права впливати на при­йняття рішень місцевою владою.

От кажуть: є в нас демократія,
Свобода слова й друку є.
Але радянська спадщина проклята
Достойно жити досі не дає.

Як і у випадку з Бандерою, Мазепа багатьма вважається "червоною шматою" для Москви.