Рік народження української антиутопії — 2008-й, коли почала виходити тетралогія Яна Валетова «Нічия земля».

«Паштет» — спочатку блогерський нік, а тепер і позивний солдата Павла Белянського.

Перша сторінка книжки Віталія Запеки «Ковбасокрад у Раю» (К.: Білка, 2024) — стовпчик смішних афоризмів, як-от: «Рай — це місце для щастя, а яке, запитаємо, щастя без пива?»

Тиждень тому відбулася наукова конференція «Українська література і війна».

Наприкінці 2015-го в інтернеті з’явилися перші аматорські списки книжок про нинішню російсько-українську війну: близько 400 назв, об’єднаних єдиним параметром — акцентованою згадкою про цю війну.

Торік «Фоліо» перевидало — здається, вшосте — роман Франца Кафки «Замок» (у тому самому перекладі Наталки Сняданко від 2006-го).

Мар’яна Савка має понад десять книжок віршів, місце їй в історії сучасної поезії давно заброньовано.

«Ефект Зеленського» (Л.: Човен, 2024) — чи не найбільша несподіванка на ринку політологічної літератури крайнього сезону.

Коли Вікторія Амеліна розшукала щоденник вбитого окупантами літератора з-під Ізюма Володимира Вакуленка і стала готувати його до друку, у майбутній книжці з‘явився рядок:

В анотації до книжки Маріо Варгаса Льйоси «Свято Цапа» (Х.: Фабула, 2024) наголошено, що це «один із найкращих будь-коли написаних політичних романів».